Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






У податковому обліку витрати на проведення ремонтів і поліпшень включаються в межах 10-відсоткового ліміту.




Суми понад 10-відсотковий ліміт (перевищення) відносяться на збільшення первісної вартості об'єкта, що ремонтується (покращується), і підлягають подальшій амортизації.

Виходячи із викладеного слід розглянути питання щодо того, вартість яких основних засобів не враховується для розрахунку «ремонтного» ліміту.

Так, згідно з пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу на основні засоби груп 1 «земельні ділянки» та 13 «природні ресурси» амортизація не нараховується, тому вартість таких основних засобів не враховується для розрахунку «ремонтного» ліміту.

Згідно із пп. 14.1.138, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу малоцінні необоротні матеріальні активи не включаються до складу основних засобів. Таким чином, вартість малоцінних необоротних матеріальних активів не враховується для визначення «ремонтного» ліміту.

Цікавим є таке питання: чи враховується при розрахунку «ремонтного» ліміту тимчасова податкова різниця, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. (п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ цього Кодексу).

Вибуття основних засобів. Відображення в обліку.

Відповідно до п.33 П(С)БО 7 об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

 продажу;

 безоплатної передачі;

 невідповідності критеріям визнання активом.

Якщо об’єкти основних засобів не відповідають критеріям визнання активом, то вони ліквідуються.

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів та сумою їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

Приймаючи рішення про списання основних засобів, підприємство повинно виходити з того, що активи, які належать до основних засобів, неможливо або економічно недоцільно відновляти, а також, якщо об'єкт не може бути реалі30ваний або переданий іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Визначенням непридатності основних засобів, неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту повинна займатися компетентна, постійно діюча комісія. її склад затверджується наказом по підприємству. До складу комісії залучається: заступник керівника підприємства, головний інженер, головний агроном, головний зоотехнік, інженер-будівельник, керівник відповідного структурного підрозділу, головний бухгалтер, особа на яку покладено відповідальність за збереження об'єкта.

До компетенції постійно діючої комісії входить безпосередній огляд технічного стану об'єкта, що підлягає списанню, вияснення конкретних причин списання об'єкта (знос, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварії та ін.). виявлення осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття об'єкта з експлуатації, внесення пропозицій щодо притягнення цих осіб до відповідальності, визначення використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списують, складання актів на списання об'єктів.

Акти на списання основних засобів вміщують в собі дані про первісну вартість об'єкта, суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартість одержаних матеріальних цінностей у результаті ліквідації об'єкта, тобто в них є всі необхідні дані для складання бухгалтерських проводок.

Витрати зі списання, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу та розбирання будинків, споруд, демонтажу обладнання і ін. відображають в акті в розділі "Розрахунок результатів списання об'єктів".

 

Облік оренди: операційної та фінансової.

Оренда - засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Суб'єкт, який взяв майно в оренду, називається орендарем, а той, хто надав це майно, - орендодавець. Взаємовідносини орендаря з орендодавцем визначаються в договорі оренди. Угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі називається суборенда. Методологія обліку орендних відносин встановлена П(С)БО 14 "Оренда".

Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

- орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

- орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою від його справедливої вартості на дату придбання;

- строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

- теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди.

Операційна оренда (лізинг) — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії орендної (лізингової) угоди.

Основні фонди, передані в операційну оренду (лізинг), за­лишаються у складі основних фондів орендодавця.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані не­оборотні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.

На цьому рахунку обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що от­римані підприємством на підставі договорів операційної оренди (лізингу) та обліковуються на балансі орендодавця.

 

Особливості обліку інших необоротних активів.

Під іншими необоротними активами розуміють матеріальні активи, призначені для використання більше року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік). А саме: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, природні ресурси, тимчасові не титульні споруди, предмети прокату, інвентарна тара тощо.

Бухгалтерський облік інших необоротних активів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби». Вони відображаються за первісною вартістю. Причому процес набуття таких активів та їх документальне оформлення аналогічне оприбуткуванню основних засобів.

Рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи" призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені у складі об'єктів обліку на рахунку 10 "Основні засоби".

За дебетом рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються надходження придбаних, створених, безоплатно одержаних інших необоротних матеріальних активів на підприємство(за первісною вартістю); сума витрат, пов'язана з поліпшенням об'єкта (реконструкція, модернізація), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів. За кредитом рахунку 11 відображаються вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активу, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки.

Рахунок 11 має сім субрахунків:

- 111 "Бібліотечні фонди";

- 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи";

- 113 "Тимчасові (нетитульні) споруди";

- 114 "Природні ресурси";

- 115 "Інвентарна тара";

- 116 "Предмети прокату";

- 117 "Інші необоротні матеріальні активи".

Кожний з цих субрахунків призначений для обліку відповідних груп інших необоротних активів.

 

 

Облік нематеріальних активів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» дається таке визначення нематеріального активу. Нематеріальний актив - не монетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (незалежно від терміну їх корисного використання (експлуатації)).

Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено:

витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку, витрати на створення, реорганізацію та переміщенння підприємства або його частини, витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання.

Первісну вартість нематеріальних активів збільшують на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Облік нематеріальних активів ведеться за групами:

- Право користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища).

- Право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею).

- Право на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки).

- Право на об'єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки, ноу–хау).

- Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ).

- Гудвіл.

- Незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи.

- Інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв).

У балансі суму нематеріальних активів відображають у складі необоротних активів за залишковою вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації.

 

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных