Розумове виховання дітей

Розумовий розвиток людини, за Г.Сковородою, необхідний для пізнання навколишнього світу і самої себе - щоб дійти до істини. Джерелом усіх знань він вважав досвід, практику, життя.

"Опит єсть отец искусству, веденію і привычке. Отсюда родилися все науки, й книги, й хитрости".

Природно, що вчений обстоював необхідність навчання всіх дітей, незалежно від їх соціального стану. Загалом школи, за Г.Сковородою, мають бути доступними для навчання та рідномовними. Крім рідномовності, вчений обґрунтовував необхідність таких навчальних принципів, як доступність, зв'язок навчання з практикою, врахування інтересів кожної особистості.

До змісту освіти педагог включав граматику, математику, фізику, механіку, Музику, філософію, медицину, юриспруденцію, географію, іноземні мови, хімію, астрономію, землеробство, мораль. Чим глибше і повніше оволодіває людина знаннями, тим більшу потребу вона відчуває у них.

Певний інтерес становлять поради Г.Сковороди щодо роботи над книгою. Читати слід лише хороші книги. "Дотримуватись при читанні системи, кращих авторів читати і перечитувати. Прочитане обдумувати, звертаючи увагу на основну думку. З прочитаного обов'язково робити виписки трьох видів: помітки, короткі виписки, виписки історичні". Важливим прийомом роботи з книгою педагог вважав самостійне здобування знань учнями. Зокрема, у листі до М.Ковалинського він наводить слова римського письменника Плінія-старшого: " Загублений той час який ти не використав на навчання". А в іншому листі йому ж додав:" Знаходь годину і щоденно, немов до вогню, підкидай матеріали, щоб душа живилась", у листах до В.Тамари та ін. учнів він давав чимало оригінальних порад у роботі з книгою.

Основою навчання Г.Сковорода вважав наявність інтересу, бажання пізнати нове, до чого має спонукати вчитель. Серед засобів та методів навчання педагог виділяв лекції, доповіді, бесіди, розмови, диспути. В процесі навчання треба, на його думку, враховувати нахили і здібності дітей, вікові та індивідуальні особливості їх, бо "обучатися к чему не рожден... єсть ложний нещастія путь". Природно, що сприяє цьому доступне викладання, опора на наочність, вміння пов'язувати теорію з життям.

Заслуговують на увагу нетрадиційні форми навчання, що їх використовував сам педагог -просвітитель. Це - уроки серед природи з вихованцями Харківського колегіуму, просвітницькі уроки серед простого люду. Щодо останніх, то саме під час проведення таких педагог розмірковував про право люди на свободу, щастя та гідний її спосіб життя. Оригінальне, дещо по-новому Г.Сковорода вперше використовував листування як метод навчання. В численних своїх листах він, враховуючи яскраву самобутність, індивідуальність кожного з своїх учнів, надавав їм конкретні поради у роботі з книгою, із питань самоосвіти та самовдосконалення.

Г.Сковорода одним з перших в українській педагогіці звертається до особистості вчителя. На його думку, вчитель має насамперед дбати і сприяти розкриттю та формуванню в процесі навчання природних нахилів та можливостей дитини. Важливим у цьому зв'язку є його положення про взаємоповагу і дружбу між учителем і учнем. Він писав: "Любов же викликається любов'ю, яку породжує ласка і прихильність у поєднанні з чеснотою".

Вчитель, вихователь має бути нерозривно пов'язаний з народом. Учитель - це дбайливий садівник, який, активно втручаючись у природний хід розвитку вихованця, веде його по наперед наміченому шляху. Але для того, щоб педагог добре виконував свої обов'язки, він сам повинен мати "сродность" до вчительської діяльності, до місії наставника молоді.

Тільки людина, що глибоко засвоїла знання, може, за твердженням Г.Сковороди, виконувати великі почесні завдання педагога. "Довго сам учись, якщо бажаєш навчати інших". Вчитель повинен любити науку, постійно, систематично вивчати її бо "хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає учитись..." і "коли не любити всією душею корисних наук, то всякий труд буде марним".

Зазначимо, що й сам Г.Сковорода був у свій час прекрасним вчителем, чудовим майстром, зокрема, бесід на різноманітні моральні теми. У викладанні в Переяславському та Харківському колегіумах, у бесідах з простими селянами, в листах до учнів і друзів просвітитель показав високі зразки логічного, вдумливого й дієвого переконання.

До вчителя мислитель ставив великі вимоги: насамперед глибокі знання, відданість своєму народу, гуманність, повагу до тих, кого він навчає, здатність переконливо володіти словом, терплячість, безкорисливість та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: