ДОГОВІР ПОЗИКИ В МЕХАНІЗМІ НОВАЦІЇ БОРГУ У ПОЗИКОВЕ ЗОБОВ`ЯЗАННЯ: ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД

Поняття та юридичні ознаки новаційного договору позики визначається, що цивілістичній конструкції новації боргу у позикове зобов'язання притаманні всі ознаки самостійного договору, який пропонується називати “новаційним договором позики”. Аналізуються його юридичні ознаки та на їх основі формулюється дефініція. Визначається, що новаційний договір позики – це договір за яким одна сторона (позикодавець) зобов'язується врахувати заборгованість, що виникла з оплатного правочину або іншої правової підстави як суму позики, а інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути її на виконання нового позикового зобов'язання. За правовою характеристикою вказаний договір є консенсуальним, одностороннім, може бути відплатним або безвідплатним.

Визначається, що за своєю спрямованістю новаційний договір позики є правоприпиняючим та водночас правовстанолюючим правочином. Інтерес сторін, які його укладають, спрямований на впорядкування своїх попередніх боргових відносин і досягнення мети – найскорішого (у порівнянні із судовою тяганиною) отримання боргів. Економічний сенс новаційного договору позики полягає в отриманні боржником відстрочки розрахунку за боргові зобов'язання, які виникли з попередніх зобов'язань сторін шляхом встановлення нових позикових правовідносин.

У роботі встановлюється, що суб'єктами новаційного договору можуть бути, як на стороні позичальника, так і позикодавця, будь-які учасники цивільних відносин – фізичні, юридичні особи, публічні утворення. Це стосується як платного (у разі, якщо в договорі встановлюються проценти, які нараховуються на суму боргу, трансформованого в суму позики), так і безоплатного (безпроцентного) договору. Обмеження, що висуваються до можливості систематичного надання процентних позик юридичними особами, які не є фінансовими установами або не отримали на здійснення такої діяльності відповідного дозволу, не стосуються учасників новаційного договору позики. Це пояснюється тим, що проценти за таким договором стягуються позикодавцем із позичальника не в якості плати за наданий. Вони мають іншу правову природу – виступають мірою відповідальності боржника за невиконані попередні грошові зобов'язання. Окрім цього, послуги новації боргу у позикове зобов'язання, на відміну від звичайної позики, не є

фінансовими, тому вказані обмеження не можна поширювати на досліджувані правовідносини новації.

Об'єктом зобов'язання є ті блага матеріального та нематеріального світу, заради яких особи вступають у правовідносини, таким чином об'єктом новаційного договору позики виступають боргові відносини, які утворились внаслідок невиконання або неналежного виконання контрагентом своїх зобов'язань, на трансформацію яких у позикові і спрямовані правовідносини сторін. Борг представляє собою майнове право вимоги його виплати, яке належить кредиторові. Таким чином встановлюється, що відносини в договорі новації боргу у позикове зобов'язання складаються стосовно існуючого в чистому вигляді боргу. Гроші (готівкові або безготівкові) та речі, визначені родовими ознаками, є модусами виконання (погашення боргу) в новаційному договорі позики, тобто є формами повернення боргу за зобов'язанням, а не об'єктом цього договору.

Виходячи з тези про те, що предметом зобов'язання виступають ті дії осіб, які повинні бути здійснені ними відносно певного об'єкта, визначається предмет новаційного договору позики. Його складають дії сторін, спрямовані на припинення попередніх боргових правовідносин та виникнення між ними нових – позикових. Окремо звертається увага на те, що в предметі зазначеного договору повинно чітко визначатися, які саме зобов'язання і в якому обсязі припиняються, та має бути вказано те, що саме вони замінюються позиковими відносинами.

Зокрема зазначається, що вказаний договір може укладатися як в усній, так і в письмовій формі. Законодавством передбачені обов'язкові випадки його укладення у письмовій формі, а саме, коли сума боргу, врахована як сума позики, перевищує десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або на боці однієї із сторін виступає юридична особа. В усіх інших випадках зазначений договір може укладатись усно.

Звертається увага на те, що якщо сторони укладають новаційний договір позики в усній формі, у разі виникнення спору їм буде складно підтвердити сам факт вчинення ними такого правочину. Розписка позичальника, видана позикодавцю, яка виступає підтвердженням укладання усного договору позики, не може виступати таким письмовим доказом у разі виникнення між сторонами спору стосовно факту укладання договору новації боргу у позикове зобов'язання. Це пояснюється тим, що в розписці зазначається

односторонній обов'язок боржника виплатити суму позики. Зазначений документ не відображає основну рису новаційного договору позики – взаємну згоду сторін на припинення попередніх боргових зобов'язань і встановлення нових – позикових. Факт укладання такого правочину повинен встановлюватися в одному акті взаємної волі, зі змісту якого повинно бути чітко зрозумілим те, що припинення попереднього зобов'язання не відмежовується від встановлення нового.

Зміст договору новації боргу у позикове зобов'язання складають сукупність умов (пунктів), погоджених сторонами. За загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Оскільки досліджуваний правочин є зобов'язанням позикового типу, його істотні умови будуть аналогічними тим, що погоджуються сторонами під час укладання договору позики, але із певними відмінностями.

С Узгодження сторонами умови про предмет також передбачає визначення строку подальшого утримання позичальником суми боргу, перетвореної в суму позики, порядок її повернення позикодавцю, розмір процентів за “ніби” надану позику й відповідний порядок їхньої виплати. Зазначені умови належать до диспозитивних умов. Якщо сторони не передбачили їх в договорі, вони є визначеними в Гл. 71 ЦК України.

Визначається, що новаційний договір позики частіше всього являє собою грошове зобов'язання, але існують випадки, коли первісне зобов'язання (що оновлюється) пов'язано із будь-якими діями щодо речей, визначених родовими ознаками. Сторони у такій ситуації можуть трансформувати борг, що виник на підставі невиконання зобов'язання, у позикове зобов'язання тих самих “родових” речей. Питання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вказаного договору буде вирішуватись відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, у якій зазначається, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 – 552 ЦК України, яка нараховується від дня коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві. Розмір такої неустойки сторони встановлюють в договорі самостійно, оскільки її конкретний розмір у ЦК України не визначається, а встановлюється лише загальні положення про неї. Звертається увага, що неустойка у зазначеному випадку сплачується у вигляді штрафу, який може бути виражений у грошовій або майновій формах. Це пояснюється тим, що за правовою природою штраф є нетривалою неустойкою, що одноразово застосовується і

обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пеня як форма неустойки у випадку прострочення “родової” позики не застосовується, оскільки вона нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

ВИСНОВКИ

Статтею 1053 ЦК України закріплено правило, яким передбачено можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Новація є способом припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

В окремих випадках створення позикового зобов'язання шляхом новації іншого боргу є більш ефективним способом виконання первинного зобов'язання.

Наприклад, при купівлі-продажу товару покупець не повністю сплатив ціну і бажає отримати відстрочення платежу, різниця між належними до сплати і вже сплаченими коштами і становитиме предмет позики.

Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому дійсність нового договору залежить від дійсності первісного. Якщо первісний договір визнається недійсним, то недійсним стає і договір позики, що його замінив.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням має проводитись з дотриманням вимог про новацію, встановлених чинним законодавством. Так, наприклад, неможливо замінювати на договір позики зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю або смертю, про сплату аліментів та деякі інші, встановлені законом. Новація припиняє зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням має здійснюватися у формі, встановленій для договору позики. Зокрема, якщо борг за первісним зобов'язанням не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або кредитором є юридична особа, угода про новацію має укладатися в письмовій формі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: