Контроль за приватною охоронною діяльністю в Україні

Контроль за приватною охоронною діяльністю на території України здійснюють МВС України, інші міністерства і відомства та підлеглі їм органи і підрозділи в межах їхньої компетенції, установленої законом.

Зокрема необхідно зазначити, що контроль за діяльністю приватних охоронних організацій розпочинається з моменту реєстрації приватного підприємства, здійснюється органами виконавчої влади в процесі державної реєстрації підприємницької діяльності в охоронній сфері.

Перший етап контролю за приватною охоронною діяльністю починається з моменту реєстрації такого підприємства, надання ним усіх документів у визначеному законом порядку. Другий етап контролю здійснюється під час отримання ліцензії на право надання послуг з охорони колективної і приватної власності, а також охорони громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації.

Під час здійснення контролю за приватною охоронною діяльністю співробітники міліції використовують права, надані ним чинним законодавством, і виконують обов`язки, що містяться, зокрема, у Законах України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», Кодексі про адміністративні правопорушення та інших нормативних актах.

Законодавчі положення, що стосуються здійснення міліцією контрольних функцій, напрямків, форм і методів контрольної діяльності у розглянутій сфері, більш докладно регулюються відомчими нормативними актами МВС України.

Контроль за наданням охоронних послуг суб`єктами підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції здійснюють:

- Департамент Державної служби охорони при МВС України;

- підрозділи Державної служби охорони за місцем державної реєстрації або діяльності охоронного підприємства – за окремим приписом начальника Управління Державної служби охорони при управліннях внутрішніх справ на місцях[9;3].

У разі допущення суб`єктом підприємництва грубих порушень умов та правил здійснення цієї діяльності (неодноразово або окремих фактів), вимог чинного законодавства, Управління Державної служби охорони при управліннях внутрішніх справ на місцях згідно зі своєю компетенцією приймає одне з рішень:

- надсилає суб`єкту підприємництва обов`язковий до виконання припис про усунення недоліків;

- готує висновок про зупинення дії виданої ліцензії на надання послуг з обраного виду діяльності на строк до 30 днів або до усунення недоліків і надсилає його до Департаменту Державної служби охорони при МВС;

- надсилає до Департаменту Державної служби охорони при МВС мотивоване клопотання про дострокове анулювання (відмову у продовженні дії) ліцензії на надання послуг з обраного виду діяльності[15;230].

Рішення про зупинення дії (анулювання) ліцензії приймає орган, що видав ліцензію. Після прийняття рішення про анулювання (зупинення дії) ліцензії на надання охоронних послуг Департамент Державної служби охорони при МВС направляє копію рішення про це Управлінню Державної служби охорони при управлінні внутрішніх справ за місцем отримання охоронним підприємством ліцензії.

Управління Державної служби охорони при управлінні внутрішніх справ, отримавши копію рішення про анулювання (відмову в продовженні строку дії, зупинення дії) ліцензії, сповіщає про це письмово:

1) охоронне підприємство;

2) засновників охоронного підприємства;

3) орган державної реєстрації охоронного підприємства;

4) орган податкової інспекції;

5) установу банку, що обслуговує охоронне підприємство;

6) територіальний орган Держохороннагляд праці;

7) підрозділ Державної служби охорони за місцем державної реєстрації охоронного підприємства та відомим місцем його діяльності для відповідного оповіщення юридичних осіб та громадян, котрим надавалися охоронні послуги цим охоронним підприємством.

Як засвідчує аналіз емпіричної бази, під час перевірки діяльності приватних охоронних організацій виділяються наступні загальні порушення при здійсненні підприємницької діяльності в охоронній сфері:

1) приховування від правоохоронних органів відомостей про достовірно відомі факти приготування до вчинення злочинів або здійснення правопорушень щодо охоронюваних об`єктів, майна та громадян; порушення податкового законодавства;

2) порушення податкового законодавства;

3) здійснення охоронної діяльності не за договорами та за межами повноважень суб`єктів підприємництва;

4) надання ліцензій для незаконного використання їх іншими юридичними і (фізичними) особами;

5) неодноразові недопущення представника ОВС України до перевірки та протидія виконанню ним службових завдань на об`єкті охорони;

6) ігнорування приписів про тимчасове припинення діяльності до усунення виявлених недоліків;

7) неодноразові факти допущення випадків загибелі або виробничого травматизму з важкими наслідками працівників охоронного підприємства через незабезпечення безпечних умов праці охоронним підприємством;

8) протидія представникам правоохоронних органів при виконанні ними службових завдань по забезпеченню правопорядку та громадської безпеки;

9) розголошення з вини персоналу охоронного підприємства відомостей по організації та здійсненню охорони власності та охороні громадян, комерційної таємниці та інших відомостей, які стали відомі охоронному підприємству у зв`язку з виконанням охоронних функцій, що призвело до настання негативних наслідків (додаткові виплати з реорганізації охорони, переобладнання систем та приладів охоронної сигналізації, порушення авторських прав, завдання моральної шкоди тощо).

При здійсненні контролю за приватною охоронною діяльністю співробітники органів внутрішніх справ мають право, у межах своєї компетенції, вимагати від приватних охоронних підприємств та служб безпеки представлення відповідних документів, а також одержувати необхідну для цього усну чи письмову інформацію. Безумовно, органи внутрішніх справ не тільки знайомляться з наданою їм інформацією, але в ряді випадків здійснюють її перевірку.

Суб`єкти підприємництва за згаданими видами охоронної діяльності мають право отримувати інформацію про свою діяльність, персонал, яка накопичується в обліковій справі контролюючого органу, та оскаржувати її достовірність в Департаменті Державної служби охорони при МВС України.

Крім того, посадові особи Державної служби охорони при МВС України повинні контролювати своєчасне продовження посвідчень персоналу охоронних підприємств, наявність у працівників охоронних підприємств, під час виконання ними службових обов`язків, посвідчень та спеціальних відзнак, що вказують на належність цих працівників до конкретного охоронного підприємства, дозволів встановленого зразку на право носіння та застосування відповідних засобів активної оборони, а також службового одягу персоналу, оснащення в установленому порядку засобами активної оборони.

Беручи участь у контролі за підготовкою кадрів у приватних охоронних підприємствах, МВС України приймає нормативні акти, що встановлюють порядок розробки відповідних програм підготовки, і їхній типовий зміст. Державна служба охорони при МВС України приймає іспити і видає посвідчення громадянам на право займатися приватною охоронною діяльністю. Співробітники органів внутрішніх справ здійснюють також перевірки на придатність працівників приватних охоронних підприємств і служб безпеки до дій в умовах, пов`язаних із застосуванням охоронцями фізичної сили і засобів активної оборони.

Контроль за дотриманням фінансових зобов`язань здійснюється податковими інспекціями за місцем заснування приватних охоронних підприємств, служб безпеки. Державна служба охорони при МВС України відповідно до документально підтвердженої інформації про виявлені податкові й інші фінансові порушення, отриманої з податкової інспекції, приймає рішення про анулювання у встановленому порядку ліцензії відповідного приватного охоронного підприємства.

Органи внутрішніх справ України мають право проводити у межах території, що обслуговується, планові чи вибіркові перевірки здійснення приватної охоронної діяльності. Результати перевірок доводяться до відома керівника підприємства, що перевіряється. Посадові особи органів внутрішніх справ, що здійснюють контроль за приватною охоронною діяльністю, не повинні порушувати права й законні інтереси приватних охоронців, приватних охоронних підприємств.

Контроль органів внутрішніх справ необхідно здійснювати практично на всіх стадіях процесу управління приватними охоронними організаціями. Безсумнівно, що для ефективного контролю за зазначеною діяльністю необхідне взаємне встановлення прав і обов`язків суб`єкта й об`єкта управління.

Процес управління здійснюється у визначеній послідовності. Він носить циклічний характер і складається з певних стадій. Основними є: вироблення та ухвалення рішення, організація виконання рішення, контроль за виконанням і підведення підсумків.

Управління, як відомо, припускає наявність суб`єкта управління (той, хто керує, у даному випадку – органи внутрішніх справ), об`єкта управління (приватні охоронні організації) та існування між ними прямого й зворотного зв`язку. Суб`єкт управління наділяється державою відповідними владними повноваженнями по здійсненню управління, тобто вони мають можливість підкоряти своїй волі дії керованих.

Такими повноваженнями, у даному випадку, є контрольні функції органів внутрішніх справ України.

Однак практика діяльності органів внутрішніх справ по здійсненню контролю за приватною охоронною діяльністю показує визначену складність такого управління, обумовлену неурегульованістю законодавством взаємодії між органами внутрішніх справ охоронними підприємствами.

Висновок

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Усе гострішою стає проблема забезпечення недоторканності речових прав, насамперед права приватної власності, права володіння. Цим зумовлена поява значної кількості різних охоронних підприємств, які надають послуги фактичного характеру, здійснюючи охорону об’єктів права власності від протиправних посягань на підставі цивільно-правового договору. Пріоритетним напрямом удосконалення діяльності приватних охоронних структур щодо підвищення ефективності охорони фізичних осіб та права власності, громадського порядку на обслуговуваних об’єктах у державі є організація ефективної взаємодії з територіальними підрозділами ОВС, іншими правоохоронними органами та громадськістю. Основний зміст проблеми взаємодії обумовлюється правовою природою української міліції та її провідним місцем у забезпеченні охорони громадського порядку та громадської безпеки. Юридичною першоосновою діяльності міліції є створення ефективного механізму її роботи, побудова цілісної гармонійної конструкції її багатоелементного організму та відповідне закріплення даних властивостей у законах та нормативно-правових актах, що можливе лише за умови чіткого визначення статусу окремих самостійних елементів та впорядкованості їх взаємозв’язків у рамках цієї системи. Зауважу, що приватні охоронні організації та органи внутрішніх справ переслідують одну ціль – захист життя, здоров’я та власності громадян, охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, попередження правопорушень. Вони як елементи однієї системи взаємопов’язані між собою, а їх функціонування спрямоване на досягнення єдиної мети – зміцнення правопорядку в державі, підтримання іміджу країни у світі, тим паче що іноземні громадяни, прибуваючи в Україну, отримують перше враження саме від відчуття безпеки та захищеності та рівня правопорядку в країні. Водночас на кожного із суб’єктів покладено конкретні завдання, що реалізуються відповідними методами в різних умовах функціонування, оскільки діяльність приватного сектору відрізняється від державного, першочергово, нормативним забезпеченням, навіть якщо вони виконують однакові задачі. З огляду на це, управління всіма службами різних органів та всією системою має бути всесторонньо узгодженим.

Вважаю за доцільне зазначити, що питання взаємодії органів внутрішніх справ з охоронними підприємствами не є розглянутим на достатньому рівні, а реалізація принципу взаємодії протягом багатьох років залишається актуальною і в багатьох аспектах є невирішеною.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: