Лист Кассівелана до Цезаря

(за “Історією бриттів” Гальфріда Монмутського)

Гальфрід Монмутський – англійський середньовічний історик і письменник, який у своїх творах відбив кельтську фольклорну традицію. Скоріш за все цей лист є справою

55. «Кассібелан, король бриттів, Гаю Юлію Цезарю. Вражаюча, Цезар, жадібність народу римського, котрий жадає привласнити все золото і срібло, яке тільки не є на світі, і якому ніяк не стерпіти, що, живучи за межами світу, посередині грізних небезпек океану, ми до цієї пори спокійно володіли надбанням нашим. Але золотом і сріблом він аж ніяк не задовольняється; він домагається, щоб, забувши про волю, ми беззастережно підкорилися йому і навіки стали його рабами. Ти викликав на себе, Цезар, ганьбу, тому що риси шляхетності, спільні в бриттів і римлян, йдуть від Енея [19], і обидва народи пов'язують безсумнівні узи споріднення, яким личило б забезпечити між ними міцну дружбу. І для нас бажана саме вона, а не рабство, тому що ми привчені скоріше обдаровувати нею інших, ніж покладати на них ярмо рабства. Ми настільки звикли мати у своєму розпорядженні волю, що для нас геть незбагненно, як це можливо зносити рабство. Якби самі боги намірилися позбавити нас волі, то і тоді ми б доклали всіх зусиль, щоб її відстояти. Отже, так буде і тобі, Цезар, відомо, що ми станемо запекло битися за неї і за наше королівство, якщо ти, як пригрозив, увійдеш на острів Британію».

У добу між походами Цезаря у Британію та її остаточним завоюванням Римом основні торговельні та політичні контакти з континентом йшли через королівства белгів, що знаходилися уздовж південно-східного узбережжя острова. З Британії вивозилися хліб, худоба, метали й раби, захоплені під час усобиць. Ввозили жв країну кольорове скло, тонкі гончарні вироби, ювелірні прикраси. Про римський вплив свідчать знахідки численних римських золотих та срібних монет. На рубежі нашої ери посилилася експансія белгів, які почали захоплювати сусідні бриттські королівства. Найсильнішим белгським вождем був Кунобелін, проте після його смерті у 40 р. у його королівстві почалась смуга заколотів, з яких вирішили скористатися римляни.

Римська Британія (43-407 рр. н.е.). Проблема романізації. Остаточно підпорядкувавши своїй владі Галлію, у І ст. н.е. Рим вже зміг сконцентрувати ресурси й для завоювання Британії. У 43 р. війська, очолені імператором Клавдієм, перемогли белгів. Римські легіони почали просуватися на північ, захід та північний захід. У 47 р., діставшись до гірських районів Уельсу римляни стикнулися із запеклим опором місцевих кельтських племен. У 61 р. було захоплено узбережжя Ірландського моря та твердиню друїдів - острів Англсі. У цей же час на півдні Британії внаслідок римських грабунків та плюндрувань спалахнуло повстання племені іценів, очолене королевою Боадіцеєю (або Боадіккою). Їй вдалося нанести римлянам чуттєвих ударів та зруйнувати декілька міст. Проте невдовзі повстання було придушене. У 70-80-ті рр. римляни остаточно захопили Уельс, а бл. 85 р. завоювання було тимчасово зупинене з метою покращення контролю над вже опанованими теренами. На північному кордоні у ІІ ст. було побудовано два величезних вали (вал Антоніа та вал Адріана). Після декількох повстань кельтів у 115-120 та 158-160 рр. остаточно лад у Британії навів імператор Септімій Север у 208-211 рр., після чого опір місцевого населення практично припинився.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: