Поняття, класифікація та оцінка необоротних активів

Тема 7. Облік та аудит необоротних активів, запасів

1. Поняття, класифікація та оцінка необоротних активів.

2. Документування господарських операцій з руху основних засобів, нематеріальних активів, їх облік.

3. Поняття та методи нарахування зносу (амортизації) необоротних активів.

4. Особливості обліку запасів.

5. Аудит необоротних активів, запасів.

Поняття, класифікація та оцінка необоротних активів

До складу необоротних активів входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

П(С)БО 7 “Основні засоби” [4] визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фiнансовiй звiтностi.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або по­стачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим осо­бам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший ніж один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Види оцінки основних засобів:

1) вартість, яка амортизується, – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквіда­ційної вартості;

2) ліквідаційна – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, по­в’язаних з продажем (ліквідацією);

3) первісна – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів;

4) переоцінена – вартість необоротних активів після їх пере­оцінювання;

5) балансова (залишкова) – різниця між первісною вартістю та зносом, за якою необоротні активи включаються до ба­лансу.

Надходження основних засобів на баланс підприємства може відбуватися внаслідок купівлі, виготовлення власними силами, будівництва господарським та підрядним способами, обміну на подібний або неподібний актив, оренди, безоплатного отримання тощо. Причинами вибуття основних засобів можуть бути продаж, обмін на подібний або неподібний актив, передача в оренду, лік­відація, безоплатна передача тощо.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, до якої включаються:

- суми, сплачені постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створен­ням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налаго­дження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням осно­вних засобів до стану, в якому вони придатні для викори­стання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до пе­рвісної вартості об’єкта основних засобів, який був придбаний за рахунок такого кредиту.

У процесі використання основних засобів їх первісна вартість може збільшуватися на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, або зменшу­ється у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта. Також у випадках суттєвого відхилення балансової вартості об’єкта основних засобів від справедливої підприємство має переоцінювати всі об’­єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи на­дання в оренду іншим особам.

Для цілей організації та ведення обліку нематеріальні активи поділяються на такі групи: права користування природними ресурсами, права користування майном, права на комерційні позна­чення, права на об’єкти промислової власності, авторське право та суміжні з ним права та інші нематеріальні активи.

Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання або створення, яка визначається сумою грошових ко­штів чи їх еквівалентів або справедливою вартістю іншої компен­сації, наданої підприємством для їх придбання або створення. Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням активу. Як­що нематеріальний актив надійшов внаслідок обміну на інший актив, то його собівартість визначають за справедливою вартістю отриманого активу, яка дорівнює справедливій вартості переда­ного активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійсне­них під час обмінної операції. Собівартість нематеріального ак­тиву, створеного підприємством, включає всі витрати, прямо по­в’язані з його створенням та приведенням до стану, придатного для використання за призначенням. Наступне оцінювання балан­сової вартості нематеріальних активів може відрізнятися від його собівартості, якщо були здійснені додаткові витрати, в результаті яких очікується збільшення притоку економічних вигод від вико­ристання активу на підприємстві.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: