Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Ісламський фактор у суспільно-політичному житті європейських країн




Іслам в країнах Західної Європи


Зміст

Вступ ........................................................................................ с.

Розділ 1. Ісламський фактор у суспільно-політичному житті європейських країн...................................................................... с.

Розділ 2. Особливості становища ісламських меншин в окремих країнах ......................................................................... с.

2.1 Іспанія ............................................................................ с.

2.2 Франція .......................................................................... с.

2.3 Німеччина ...................................................................... с.

2.4 Греція ............................................................................. с.

2.5 Італія ............................................................................... с.

2.6 Англія ............................................................................. с.

Висновки.............................................................................. с.

Джерела та література ...................................................... с.

Вступ

 

Іслам – одна з найбільш впливових світових релігій. Нині він має 1млд. 200 млн. послідовників у 53 країнах. Головний регіон впливу ісламу – Азія, особливо Близький та Середній Схід. Після Другої світової війни саме тут зіткнулися інтереси Заходу, який прийшов сюди з ідеалами буржуазної ліберальної демократії, планами модернізації східних суспільств у формі вестернізації, та традиційних ісламських інститутів. Це зумовило політизацію ісламу, зміцнення позицій фундаменталізму, появу екстремізму.

Культурологічна та моральна криза західного світу стимулювала зростання інтересу до ісламу також у населення Європи: тільки в країнах – членах Європейського співтовариства проживає нині 12 млн. мусульман, серед яких не тільки мусульмани - іммігранти, але і європейці. Значна частина з них є симпатиками ісламістських екстремістських організацій, які діють в напружених ситуаціях, що склалися в Пакистані, Саудівській Аравії, Алжирі, Єгипті тощо.

Європейські політики занепокоєні загрозою витіснення в деяких європейських країнах християнства та католицизму ісламом.

За таких обставин політично актуальним є вивчення процесів поширення ісламу в європейському регіоні, аналіз конкретних обставин, що склалися в цій царині в окремих країнах, уряди яких вже переходять до політики обмеження мусульманської імміграції, породженої страхом перед ісламським тероризмом.

Ісламський фактор може зіграти в майбутньому важливу роль і в Україні, зокрема, в Криму та районах концентрації іммігрантів із мусульманських країн ( Пакистану, Афганістану, Ірану тощо).

Наукова розробка зазначеної теми теж актуальна у зв"язку з відсутністю базових узагальнюючих досліджень за умов накопичення і викладу величезної кількості конкретних фактів у засобах масової інформації.

Відомі європейські, російські, а останнім часом і українські вчені проводять цікаві соціологічні, демографічні, історичні, політологічні дослідження, присвячені проблемам ісламської імміграції в Європу, статусу і самоідентифікації новоприбулих, їх адаптації до нових умов у чужомовному середовищі, пошуку шляхів самореалізації.

Глибше розібратися в цих проблемах допомагають серйозні дослідження, присвячені загальним проблемам ісламу, його історії та сучасності, серед яких виділяються праці Д. Єремеєва [10, 11],Ф. Малишевої [21], М. Арінова [2].

Іслам поширює свій вплив на світ не лише пропагандистським шляхом, але і безпосередньо в процесі міграції мусульман із афро – азіатського регіону на Захід, у країни Європи. Ці напрями міграційних потоків, їх конфліктогенність аналізує О. Дмитрієв [9]. Транснаціональні процеси в результаті кризи постколоніальних державотворень, в які втягуються і країни з мусульманським населенням, розглядає Б. Межуєв [25]. Преображенська Н. М. досліджує філософські аспекти міграційних процесів і зазначає те, що багаточисельні статистичні дані про процеси міграції мають бути досліджені і з точки зору філософії з тим, щоб зрозуміти деяку хаотичність міграційних процесів [31].

Ще недостатньо досліджень політичного впливу ісламу на західне суспільство, тому цікавою є публікація відомого російського вченого Г. Мірського на цю тему [26]. Арне К.Зайферт і Д.Звягельська у статті «Примирение Европы и Ислама» аналізують ісламський фактор як можливу складову частину спільної стратегії ОБСЄ із забезпечення безпеки і стабільності в регіоні. Вони приходять до висновку, що компроміси, співпраця і співіснування між владою і ісламськими общинами можливі, якщо замінити репресивні заходи альтернативною мирною політикою [3].

Важливим аспектом життя ісламської спільноти у чужому для неї цивілізаційному вимірі є становище жінки. Тут варто згадати і фундаментальну працю Гульнари Ніррулліної “Жінка в Ісламі” [6]. В ній висвітлюється статус мусульманки, її обов”язки і права перед Всевишнім і суспільством, становище в сім”ї. Багато уваги приділено тому, як жінка з мусульманської общини пристосовується до життя в чужому оточенні західних міст. Авторці вдалося повністю зруйнувати всі неправильні стереотипи щодо ісламського жіноцтва, які складалися протягом тривалого часу.

Тетяна Шамсутдінова-Лебедюк у своїй статті «По справедливості жінки мають те ж саме...» приділила увагу проблемам взаємин чоловіка і жінки в ісламі і прийшла до висновку : згідно з священною книгою мусульман, чоловік і жінка наділені різними функціями і їхні стосунки значною мірою розглядаються через призму сімейно-шлюбних відносин. Все ж Коран обмежив безправність жінок, визнав їх, у певному сенсі, рівними чоловікам, наділив майновими правами, окреслив коло обов"язків чолова щодо жінки і запропонував модель відносин між чоловіком і жінкою, спрямованих на створення сприятливих умов для продовження роду і збільшення умми [42].

Кандидат історичних наук Ольга Петруніна досліджує питання становища Ісламу в Греції і приходить до висновку, що влада країни ще не наважується йти на компроміси з релігійними меншинами [28].

Олександр Петров розглянув процес поширення Ісламу в Німеччині і зробив висновок про те , що там вбачають у ньому загрозу для корінного населення [27].

Джерельна база даної теми розширюється з кожним днем. Справжній інформаційний вибух відбувся після трагічних подій 11 вересня 2001 року в США. Всі відомі світові інформаційні агентства з того часу мають на своїх інтернет-сайтах спеціальні відділи, присвячені ісламу (історії його розвитку, особливостям культу, Корану тощо). Особливість цих джерел полягає в тому, що вони не завжди вказують на витоки інформації, відбивають суб’єктивне сприйняття автором певних відомостей. Тому так важливо критично підходити до їх використання. При всьому цьому ми не можемо обійтися без цієї інформації про становище мусульман у різних європейських країнах.

Журнал “Newsweek” наводить статистичні дані, відповідно до яких іслам набуває все більшого поширення в Європі, особливо у Франції. В публікації міститься також парадоксальна інформація про те, що відвідування традиційних церков в Англії знизилося до мінімуму. В Мадриді споруджуються нові мінарети, найбільші в Європі мечеті.

Крім цього, у світовій пресі з”явилася велика кількість статей, в яких висвітлюється хвилююче весь світ питання: що є іслам? Одна із таких статей, – “Peaceful Face of Islam” (Істинна, віротерпима сутність Ісламу), була опублікована в журналі “Time” від 1 листопада 2001 року, в якій відомий англійський богослов, в минулому черниця, Карен Армстронг коментує те, що відповідно віровченню Ісламу, мета, з якою люди були створені, полягає не у тому, щоб підкоряти, примушувати когось відмовлятися від своєї віри і нав”язувати їм іншу, вбивати чи чинити жорстокі розправи, а бути віротерпимим і мати бажання прийти до єдиного слова: “Віруй”.

На відомих російських інтернет-сайтах часто зустрічається стаття відомого публіциста, члена Союзу журналістів Росії – Гамера Баутдінова – “Станет ли Италия исламской страной?”, в якій він описує становище мусульман і приходить до висновку, що їхнє невміння співіснувати заважає виступити єдиним фронтом у діалозі з державою [4].

У своїй статті “Ислам в Европе: наш ответ Хантингтону”, Іваненко О. чітко прослідковує історію появи ісламу на європейських землях, сучасне його становище [12].

Юсуф Фернандес висвітлює проблеми появи перших мусульман в Іспанії, аналізує їх становище і роль у сучасному суспільно-політичному житті держави [37].

У статті під назвою «Портрет новообратившихся мусульман Британии» розповідається про героїв документального фільму «Мусульманин в семье», корінних жителів Англії, які прийняли іслам [29].

Харун Ях"я на одному з відомих інтернет-сайтів оприлюднив свою роботу «Европа обращается к Исламу», в якій говориться про становище Ісламу в окремих країнах Європи, а саме у Франції, Німеччині, Бельгії, Італії, Данії, Швеції. Увага приділяється і ставленню окремих відомих політиків до релігії, таких як прем"єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, президент Німеччини Йоханес Рау тощо [38].

Спираючись на наявні доступні нам джерела та літературу, ми ставимо за мету визначити шляхи формування та масштаби ісламської спільноти в європейському світі, її роль у суспільно-політичному житті.

Це зумовлює основні завдання дослідження:

1. прослідкувати демографічні процеси, пов"язані з ростом ісламського населення в європейських країнах;

2. розкрити роль ісламських політичних ідей у суспільно-політичному житті країн Європи;

3. показати особливості процесів ісламізації в окремих європейських країнах;

4. висвітлити основні аспекти внутрішньої урядової політики європейських держав щодо мусульманської спільноти.

У зв"язку з цим дипломна робота має таку структуру: вступ, два розділи, висновки, список джерел і літератури.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, дано історіографічний огляд використаної літератури та джерел.

Перший розділ присвячений ролі ісламського фактора в суспільно-політичному житті Європи, а саме історії появи релігії на континенті, її сучасному становищу, проблемам зростання частки мусульман у населенні Європи.

У другому розділі розглянуто ісламську проблему в окремих країнах Європи. Такий підхід зумовлений наявністю специфічних конкретних матеріалів щодо міграційних процесів, переходу в іслам місцевого населення, формування ісламських общин та організацій в Іспанії, Франції, Німеччині, Греції, Італії, Англії.

У висновках підведені підсумки дослідження, визначено можливі перспективи продовження вивчення даної теми у зв’язку зі зростаючими масштабами контактів і діалогу різних цивілізацій.

 

 

 


Розділ 1

Ісламський фактор у суспільно-політичному житті європейських країн

Іслам – це не тільки релігія,але і особливий спосіб життя і мислення. Поведінка мусульманина, його релігійний світогляд є цілісною системою життєвих цінностей і орієнтирів [11, с.3].

Для більшості Іслам асоціюється з такими поняттями, як "агресивний", "войовничий". Самі ж мусульмани вважають подібні звинувачення не обгрунтованими і пов"язують їх зі спробами створити "образ ворога", протиставити один народ іншому. Коли в світі почалося відродження ісламу, на заході це викликало занепокоєння, що обумовлювалося передчуттям небезпеки, яка нібито загрожувала християнському світу [35, с.78].

Іслам - наймолодша з трьох світових релігій. На європейських землях вона з"явилася в 711 році, коли сучасних європейських націй ще не існувало. Його принесли мавританські солдати генерала Тарика ібн Зіяда, ім"ям якого названі гори Гібралтар (гори Тарика).

Мусульманський десант висадився на території римської Іспанії, що була незаконно окупована варварськими ордами германців-вестготів. Маври ніколи не були громадянами Римської імперії, тому вони не мали почуття відповідальності перед іспанськими співвітчизниками, які перебували під владою германців. З часом король вестготів зазнав поразки. Територія Іспанії була визволена в 718 році. Близько 800 років країна залишалася мусульманською. Тільки у 18 столітті місцеве населення було насильно обернене в католицизм.

Сучасні процеси ісламської імміграції до Європи розпочалися після другої світової війни. Нині в Європі, за різними джерелами, проживає від 15 до 24 мільйонів мусульман. Але ці цифри не враховують кількість етнічних мусульман Кавказу, Поволжя, Балканського півострову, які проживають тут вже декілька століть. Перша хвиля імміграції була спровокована французьким урядом, який мав за мету підтримати тих алжирців, які залишали свою країну під час національно-визвольної війни 1954-1962 років. Вони опинилися внизу соціальної піраміди французького суспільства. На них чекала бідність, безправ"я і тяжка низькооплачувана робота. Вони не зраджували своїй вірі, але, як твердять дослідники, їх нащадки, які народилися і виросли у Франції, більш вірні своїй релігії ніж їхні батьки.

Найбільша за чисельністю община мусульман знаходиться у Франції. Зараз їх нараховується від 5 до 7 мільйонів, що становить 10% від загальної кількості населення. Іслам у цій країні став другою за впливом релігією після католицизму. Деякі аналітики стверджують, що в недалекому майбутньому Франція стане першою ісламською країною в Західній Європі.[12]

Значні мусульманські общини знаходяться також у Німеччині (3,4 млн.), Великобританії (1,6 млн.), Італії (1 млн.). Майже наближується до мільйона мусульманська община Голландії, де в 1997 році було відкрито перше медресе (Роттердам). Дещо менші общини існують у всіх без виключення західноєвропейських країнах, включаючи Фінляндію й Ірландію. Та точну кількість мусульман в Європі визначити важко, тому що не має можливості підрахувати мільйони нелегальних емігрантів, яких ніби-то не існує [2,c.86].

Велика частина французьких мусульман – нащадки арабів з Алжиру, Тунісу, Марокко. В Німеччині, Нідерландах, Австрії, Данії община в основному представлена нащадками турецьких емігрантів. Британські мусульмани (69%) – вихідці з Британської Індії (Пакистан І Бангладеш).

Всі без виключення аналітики одностайні щодо стрімкого зростання кількості європейських мусульман. Уже сьогодні дані 2000 року здаються застарілими. Цей процес обумовлений певними факторами:

1. Стабільно високою народжуваністю в мусульманських сім"ях, де середня кількість дітей не менше чотирьох.

2. Падінням народжуваності і відповідно зменшенням кількості християнського населення, яке не бажає обтяжувати себе дітьми, обмежувати у статках та задоволеннях.

3. Наверненням до ісламу "корінного" населення Європи. В порівняльно невеликій Франції кількість білих французів-мусульман вже становить 50 тисяч, що значно перевищує число, наприклад, російських.

Європейські мусульмани – це активна політична сила[33] Про це свідчать чисельні факти.

Навесні і влітку 2001 року достатньо голосно заявили про свої права британські мусульмани індійського походження з фабричних міст середньої Англії – Брадфорда, Лідса та Олдема.

Коли під час парламентських виборів у Франції у 2002 році правоекстремістський Національний Фронт почав набирати відносну популярність серед деяких представників "корінного" населення, тільки масові демонстрації французьких мусульман повернули цю організацію на узбіччя політичного життя.

Саме європейські мусульмани сприяли виробленню Європою самостійної позиції з питання війни в Іраку 2003 року.

Останні масштабні акції європейських мусульман проходили взимку 2003/2004 року. Вони були спрямовані проти заборони французьким Міністерством освіти носіння хіджаба у школах.

І, звичайно, до цього переліку слід додати безперервні акції мусульман на підтримку народу Палестини проти імперіалістичної політики США та Ізраїлю [15].

Ідеологом ісламу в Європі і духовним лідером європейських мусульман вважається Тарик Рамадан. Його біографія в чомусь унікальна. Він народився у Женеві (Швейцарія) у 1962 році в багатодітній сім"ї єгипетського емігранта. По материнській лінії Тарик - онук відомого мусульманського діяча Хасана аль-Банна, який заснував у 1928 році тоді ще в британському Єгипті організацію "Брати-мусульмани" і був убитий у 1949 році англійськими найманцями. В зв"язку з темою моєї роботи цікаво підкреслити той факт, що саме члени цієї організації вперше заявили про те, що європейські ідеї демократії і парламентаризму не тільки не заперечують, але і повністю відповідають духу Ісламу.

Рідною мовою Тарика стала французька. Він отримав освіту на Заході. Деякий час ідеолог європейських мусульман вивчав філософію Фрідріха Ніцше і викладав у ліцеях. Але одного разу він побував у Єгипті – на батьківщині своїх предків – і став тим, ким він є зараз. З 1990-х він проповідує Іслам у великих містах Заходу, виступає на телебаченні і пише книги про свою релігію. Ось найбільш характерні назви його праць: "Мусульмани в секуляризованому середовищі" (The Muslims in a Secular Environment), "Мусульмани заходу і майбутнє Ісламу" (Western Muslims and the future of Islam), "Що значить бути європейським мусульманином?" (To be a European Muslim).

Основна теза Тарика Рамадана полягає у тому, що європейські мусульмани не повинні замикатися у собі. Народжені в Європі, вони мають отримувати відповідну освіту і активно брати участь в європейському суспільно-політичному житті, щоб сприяти розповсюдженню ісламу. Безперечно, така відкритість може привести до змішання культур, на що Тарик Рамадан відповідає, що необхідно відрізняти історичну, національну культуру від вічної релігії. "Арабська культура - це ще не культура ісламу", – говорить він. "Не бійтеся перестати бути арабами, бійтеся перестати бути мусульманами!". "Я – європеєць, але я мусульманин", – стверджує Тарик [12].

Таким чином, ми переконуємося у тому, що ісламська спільнота в Європі значно зросла у повоєнний період не лише за рахунок збільшення масштабів імміграційних процесів, але і в результаті звернення до ісламу представників місцевого населення у пошуках істинної віри і порятунку від багатьох економічних та моральних негараздів сучасного техногенного інформаційного суспільства.

Детальніше розглянути ці процеси ми можемо на прикладі окремих європейських країн.


Розділ 2




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных