Аналіз та інтерпретація результатів експерименту

В результаті діагностики батьківського ставлення за методикою «ДРВ» А. Я. Варга, В. В. Століна виявлено, що найбільш часто зустрічаються стилями у матерів є: «гиперсоциализация», «симбіоз», «маленький невдаха», у батьків: «гиперсоциализация», «маленький невдаха» і «симбіоз» (Додаток А).

У досліджених нами сім’ях батьки в основному контролюють поведінку дитини. Батьки вимагають від дитини беззастережного послуху і дисципліни. Вони намагаються нав’язати дитині в усьому свою волю, не в змозі стати на його точку зору, тобто демонструє стиль – гиперсоциализация. У двох сім’ях виражений симбіоз і ще в двох – відношення до невдач дитини. Батьки пильно стежать за соціальними досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.

За методикою «Стратегії сімейного виховання» Н.М. Рухленко було виявлено, що у 90% батьків переважає авторитетний стиль поведінки, і лише у 10% – авторитарний. У сім’ях, де переважає авторитетний стиль поведінки, батьки усвідомлюють свою важливу роль у становленні особистості дитини, а й за ним самим визнає право на саморозвиток. Тверезо розуміють, які вимоги необхідно диктувати, які обговорювати. Батьки заохочують особисту відповідальність і самостійність своїх дітей відповідно до їх віковими можливостями. Вони вимагають від дітей осмисленого поведінки і намагаються допомогти їм, чуйно ставлячись до їхніх запитів. При цьому батьки виявляють твердість, піклуються про справедливість і послідовному дотриманні дисципліни, що формує правильне, відповідальну соціальну поведінку. У сім’ях, де переважає авторитарний стиль поведінки, батьки добре уявляють, яким має виростити дитина і докладають до цього максимум зусиль. Батьки своїм стилем виховання обмежують самостійність дитини, не вважають за потрібне якось обґрунтовувати свої вимоги, супроводжуючи їх жорстким контролем, суворими заборонами, доганами та фізичними покараннями. При такому вихованні у дітей формується лише механізм зовнішнього контролю, заснований на почутті провини або страху перед покаранням, і як тільки загроза покарання ззовні зникає, поведінка підлітка може стати потенційно антигромадською. Авторитарні відносини виключають душевну близькість з дітьми, тому між ними та батьками рідко виникає почуття прихильності, що веде до підозрілості, постійної настороженості і навіть ворожості до оточуючих. Деякі суперечності, отримані в результаті проведених методик 1 і 2, можна, з нашої точки зору, пояснити більше з валидностью і надійністю методики №2. Маленька кількість питань і деяка їх «прозорість» могла спровокувати у випробуваного установку на створення бажаної відповіді.

За методикою «Графічний малюнок» з’ясувалося що, у 6 осіб немає статевого відмінності, дитина не ідентифікує себе з гендерно-рольовим відмінностей, 6 осіб мають тісний психологічний контакт, 6 осіб особливе значення приділяють взаєминам у сім’ї між батьком і матір’ю, 14 не мають тісного психологічного контакту. Тобто 56% нестача любові, нема тісного психологічного контакту (Додаток Б).

У нашому дослідженні учням не вистачає любові,між ними нема тісного психологічного контакту. Від цього залежить,не тільки емоційний фон дитини взагалі та в стосунках в сім’ї, але й прагнення до навчання.

За опитувальником «Міра турботи» 20 батьків займає правильну позицію,12 батьків окружають дитину надмірною опікою, 53% – правильна позиція батьків,дитини виросте не виросте розпещеною.

Таким чином хотілося зроби невеликий висновок,що учням не вистачає батьківської любові,зробивши аналіз між методиками «Графічний малюнок сім’ї» і опитувальником «Міра турботи» ми можемо припустити, що батьки віддають свою любов і турботу і займають правильну позицію у вихованні дитини, але через брак часу вони не можуть проводити з дітьми достатню кількість часу.
Висновки

Світова практика психологічної допомоги дітям та їх батькам показує, що навіть дуже важкі проблеми виховання цілком розв’язні, якщо вдається відновити сприятливий стиль спілкування в родині. Головні риси цього стилю визначаються основними положенням гуманістичної психології К. Роджерс назвав його «Особистісно центрованим», тобто, яке ставить у центр уваги особистість тієї людини, з яким ти зараз спілкуєшся. Стиль батьківського взаємини мимоволі відбивається в психіці дитини. Це відбувається дуже рано, ще в дошкільному віці, як правило, несвідомо. На стиль же виховання, як показали результати проведеного нами дослідження, впливають особистісні якості батьків. Ставши дорослою, людина відтворює стиль виховання як природний. Таким чином, з покоління в покоління відбувається соціальне наслідування стилю спілкування і виховання. Звідси випливає висновок, що батьків треба не тільки просвіщати, але й навчати способам правильного спілкування з дітьми, коректуючи особистісні якості батьків, що відноситься головним чином до сфери «Я».

Наша робота може бути використана у роботі вчителів.практичних психологів і всіх, кому проблеми виховання молодшого підлітка та формування його особистості не байдужі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: