ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Юридична література. 1.Бичківський Р. Управління якістю: Навч1. Бичківський Р. Управління якістю: Навч. посібник. - Л.: Вид-во ДІ «Львівська політехніка», 2000. - 328 с. 2. Вінник О.М. Господарське право. Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. -624 с. 3. Господарське законодавство України: правове регулювання господарської діяльності. Збірник нормативних актів / Упоряд. М.І. Кам-лик.-К.: Атіка, 2004. 4. Горевий В.І. Юридична служба в агропромисловому комплексі. -К.: Мінагропром України, 1998. - 232 с. 5. Долгополов А.М. Організація юридичної служби на підприємствах. Курс лекцій. - К.: МАУП, 2000. - 72 с. 6. Законодавство України про стандартизацію, метрологію і сертифікацію. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 448 с. 7. Фомичев С.К., Старостина А.А., Скребина Н.И. Основи управлення качеством: Учебное пособие. - К.: МАУП, 2000. - 160 с. 8. Наукові статті 1. Білоус Ж. Деякі проблеми визначення умов господарського договору // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - № 5. - С. 15-18. 2. Безсмертний Н. Межі здійснення приватної власності в Україні // Право України. - 2002. - № 6. - С. 53-56. 3. Грузинський І. Роль договору у формуванні підприємницьких відносин // Право України. - 2002. - № 2. 4. Космін Ю. Про форми власності // Право України. - 2001 - № 10 - С. 75-77. 5. Овечкін В.Е. Проблемні питання відправлення правосуддя у справах, пов'язаних із застосуванням законодавства про власність // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 1. - С. 42-49. - 84 -
6. Яворська О.С. Право власності юридичних осіб // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. - 2002. - № 2. -С.105-109.
1. Одним із напрямків діяльності юридичної служби у сфері суспільного виробництва є організація роботи із забезпечення зберігання майна та боротьба з крадіжками і нестачами. Для вирішення цих завдань юридична служба повинна: - забезпечувати законність правових документів, що видаються на підприємстві; - брати участь у перевірках стану дотримання законодавства з охорони майна підприємства, у розробленні заходів щодо використання правових засобів, спрямованих на попередження крадіжок, нестач, псування матеріальних цінностей і втрат від безгосподарності; - оформлювати матеріали, пов'язані з крадіжками, нестачами, псуванням матеріальних цінностей, втратами, для передання їх слідчим і судовим органам; - надавати правову допомогу бухгалтерії з питань відшкодування збитків; - брати участь у роботі бухгалтерії щодо стягнення дебіторської заборгованості; - надавати правову допомогу службам і структурним підрозділам підприємства з питань правильного застосування законодавства, що регулює порядок списання, продажу, обмін, передавання майна підприємства в оренду; - забезпечувати правовими засобами ведення складського господарства. Заходи щодо забезпечення збереження майна й боротьби з безгосподарністю розробляються, як правило, у цілому по підприємству і мають предметний і чітко визначений характер. - 85 -
Одним з головних завдань юридичної служби є забезпечення законності документів правового характеру, що приймаються на підприємстві (проектів, наказів, положень, інструкцій та інших правових документів) з питань забезпечення збереження майна і боротьби з безгосподарністю. У цих документах повинні відображатися питання охорони підприємства, організації перепусткового режиму, приймання продукції і товарів, зберігання та обліку матеріальних цінностей, випуску готової продукції, попередження крадіжок, інших втрат. Крім того, юридична служба разом з іншими службами та структурними підрозділами підприємства повинна брати участь у перевірці додержання законодавства про охорону майна. Юридична служба повинна забезпечувати правильне застосування трудового законодавства під час прийняття, призначення та переміщення матеріально відповідальних осіб: ці питання повинні обов'язково узгоджуватися з бухгалтерією; забороняється приймати на матеріально відповідальні посади осіб молодше 18 років, а також осіб, які мають судимість за корисливі злочини або стосовно яких є вирок суду, який забороняє їм обіймати зазначені посади; договір про матеріальну відповідальність має бути укладений лише в письмовій формі. При організації правової роботи щодо забезпечення збереження майна юридична служба має приділяти особливу увагу руху товарно-матеріальних цінностей. Це пояснюється тим, що досягнення високого рівня організації роботи на підприємстві, в організації, установі по збереженню матеріальних цінностей значною мірою впливає на стан збереження майна на всіх етапах його руху та на посилення режиму економії. Досвід роботи в суб'єкті господарювання свідчить про те, що збереження власності майна насамперед досягається при забезпеченні виконання обов'язкових вимог, які ставляться до організації як у веденні складського господарства, так і в збереженні цінностей. Серед цих вимог виділяються такі: - 86 - -наявність необхідного майна з урахуванням конкретних виробничих умов конкретного суб'єкта господарювання; - кількість складів для зберігання матеріальних цінностей; - обладнання складів необхідними технічними засобами охорони (огородження, освітлення, зв'язок, сигналізація, замки тощо); - виконання виробничих операцій з раціонального розміщення матеріальних цінностей в складських приміщеннях; - обладнання місць зберігання з урахуванням особливостей окремих видів майна; - здійснення спеціального нагляду за станом матеріальних цінностей; - належна організація бухгалтерського обліку та звітності надходження і руху майна при зберіганні; - організація прийому продукції за кількістю і якістю, з виявленням порушень, що можуть бути допущені з боку постачальницьких, сервісних, транспортних та інших організацій; - своєчасність складання і правильне оформлення актів на виявлену нестачу або псування матеріальних цінностей, а також некомплектність обладнання і техніки; - контроль за відпуском матеріальних цінностей зі складських приміщень суб'єкта господарювання; - організація сторожової і пожежної охорони, яка б забезпечувала належну охорону майна; - використання на складах і в службах постачання кваліфікованих і добросовісних працівників, своєчасність і правильність оформлення трудових відносин з цією категорією працівників1. При розгляді питань, пов'язаних з організацією складського господарства, проблемою є недостатня
- 87 -
кількість відповідних приміщень, і це призводить до того, що матеріальні цінності, які потребують спеціального зберігання, утримуються неналежним чином під відкритим небом, псуються. Доступ сторонніх осіб до майна створює умови для крадіжок, розукомплектування обладнання й техніки. Нагромадження матеріальних цінностей призводить до перевантаження складів. А це часто не дає змоги дотримуватись елементарних правил ведення складського господарства (розміщення цінностей за видами, сортами), спричинює порушення правил протипожежної безпеки, створює проблеми при перевірках фактичної наявності матеріальних цінностей. До вимог, що стосуються ведення складського господарства, належить організація пропускної системи, яка передбачає контроль за вивезенням або винесенням зі складів і території підприємств матеріальних цінностей. Під пропускною системою розуміється сукупність правил і заходів, спрямованих на забезпечення певного порядку на об'єктах, що охороняються. Пропускна система (режим) виключає можливість безконтрольного проходу або проїзду без встановлення перепусток та інших документів. Здійснення постійного контролю за станом організації і дотримання пропускного режиму покладаються наказом (розпорядженням) на виділеного для цієї мети працівника або на спеціальний підрозділ суб'єкта господарювання. З ініціативи головного бухгалтера, служби постачання і юридичної служби та на підставі рішення керівника суб'єкта господарювання мають проводитись систематичні перевірки стану пропускного режиму, дотримання працівниками охорони правил вивезення або винесення матеріальних цінностей через контрольно-прохідні пункти, виявлятися факти недотримання правил відпуску, оформлення і вивезення продукції і товарів та інших
- 88 -
цінностей. Доступ останніх до майна створює умови для крадіжок і розукомплектування обладнання і техніки. Нагромадження матеріальних цінностей веде до перевантаження складів. Працівники юридичної служби разом із працівниками інших служб і структурних підрозділів повинні виявляти недоліки та порушення в організації складського господарства. Особливе значення в питаннях зберігання майна підприємства має дотримання вимог стосовно приймання продукції, що надходить на підприємство. Беручи участь у цій роботі, юридична служба повинна здійснювати контроль за додержанням установленого законодавством порядку приймання продукції, що надходить, для чого: - контролювати дотримання вимог законодавства щодо приймання продукції та товарів з урахуванням особливостей окремих її видів, характеру господарських зв'язків; - забезпечувати відшкодування збитків, заподіяних неналежними діями контрагента шляхом пред'явлення претензій, якщо це передбачено договором або чинним законодавством, а в необхідних випадках - позовних заяв до Господарського суду; - виявляти і вивчати причини недотримання вимог законодавства при прийманні продукції та вносити пропозиції щодо усунення недоліків. Приймаючи продукцію, слід забезпечувати правильну фіксацію кількості і якості матеріальних цінностей при їх оприбуткуванні, щоб не допустити крадіжки отриманих товарно-матеріальних цінностей та інших зловживань з боку працівників суб'єктів господарювання - вантажоодержувачів. Такі випадки часто трапляються на практиці. Завідувачі складів та інші матеріально-відповідальні особи, здійснюючи роботу з отримання, перевірки
- 89 -
фактичної кількості і якості продукції, та служба постачання, забезпечуючи правильне і своєчасне проведення цієї роботи, мають виходити з того, що приймання товарно-матеріальних цінностей слід вести відповідно до вимог, передбачених стандартами, техумовами, іншими обов'язковими правилами і особливо договором (контрактом, угодою) з дотриманням вимог, що передбачені постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України актів законодавства СРСР», Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держар-бітра при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 (із наступними змінами і доповненнями), Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітра при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1965 р. № П-7 (із наступними змінами і доповненнями), та Інструкцією про порядок і строки приймання імпортних товарів за кількістю і якістю, складання та направлення рекламаційних актів, затвердженою постановою Держарбітра при Раді Міністрів СРСР від 15 жовтня 1990 р. Отже, правильна організація перевірки кількості і якості продукції й товарів має важливе значення як для посилення охорони власності, так і для запобігання збиткам, що їх завдають державним і недержавним суб'єктам господарювання порушення законодавства про якість і кількість. Цим створюються необхідні гарантії для своєчасного і повного виявлення збитків і підвищення відповідальності працівників складського господарства за якістю і кількістю продукції під час її приймання. Необхідно, щоб юрисконсульт сприяв своєчасному
- 90 - забезпеченню правильного вирішення питань добору представників інших організацій для участі в прийманні продукції та товарів. Обов'язком юридичної служби є участь у роботі з ліквідації дебіторської заборгованості. Своєчасна ліквідація дебіторської заборгованості в усіх суб'єктах господарювання є не просто фінансовою операцією, це важлива умова захисту майнових інтересів у договірних і господарських відносинах з іншими юридичними і фізичними особами. Необхідно встановити разом із головним бухгалтером назву боржника, його конкретну адресу, юридичні реквізити. Поряд з цією роботою слід підбирати відповіді документи, які обґрунтовують заборгованість: витяги або копії договорів, копії рахунків, накладних, актів звірки, листи-відповіді на претензії або позови тощо. Якщо заборгованість викликає сумнів, необхідно запропонувати керівнику і головному бухгалтеру організувати звірку взає-морахунків з дебітором. Така звірка обов'язково проводиться бухгалтерією суб'єкта господарювання. Нерідко після проведення взаємозвірки виявляється, що дебіторська заборгованість перекривається або зменшується кредиторською заборгованістю. Отже, роботу із застосування правових засобів щодо ліквідації дебіторської заборгованості не можна розглядати як випадкову, вона має бути системною. Працівникам юридичної служби слід приділяти постійну увагу наданню правової допомоги конкретним юридичним особам зі стягнення заборгованості. Ці дії мають щоквартально включатися до плану роботи, де слід передбачити вимогу до головних бухгалтерів щодо подання документів, у тому числі актів проведення взаємозвірок, до вжиття правових заходів щодо ліквідації заборгованості. Юридична служба зобов'язана систематично знайомитися з актами документальних ревізій і перевірок, що дасть можливість виявляти прострочену дебіторську заборгованість та інші
- 91 -
порушення фінансово-господарської діяльності і вживати заходів правового характеру для піднесення економічної спроможності суб'єкта господарювання. Необхідно також, щоб юридична служба систематично вивчала нормативні акти з цього питання і проводила їх вивчення з бухгалтерською, ревізорською, фінансово-економічною та іншими службами суб'єкта господарювання незалежно від форм власності1. Одним із завдань юридичної служби підприємства є також контроль за дотриманням керівниками структурних підрозділів, посадовими особами підприємства нормативно-правових актів при підготовці для списання з бухгалтерського балансу майна, боргів, нестач та інших невиробничих витрат, а також вжиття заходів щодо відшкодування збитків і притягнення у встановленому порядку до матеріальної, дисциплінарної відповідальності винних у незаконному списанні товарно-матеріальних цінностей осіб, а в окремих випадках і до кримінальної відповідальності. 2. Виробництво якісної продукції є обов'язком кожного товаровиробника. Від якості продукції залежать попит на неї споживачів, реалізація та одержання прибутку, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках. За загальним уявленням, якість продукції - це сукупність споживчих властивостей товарів, продуктів, що забезпечують певні потреби населення та народного господарства відповідно до її призначення. У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»1 зазначено, що якість продукції - це сукупність властивостей, які відображають безпечність, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність,
- 92 - екологічність продукції та надають їй здатності задовольняти споживача відповідно до її призначення. Визначення поняття якості наводиться також у Міжнародному стандарті 18 9001-87: якість - це сукупність властивостей, характеристик продукції чи послуги, що надають цим властивостям можливість задовольняти обумовлені потреби, які передбачаються стандартами серії 9000. Система якості повинна функціонувати таким чином, щоб забезпечити впевненість у тому, що протягом певного часу після її використання не виявляться недоліки. Серед правових актів, що стосуються якості, визначним є Закон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»2. Цей закон установлює правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачальниками та споживачами) під час розроблення, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, звертання, транспортування, реалізації, використання. Законом України «Про стандартизацію»3 визначено, що стандартизація - це діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального та багаторазового застосування відповідно до наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі та сприяння сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності та видів діяльності, на органи державної влади, а також на відповідні громадські організації. Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також
- 93 -
інші соціальні стандарти, сфера дії яких установлюється відповідними законами. Законодавство України у сфері стандартизації складається із Закону України «Про стандартизацію» та інших нормативно-правових актів. Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність. Законом України «Про стандартизацію» визначена мета стандартизації. Вона полягає в забезпеченні безпеки для життя і здоров'я людини, тварин, рослин, збереженні майна, охороні довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації їхньому призначенню, сприянні усуненню технічних бар'єрів у торгівлі. Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах: - забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством; - відкритості і прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників; - доступності стандартів та інформації про них для користувачів; - відповідності стандартів законодавству; - адаптації до сучасних досягнень науки й техніки з урахуванням стану національної економіки; - пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів; - дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;
- 94 - - участі в міжнародній (регіональній) стандартизації.
Одне з чільних місць у системі забезпечення якості продукції та безпеки споживача посідає інститут юридичної відповідальності (насамперед, цивільно-правової та адміністративної, а вже потім і кримінальної). Таку відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, на рівні законів установлено, зокрема, Законом «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм та правил та відповідальність за їх порушення», а на рівні локальної правотворчості - умовами конкретних договорів, конкретних контрактів купівлі-продажу, контрактації, міни, кредиту під заставу майбутнього врожаю, ф'ючерсних та інших угод. Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 17), зокрема, установлено майнову відповідальність за шкоду, заподіяну товарами (роботами, послугами) неналежної якості. Відповідно до нього шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами, що містять недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена більш висока міра відповідальності. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визначається за кожним потерпілим споживачем, незалежно від того, перебував він чи ні в договірних відносинах із виробником. Таке право зберігається протягом установленого терміну служби (терміну придатності). Згідно з п. 4 ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів», виробник несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, у зв'язку з використанням матеріалів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необхідних для виробництва товарів, незалежно від рівня його наукових і технічних знань. - 95 - Недолік - окрема невідповідність товару вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що ставляться до нього, а також інформації про товар, яка надана виробником (виконавцем, продавцем). Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, або який не може бути усунутий цим споживачем, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар іншим, ніж передбачено договором, або проявляється знову після його усунення (преамбула Закону «Про захист прав споживачів»). Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, сировини, що постачаються, працівники підприємства керуються технічного призначення й товарів народного споживання за кількістю та якістю. Інструкція П-6 застосовується в тих випадках, коли стандартами, технічними умовами або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції та товарів. В Інструкції П-7 визначені методи перевірки продукції, порядок направлення постачальнику виклику його представника для участі в прийманні продукції та складанні акта в разі виявлення нестачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень. 3. Для того щоб не допустити невиробничих витрат, випуску та продажу неякісної продукції, використання неякісної продукції у виробництві, вантажоотримувач повинен провести приймання продукції за кількістю та якістю. Підвищення якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності світовим та вітчизняним зразкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експлуатації або використання - один із найважливіших напрямків перебудови
- 96 -
господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва. Незабезпечення високої якості продукції, робіт і послуг призводить до значних матеріальних і моральних збитків. Тому одне з основних завдань органів господарського управління і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випуску високоякісної продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому. Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань: - дотримання і зміцнення законності при виготовленні продукції; - організація ефективного застосування правових засобів з метою підвищення якості продукції до належного рівня; - застосування правової відповідальності до осіб, винних у випуску продукції неналежної якості; - правова регламентація господарських відносин з управління якістю продукції.
Основою правового забезпечення є законодавство України, нормативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стандарти, накази, положення, інструкції та інші акти підприємств. Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійснюють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за виготовлення продукції належної якості. Юридична служба підприємства здійснює методичне керівництво правовим забезпеченням роботи з управління якістю продукції, координуючи свою діяльність з іншими структурними підрозділами, надає допомогу їх керівникам у розробці нормативних актів з питань якості продукції,
- 97 -
здійснює правову експертизу нормативно-технічної документації з якості продукції. Особливу увагу юридична служба повинна приділяти додержанню встановленого порядку приймання продукції за якістю, а в разі виявлення порушень разом з іншими структурними підрозділами готувати матеріали, що стосуються випуску неякісної продукції, для передавання правоохоронним органам, а також вживати заходів щодо відшкодування збитків, завданих підприємству. Особливе значення для юридичної служби мають претензійно-позовна робота, узагальнення та аналіз практики застосування законодавства з якості продукції, підготовка пропозицій щодо усунення причин та умов випуску неякісної продукції. Роботу, пов'язану з підвищенням якості продукції, юридична служба повинна починати з ознайомлення і правової оцінки наказів, інструкцій з питань забезпечення якості продукції, а якщо інструкції відсутні, організовувати їх розробку й надавати правову допомогу підрозділам підприємства в розробленні проектів цих актів з метою забезпечення їх відповідності чинному законодавству. Юридична служба підприємства повинна вивчати практику використання правових засобів у роботі з поліпшення якості продукції, зокрема щодо пред'явлення претензій і позовів, відшкодування збитків винними особами, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, проводити періодичний аналіз судових справ, пов'язаних з постачанням підприємством неякісної продукції, аналіз практики підприємства щодо відшкодування збитків через випуск і постачання продукції неналежної якості за рахунок винних осіб1. Основними нормативно-технічними документами, що встановлюють вимоги до якості продукції, є стандарти. Залежно від характеру, призначення та сфери застосування, стандарти поділяються на державні, галузеві і стандарти підприємств.
- 98 - Вимоги до якості продукції, на яку немає стандартів, або додаткові (до вимог, установлених стандартом) визначаються технічними умовами, під якими слід розуміти нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс вимог до конкретних типів продукції. Якість окремих видів продукції може визначатись еталонами або зразками, які затверджуються уповноваженими органами господарського керівництва відповідно до стандартів і технічних умов. Випуск і постачання продукції, виконання робіт, надання послуг з відхиленням від належних вимог, що погіршує їх якість, вважаються грубим порушенням державної та договірної дисципліни. Підвищення якості продукції, робіт і послуг можливе лише в разі належного контролю за якістю та наявності ефективних засобів боротьби з порушенням установлених вимог. Розрізняють два види контролю: 1) зовнішній, який поширюється на організації, що не належать до різних з контролюючим органом систем; 2) внутрішній, що здійснюється в межах однієї системи. Зовнішній контроль поділяється на позавідомчий і контрагентський, а внутрпнній - на відомчий і такий, що здійснюється структурними підрозділами підприємств. Позавідомчий контроль (або нагляд) за додержанням стандарти* і норм здійснює Держстандарт України та його територіальні органи - центри стандартизації, метрології та сертифікації в Автономній Республіці Крим і областях, їх посадові особи, на яких покладено обов'язки здійснення державного нагляду за додержанням стандарти?, а також інші спеціально уповноважені на це органи. До контрагентського належить контроль, який сторони здійснюють за договором. Основною формою такого контролю є прийняття покупцем, замовником поставленої - 99 -
продукції, виконаних робіт за якістю, технічний нагляд замовника за договором підряду на капітальне будівництво за відповідністю якості робіт проектам і кошторисам. Відомчий контролі, здійснюють органи господарського керівництва стосовно підпорядкованих їм підприємств та організацій. Контроль за якістю виготовлюваної продукції безпосередньо на підприємстві, а також за якістю сировини й матеріалів, що надходять на підприємство, здійснюють відділи технічного контролю, правовий статус яких визначений Типовим положенням про відділ технічного контролю промислового підприємства. З підприємства може бути відправлена покупцям тільки та продукція, що була прийнята відділом технічного контролю. Вантажоотримувач зобов'язаний забезпечити приймання продукції (товарів) за якістю й кількістю відповідно до стандартів, технічних умов, інструкцій П-6 та П-7, інших обов'язкових правил і договорів. При прийманні вантажив від органу транспорту підприємство-вантажоотримувач, згідно з чинними на транспорті правилами перевезення вантажів, зобов'язане перевірити, чи забезпечене зберіїання вантажів при перевезенні, а саме: 1) перевірити в необхідних випадках наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, автофургоні) або на контейнерах пломб відправника або пункту відправника (станції, порту), справність пломб, відбитки на них, стан вагону, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисного маркування вантажу, а також справність тари; 2) перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування на ньому указаним у транспортному документі і вимагати від органів транспорту видання вантажу за кількістю місць або ваги в усіх випадках, коли такий обов'язок
- 100 -
покладений на них правилами, що діють на транспорті, та іншими нормативними актами. У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або ваги отримувач у порядку, встановленому правилами видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту, щоб на транспортному документі (додаток 26) була оформлена відповідна позначка. У всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту виявлено пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування та ваги вантажу або кількості місць даним, вказаним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, отримувач зобов'язаний вимагати від органу транспорту складання акта загальної форми або комерційного акта (позначки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставленні вантажу автомобільним транспортом) Акт загальної форми ГУ-23 складається у випадках, передбачених Правилами складання актів, затвердженими наказом Мін-трансу від 28.05.02 № 344 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 8.07.02 за № 567/6855. Акт загальної форми підписується особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше ніж двома особами. Акт загальної форми складається також у випадках відмови або ухилення відправників (одержувачів) від підписання пам'яток, відомостей про користування вагонами (контейнерами), облікових, накопичувальних карток тощо. На вказаних документах у цих випадках ставиться позначка про складений акт. Жодна із сторін не має права відмовитися від підписання акта загальної форми. У разі незгоди зі змістом акта сторона може викласти свою думку. У випадку відмови від підписання акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у
- 101-
його складанні. При цьому в акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підписання акта. Ця відмітка також засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта. У разі виявлення навантажених вагонів з комерційними несправностями, що загрожують безпеці руху або схоронності вантажів, акт загальної форми складається в двох примірниках, з яких перший додається до перевізних документів, а другий зберігається на станції. У разі складання комерційного акта перший примірник акта загальної форми додається до комерційного. У випадках виявлення під час перевезення крадіжок вантажів акт загальної форми складається в трьох примірниках, з яких перший примірник надсилається разом із перевізними документами на станцію призначення, другий - лінійному відділу внутрішніх справ, а третій залишається в справах станції. Виявлені під час перевезення обриви пломб (ЗПП) на автомобілях, тракторах та сільськогосподарських машинах, пошкодження деталей, нестача запасних частин, деталей та інструмента засвідчуються актами загальної форми. У цих випадках на станції призначення видача вантажу одержувача здійснюється з перевіркою. Комерційні акти складаються на бланках форми ГУ-22, що мають типографську нумерацію, у випадках і за порядком, встановленим ст. 129 Статуту залізниць України, Правилами складання актів, затвердженими наказом Мінтрансу від 28 травня 2002 р. № 334 і зареєстрованими в Мінюсті 8 липня 2002 р. № 567/6855, та Інструкцією з актово-претензійної роботи на залізницях України. Комерційні акти при перевезеннях у міжнародних сполученнях складаються відповідно до угоди про міжнародні вантажні залізничні сполучення.
- 102 - У разі необгрунтованої відмови органу транспорту від складання комерційного акта отримувач зобов'язаний відповідно до чинних на транспорті правил оскаржити цю відмову та провести приймання продукції (товарів) у порядку, передбаченому Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю (П-6, П-7). Приймання продукції (товарів) проводиться особами, які вповноважені на це керівником підприємства-отримувача. Ці особи несуть відповідальність за дотримання правил приймання вантажу. Особам, уповноваженим приймати продукцію (товар) за кількістю та якістю, видається посвідчення). У разі виявлення неякісної продукції, нестачі продукції (товарів) складається акт ( Одночасно з призупиненням приймання отримувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції (товарів) представника постачальника (виготовлювача) телефонограмою, факсом). Контрольні питання 1. Якими нормативно-правовими актами регулюється приймання продукції та товарів за кількістю і якістю? 2. Яким чином юридична служба підприємства може впливати на збереження майна підприємства? 3. Яким чином проводиться приймання продукції та товарів від органів транспорту? 4. Яка послідовність приймання продукції та товарів за якістю? 5. Як і ким саме оформлюється акт приймання продукції, товарів за кількістю та якістю?
- 103 -
Тема 6. Участь юридичної служби в захисті прав і законних інтересів підприємств.
ПЛАН 1. Господарсько – правова відповідальність підприємства. 2. Досудове врегулювання спорів. 3. Позовна робота на підприємствах та участь у ній юридичної служби. 4. Участь юридичної служби у вирішенні спорів в господарському суді. 5. Участь юридичної служби в перегляді рішень (ухвал) господарського суду в апеляційному порядку. 6. Участь юридичної служби в перегляді рішень господарського суду в касаційному порядку.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|