Особливості обліку запасів

Запаси – це активи, які утримуються для подальшого прода­жу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту ви­робництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей обліку запаси включають:

- сировину матеріали, комплектуючі та інші цінності, при­значені для виробництва продукції, виконання робіт та на­дання послуг;

- незавершене виробництво;

- готову продукцію;

- товари;

- малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються строком до одного року або операційного циклу, якщо він довший за рік.

Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною ва­ртістю. При придбанні до собівартості запасів включаються такі фактичні витрати: суми, сплачені постачальнику; плата за посе­редницькі консультаційні послуги; ввізне мито; сума непрямих податків, що не повертається підприємству; витрати на заготівлю, завантаження та розвантаження страхування; інші витрати, пов’я­зані з придбанням і доведенням їх до стану придатного для вико­ристання в запланованих цілях.

Первісною вартістю виготовлених запасів та незавершеного ви­робництва є їх виробнича собівартість. Відповідно ПСБО-16 "Ви­трати", виробнича собівартість включає: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. В інших випадках для оцінювання запасів використо­вується в тому чи іншому варіанті справедлива вартість.

На підприємствах роздрібної торгівлі для оцінювання товарів використовується ціна реалізації. Запаси відображаються в обліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою ва­ртістю реалізації. Чиста вартість реалізації – очікувана ціна реалі­зації запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням очіку­ваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо вони зіпсо­вані, застарілі або якось інакше втратили первісно очікувану еко­номічну вигоду.

При вибутті запасів їх оцінюють за одним з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості – використовується щодо за­пасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються, для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного;

2) середньозваженої собівартості – проводиться щодо кожної одиниці запасів за формулою:

,

де Сс – середньозважена собівартість одиниці запасів;

В3п, ВЗн – вартість запасів на початок та надходження запасів за період;

КЗп, КЗн –кількість запасів на початок та надходження запа­сів за період (у натуральних показниках);

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) – (англ. FIFO – "першим надійшов, першим ви­був") ґрунтується на припущенні, що запаси використову­ються у тій послідовності, в якій вони надходили на підпри­ємство, тобто запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

4) нормативних затрат – полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені під­приємством з урахуванням нормальних рівнів використан­ня запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін;

5) ціни продажу – заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки. Застосовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем тор­гової націнки.

Для обліку запасів товарно-матеріальних цінностей викорис­товуються рахунки (табл. 7.3):

1) 20 "Виробничі запаси" – балансовий, основний, активний, матеріальний, відноситься до групи рахунків господарсь­ких засобів, задебетом – надходження та дооцінка запасів, за кредитом – вибуття та уцінка запасів; сальдо дебетове, означає собівартість наявних на звітну дату виробничих запасів, відображається у II розділі активу балансу;

2) 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" – балансовий, основний, активний, матеріальний, відноситься до групи ра­хунків господарських засобів, за дебетом відображається придбання МШП, за кредитом – вибуття МШП; сальдо дебе­тове, означає собівартість наявних на звітну дату МШП, ві­дображається у ІІ розділі активу балансу;

3) 23 "Виробництво" – балансовий, основний, активний, калькуляційний, відноситься до групи рахунків господар­ських процесів, за дебетом відображається загальна сума понесених виробничих витрат, за кредитом –

Таблиця 7.3

Бухгалтерські записи за операціями із запасами ТМЦ

фактична ви­робнича собівартість виготовленої продукції; сальдо дебе­тове, означає залишок незавершеного на звітну дату виро­бництва, відображається у II розділі активу балансу;

4) 25 "Напівфабрикати" – балансовий, основний, активний, матеріальний, відноситься до групи рахунків господарсь­ких засобів, за дебетом відображається надходження ство­рених напівфабрикатів з виробництва, за кредитом – ви­буття напівфабрикатів власного виробництва; сальдо дебе­тове, означає собівартість наявних на звітну дату напівфабрикатів, відображається у II розділі активу балансу;

5) 26 "Готова продукція" – балансовий, основний, активний, матеріальний, відноситься до групи рахунків господарсь­ких засобів, за дебетом відображається надходження гото­вої продукції з виробництва, за кредитом – вибуття готової продукції; сальдо дебетове, означає собівартість наявної на звітну дату готової продукції, відображається у II розділі активу балансу;

6) 28 "Товари" – балансовий, основний, активний, матеріаль­ний, відноситься до групи рахунків господарських засобів, за дебетом відображається надходження товарів, нараху­вання торговельної націнки, за кредитом – вибуття товарів; сальдо дебетове, означає собівартість наявних на звітну дату товарів, відображається у II розділі активу балансу;

7) 285 "Торгова націнка" – балансовий, регулюючий, контрарний до субрахунка 282 "Товари в торгівлі", контрактивний, за кредитом відображається нарахування торгової націнки, за дебетом – її списання; сальдо кредитове, означає суму торго­вої націнки в продажній вартості залишку товарів на звітну дату, відображається у II розділі активу балансу. Різниця між продажною вартістю товарів та нарахованою торговою націн­кою становить фактичну собівартість таких товарів, за якою вони відображаються в балансі.

Документальне оформлення операцій із запасами здійснюється з використанням таких до­кументів, як: накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, сертифікати якості та відповідності, специфікації, лімітно-забірні картки, вимоги на відпуск матеріа­лів, товарні та матеріальні звіти тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: