Енергетична безпека регіонів України та шляхи її зміцнення

Енергетика була й залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення всіх видів життєдіяльності суспільства. Тому визначення та реалі­зація напрямів її розвитку є пріоритетним завданням національ­ної безпеки, політичної та енергетичної незалежності, неухиль­ного економічного розвитку. Безпека держави не може існувати без ефективного використання енергоносіїв.

Шляхи підвищення економічної безпеки Півдня України й зокрема Одеської області полягають у декількох напрямках:

- більш ефективному використанні існуючого енергетично­го природно-ресурсного потенціалу;

- максимальному залученні транскордонного положення регіону щодо транзиту через нього енергоносіїв у розрахунку на використання певної їхньої частки;

- активізації енергозберігаючої політики;

- упорядкуванні економічних відносин між енергогенерую­чими монополіями та регіональними споживачами.

Територія України, окрім Донбасу й Волині, не має значних запасів енергетичних ресурсів: присутні незначні запаси бурого вугілля, нафти та природного газу на морському шельфі. Недос­татній енергетичний природно-ресурсний потенціал компенсу­ється вигідним транспортно-географічним положенням країни, що дає змогу залучати енергетичні ресурсні потоки з інших країн.

Так, транскордонне й приморське положення країни дає змогу транспортувати через її територію значні обсяги нафти, природного газу та електроенергії, у тому числі до країн ЄС. Географічне розташування дозволяє їй стати об’єднуючою ланкою між багатим на нафтові родовища каспійським регіоном і європейським ринком [Гриневецкий С. Черноморский регион – зона противостояния великих держав / С. Гриневецкий. – 28 ноября 2006 г. /dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=8604-38k]. Це тим більш актуально, зважаючи на те, що частка нафти в енергобалансі країн – членів ЄС до 2020 р. становитиме 41,1 % [Бурлака Г. Стратегия ЕС по определению гарантированного снабжения нефтью и нефтепродуктами / Г. Бурлака // Нефть и газ. – 2003. – № 3. – С. 60–63]. Ризики зростання залежності країн ЄС від нетто-імпорту нафти зумовлені насамперед такими чинниками, як виснаження запасів власних родовищ та падіння обсягів видобутку на них; можливістю призупинення імпортних поста­вок нафти внаслідок аварій на транспортних системах, зміни військово-політичної ситуації в регіонах видобутку сировини; істотних коливань ціни на нафту на світових ринках.

Спостерігається постійний підвищений інтерес країн Європи до каспійського газу та нафти, шляхи транспортування яких можуть пролягати через Південь України.

Створюється механізм, який надасть можливість фінансуван­ня енергетичних проектів, а також диверсифікації енергопоста­чання Євросоюзу. Україна підтримує плани Європейського Союзу щодо створення єдиного внутрішнього енергетичного ринку на основі правил єдиної енергетичної мережі.

Крім того, Україна підтримує план пріоритетних заходів ЄС щодо об’єднання електромереж, створення єдиного європей­ського регулятора, а також заходи з відділення операторів електромереж від постачальників.

Питання вибору стійкої, ефективної і диверсифікованої структури споживання енергоносіїв як один із напрямів реалізації нової енергетичної стратегії ЄС, повністю відповідає державним інтересам України.

Україна зацікавлена в співпраці, у здійсненні зовнішньої енергетичної політики країнами – членами ЄС, зокрема, у визначені пріоритетів перебудови інфраструктур постачання (включаючи трубопроводи й термінали для зрідженого газу), розробки Дорожньої карти для створення Пан’європейської енергетичної співдружності, перегляду підходів до співпраці з основними партнерами ЄС з огляду на взаємозалежність.

Географічне розташування України дозволяє задіяти різнома­нітні джерела постачання нафти незалежними шляхами як в регіон, так через регіон і в Європу з Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, при цьому суттєво посиливши роль держави-транзитера між нафтовидобувними регіонами країн каспійсько­го регіону та важливими ринками збуту в Європі.

Нафтоперевальний комплекс у порту Південний та нафтопро­від Одеса – Броди створюють технічні можливості для імпорту нафти також із країн Перської затоки, Північної і Західної Африки.

Україна передала Європейській Комісії пропозиції про участь в новій енергетичній стратегії Європейського Союзу, основні напрями якої містяться в «Зеленій книзі: Європейська стратегія стабільної, конкурентної і безпечної енергетики» (Green Paper - документ Єврокомісії з питань енергетики). Україна підтримує плани ЄС про створення єдиного внутрішнього енергетичного ринку на основі правил єдиної енергетичної мережі; плани пріо­ритетних заходів щодо об’єднання мереж для створення єдиного європейського регулятора, здійснення заходів щодо відділення операторів електромереж від постачальників. Україна виступає за солідарні дії країн-членів ОЧЕС у надзвичайних ситуаціях у сфері постачань енергоносіїв.

Кабінет Міністрів України має намір запропонувати партне­рам по ГУАМ проект співпраці у сфері транспортування і пере­робки нафти «Придунайський енергетичний міст». Суть проекту – об’єднати потужності, зосереджені в Одеській області, – порти міст Рені і Одеси та Одеський нафтопереробний завод, що дасть змогу використовувати вже наявні потужності й шляхи транспортування нафти.

Нещодавно підписано шість двохсторонніх угод про спів­працю в енергетичній сфері з Азербайджаном. Вони передба­чають можливість для НАК «Нафтогаз України» брати участь у розвідці й видобутку нафти в Азербайджані. Проте для успішної роботи «Енергетичного моста» Україна повинна заручитися угодами на постачання нафти через Азербайджан і Грузію.

Казахстан пропонує Україні взяти участь у видобутку міс­цевих нафти та газу в обмін на певні преференції: можливість укласти кошти в добудову нафтопроводу з Бродів польською територією, купівлю частини активів Одеського порту та українських нафтопереробних заводів.

Регіон відіграє важливу роль у транзиті електроенергії, водночас відчуваючи її певний дефіцит. До 2012 р. перед­бачається спорудження об’єктів, які забезпечать формування системоутворюючої мережі ОЕС України для передачі елект­роенергії із надлишкових західних регіонів країни в дефіцитні центральний та східний регіони; посилять міждержавні зв’язки з метою збільшення експортних поставок електроенергії; переве­дуть електропостачання півдня Одеської області від Молдав­ської енергосистеми на генеруючі джерела Об’єднаної енерго­системи України.

Географічне розташування України дало можливість створи­ти потужну мережу ліній електропередачі міждержавного значення, які з’єднують Об’єднану енергосистему України з енергосистемами сусідніх країн. Введення Пiвденного та Пiвнiч­ного транзитiв 750 кВ і відновлення лiнiй 750 кВ на Iсакчу та Жешув забезпечить технічну можливість експорту електро­енергії обсягом до 25–30 млрд кВт/год на piк.

Передбачається, що енергетичний міст може стати елемен­том енергетичної системи Організації Чорноморської економіч­ної співпраці (ОЧЕС). Проект пройшов апробацію в Раді націо­нальної безпеки та оборони України. Він передбачає викорис­тання ресурсів і забезпечення їхнього транзиту, будівництво нових енергогенеруючих потужностей, ліній електропередач, можливість відгалуження нафтопроводу Одеса – Броди для забезпечення потенціалу транспортного коридору й надійного енергопостачання регіону. Міністр економіки Польщі заявив про зацікавленість Європи в залученні ГУАМ до реалізації проекту нафтопроводу Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ.

Україна вже веде переговори з Казахстаном і Азербайджаном про участь у цьому проекті й працює над створенням бізнес-плану, залученням потенційних учасників: власників ресурсів та їхніх потенційних споживачів.

Розглядаються також перспективні питання створення кас­пійсько-чорноморського маршруту транспортування газу як для власних потреб, так і для європейських споживачів, спільні проекти в сфері енергоефективності та енергозбереження, видо­бутку вуглеводнів Каспійсько-Чорноморського регіону й транспортування та співпраці в транспортній і митній сферах [Філіпенко А. Енергетичний капкан. Проблеми немісцевого масштабу / А. Філіпенко // izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=3347-18k].

Серед загроз – також позиція Румунії щодо її ролі як тран-зитера енергоносіїв до Європи. Румунія пропонує свій варіант транспортування каспійської нафти через порт Констанца. По­дібний енергетичний коридор, у разі його підтримки Заходом, стане конкурентом українському маршруту Одесса-Броди.

Нарощування енергетичного потенціалу регіону – це екстен­сивний шлях розвитку економіки. В епоху дефіциту природних ресурсів і з огляду на перспективу для країни та її Півдня єди­ною альтернативою може стати широке впровадження енергоз­берігаючих технологій.

Зараз на 1 долар ВВП Україна витрачає в 5–6 разів більше енергоресурсів, ніж країни Центральної та Східної Європи, у 12 разів більше порівняно з країнами Організації економічного співробітництва й розвитку. Зношеність основних фондів набли­жається до 50–60 % (а на окремих підприємствах перевищує його), тобто до рівня, за яким цей процес стає обвальним.

Негативним прикладом може слугувати ситуація з Одеськи­ми ТЕЦ електротехнічне устаткування яких суттєво зношене. На ТЕЦ установлені парові казани з низьким ККД, а під час зни­ження тиску в постачанні природного газу електронна система керування постійно виходить із ладу, під час при морозів може призвести до техногенної катастрофи на кшталт Алчевської.

ТЕЦ також можуть бути відключені від водопостачання у зв’язку із заборгованістю за цю послугу (4 млн грн) і відсут­ністю можливості вносити навіть поточні платежі.

Головна Одеська ТЕЦ була побудована 55 років тому. У 2005 році збитки підприємства становили 12,5 млн грн. ВАТ забезпечує тепловою енергією близько 330 тисяч жителів центральної частини Одеси.

Одеська міська рада планує отримати довгостроковий банків­ський кредит (близько 50 млн євро) для реконструкції і модерні­зації устаткування ТЕЦ. Переговори про отримання позики міська рада веде з «Північним інвестиційним банком» (об’єднує ряд фінансових установ Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції).

На початку жовтня національна комісія з регулювання елект­роенергетики затвердила для Одеської теплоцентралі 18 %-й рівень рентабельності на останні місяці нинішнього року. Такий високий показник викликаний тим, що на підприємстві потрібно терміново замінити устаткування. Як першочергове завдання вказана заміна пароперегрівача. Вартість цих робіт – 5 млн грн.

В Україні розроблена програма енергозбереження, у межах якої Південь України, і Одеська область зокрема, можуть вико­ристовувати певний енергетичний потенціал вітру, сонячної енергії, гідроенергії малих річок, біомаси.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) може виділити 100 млн євро в рамках програми розширення кредит­них ліній українським банкам для кредитування компаній при­ватного сектора по проектах підвищення енергетичної ефектив­ності й поновлюваної енергії.

Інвестиції ЄБРР до України у 2006 р. перевищили 600 млн євро. Кредитний портфель ЄБРР в Україні включає 114 проектів на суму 2,27 млрд євро. Один із проектів включає програму удосконалення обліку газу й нафти на території України. Інвес­тиційна складова цього проекту – близько 20 млн євро.

Україна відчуває гострий дефіцит газу й нафти власного видобутку для забезпечення своїх потреб. В той же час потуж­ності в електроенергетиці поки що перевищують споживання електроенергії в країні. У Стратегії розвитку енергетики до 2030 р. передбачаються зниження споживання газу, збільшення вироблення електроенергії на атомних і теплових станціях із використанням вітчизняного вугілля і максимальний перехід на електроопалювання [Іщенко Г. Придунайський енергетичний міст // Урядовий кур’єр. – 24.05.2006 р]. Уряд України доручив Міністерству пали-ва й енергетики розробити та затвердити план заходів із переобладнання населених пунктів опалювальними електро­установками з урахуванням технічних можливостей електрич­них мереж, необхідних об’ємів і джерел фінансування. Будуть визначені регіони, які мають найбільш сприятливі умови для переходу населених пунктів на опалювання електроенергією. Із часом така можливість з’явиться у населених пунктів Одеської області [Украина переведет ряд населенных пунктов на отопление электроэнергией // Под­робности от 2 октября 2006 г. – По материалам: Интерфакс-Украина].

Висновки

Незважаючи на досить обмежений енергетичний природно-ресурсний потенціал, Україна має широкий спектр можливостей не тільки для власного забезпечення енергоносіями, але й відіграє важливу роль як країна, що може сприяти підвищенню енергетичного потенціалу країн ЄС. Цю особливість потрібно й надалі розвивати, що дасть змогу отримати нові джерела доходів, нові робочі місця та інші преференції.

Задля прискорення цього процесу треба продовжити вдоско­налення правової бази, податкової системи, тарифної політики. Це дасть змогу залучити нові інвестицій в країнуй прискорить процес реалізації нових та вже розроблених проектів.

Держава повинна контролювати економічну діяльність природних монополій і впливати на розрахунки тарифів. Існує Національна комісія з регулювання в електроенергетиці, яка перевіряє тарифи. Ці тарифи повинні бути обґрунтовані, а формули їхніх розрахунків – відкритими, опублікованими.

Проблеми будівництва об’єктів енергопостачання на терито­рії України полягають у недостатніх обсягах фінансування та питанні відчуження земель під будівництво: відсутня політика держави на перспективу, яка б не давала змоги приватизувати землі, призначені для загальнодержавного використання.

Полягають паралельно із широкомасштабними програмами із залучення нових обсягів енергоносіїв до України, треба поно­вити та прискорити впровадження енергозберігаючих техноло­гій. Цей процес не може бути прискорений доти, доки в країні діють пріоритети газових та нафтових магнатів, які не зацікав­лені в енергозбереженні.

Пожвавленню цього напрямку може сприяти прийняття зако­нів про енергетичний аудит, облік енергоресурсів, про енерге­тичну генерацію. При цьому необхідно розвивати два основні напрями:

- проведення інспекцій з впровадженням механізмів пока­рання підприємств, які неефективно використовують енер­гоносії;

- розвиток механізмів стимулювання енергозбереження через державні стандарти, стимули в законодавстві, податкову систему та тарифну політику.

Теми рефератів

1. Викопні палива в Україні й перспективи їхнього видобутку.

2. Проблеми й перспективи видобутку сланцевого газу в Україні.

3. Досвід видобутку сланцевого газу в США.

4. Властивості торфу й перспективи його видобутку та використання в Україні.

5. Біогаз і його властивості.

6. Потенціал біогазу в Україні.

7. Проблеми використання рухомої води в як енергоносія.

8. Перспективні технології використання сонячної енергії.

9. Проблеми й перспективи використання вітрової енергії в Україні.

10. Перспективні технології отримання біогазу.

11. Перспективи використання вторинних енергоносіїв в Україні.

Практичне заняття

Оцінка можливостей енергосамозабезпечення окремих регіонів України
(на прикладі Полтавської обл.) (4 год)

Мета: 1. Вивчити види альтернативних енергоносіїв.

2. Ознайомитись з технологіями виробництва і використання традиційних і альтернативних енергоносіїв.

3. Навчитись визначати потребу у енергії окремих підпри­ємств, районів, областей.

4. Навчитись визначати потенціал різних енергоносіїв для потреб підприємств, районів, областей.

Що необхідно зробити студенту перед початком заняття?

1. Напередодні практичного заняття необхідно уважно ознайомитись із методичними рекомендаціями до заняття.

2. За цим посібником і наведеними літературними джерела­ми необхідно знайти відповіді на основні питання, що розглядаються на занятті.

3. Прийти на заняття підготовленим.

Питання, які розглядаються на практичному занятті

1. Види традиційних і альтернативних енергоносіїв.

2. Технології виробництва й використання альтернативних енергоносіїв.

3. Визначення потреби в енергоносіях окремих регіонів.

4. Аналіз можливостей застосування різних енергоносіїв для потреб господарства окремих регіонів.

5. Визначення потенціалу використання різних енергоносіїв в окремих регіонах.

6. Оцінка можливостей енергосамозабезпечення окремих регіонів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: