Запропонуйте економічні та неекономічні мотиви для робітників обраного підприємства або підрозділу

Мотивація трудової діяльності на підприємстві здійснюється двома методами: економічним і неекономічним.

У свою чергу, економічні мотиви можуть бути прямими (у вигляді грошової винагороди) та непрямими (певні матеріальні або нематеріальні блага).

Гроші є найбільш явним інструментом, використовуючи який організація здатна винагородити і мотивувати співробітників. Грошова форма винагороди персоналу має першорядне значення. Побудувати стратегію активізації діяльності персоналу, не використовуючи грошових стимулів, неможливо. Можна виділити наступні типи грошових винагород на підприємстві:

1. Заробітна плата, що являє собою мінімально обов'язкову форму грошової винагороди персоналу. Це гарантована базова компенсація, на яку може розраховувати працівник в обмін на свої трудові дії.

2. Надбавки (доплати) до основних грошових виплат можуть призначатися співробітникам на підставах: виробничого стажу, особистих заслуг перед компанією, за роботу в нічний час, у святкові дні, надурочно, за виконання додаткових обов'язків, сполучення професій, тяжкі умови праці і на інших підставах і в розмірах, обумовлених керівництвом організації.

3. Премії, що нараховуються за підсумками діяльності працівників. Премії повинні бути строго персоніфікованою формою винагороди і являти собою базовий метод диференціації в оплаті праці, тобто прямо залежати від трудових показників, результатів конкретного працівника.

4. Участь у прибутках організації в прямій формі. Участь має на увазі залежність розміру грошової винагороди від поточних прибутків (або право на частку прибутку). Так створюється залежність розмірів додаткових грошових винагород від підсумків діяльності не тільки конкретного працівника, але й організації в цілому.

5. Інші планові й одноразові платежі.

В той же час, варто пам'ятати, що гроші не можна розглядати як універсальний засіб задоволення потреб, стимул абсолютного значення, і що проблему активізації праці неможливо вирішити тільки з їх допомогою.

Непрямі економічні методи мотивації, як правило, не передбачають одержання працівником прямих грошових виплат від організації за підсумками своєї трудової діяльності. Проте, вони являють собою форму одержання співробітниками саме матеріальних благ, що вимагають фінансових витрат від організації. Це особлива форма надання матеріальних або нематеріальних благ співробітникам. Серед непрямих економічних мотивів підприємства слід пропонувати:

1. Оплата витрат на навчання співробітників.

2. Програми для підтримки співробітників з дітьми. Формами підтримки можуть виступати: створення відомчих дитячих садів і центрів (досить дорогий захід, виправданий у великих компаніях, де багато співробітників з дітьми); укладення договорів з дитячими установами про пільгове обслуговування співробітників компанії; інформаційна підтримка; фінансові надбавки й одноразові виплати співробітникам. Такі програми застосовуються до всіх працівників з дітьми і не диференціюються за підсумками праці.

3. Додаткові відпустки, вихідні дні і надання іншого вільного часу. Збільшення тривалості нормативних відпусток і наданні додаткових відпусток (за специфічні умови праці або за підсумками діяльності, «преміальні відпустки»), створення неповних робочих днів і тижнів. Надається також право самостійного планування робочого часу, гнучкий графік роботи й ін.

4. Програми страхування.

5. Компенсація витрат на транспорт і зв'язок, що часто пов'язані з професійними обов'язками співробітників, полягає в наданні проїзних квитків, оплаті витрат на бензин, оплаті рахунків за телефонні переговори.

6. Знижки при придбанні товарів компанії або наданні послуг.

7. Організація дозвілля для співробітників може здійснюватись у всіляких формах, наприклад, в організації спортивних і інших клубів у компанії, або в укладенні корпоративних договорів на пільгове обслуговування співробітників в існуючих дозвільних центрах і ін.

Також велике значення мають і неекономічні мотиви, серед яких слід відзначити:

1. Забезпечення кар'єрного росту;

2. Забезпечення на підприємстві атмосфери взаємної поваги, довіри, турботи про особисті інтереси тощо;

3. Забезпечення можливості кожному працівнику показати свої здібності, краще справитися з завданням, відчути власну значимість;

4. Висока оцінка працівників, що особливо відрізнилися, публічна і персональна подяка, нагородження грамотами, подарунками, занесення на Дошку пошани;

5. Забезпечення участі у національних та міжнародних конкурсах, конференціях, з'їздах тощо, пов'язаних з професійною діяльністю, з метою сплочення колективу, підвищення кваліфікації та мотивації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: