Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Соціальна сутність сучасної держави та її роль у забезпеченні соціальних прав громадян




Передмова

ня правових засад, необхідних для реалізації нею своєї соціальної функції. І в цьому плані цілком закономірно мож­на стверджувати про існування інтересу держави щодо фор­мування в системі вітчизняного права окремої, достатньо ве­ликої групи норм — соціального права. За своїм характером та правовою природою ця група норм може претендувати на належне їй місце у системі права України не лише як са­мостійна галузь, а й як певна підсистема, що об'єднує декілька однорідних правових галузей. Уже тепер існує до­статньо підстав, аби розглядати соціальне право рівноправ­ним партнером серед інших відомих складових системи пра­ва — приватного і публічного права1.

Право соціального забезпечення у структурі соціального права займає одне з чільних місць. І незважаючи на те, що і серед вчених-юристів, і серед практичних працівників немає належного розуміння важливості цієї галузі для забезпечен­ня ефективності правового регулювання відповідних су­спільних відносин на сучасному етапі розвитку нашої держа­ви, ця галузь права, як і соціальне право загалом, стала невід'ємним елементом системи права України.

Право соціального забезпечення веде свій родовід від всесвітньо відомих міжнародно-правових актів, у яких бу­ли проголошені найважливіші соціальні права людини. Це передусім Загальна декларація прав людини (ООН, 1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966), а також Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961) та її нова редакція — Переглянута європейська соціальна хартія (1996). Вони стали взірцем і основою для кодифікації правових норм переважної біль­шості держав, які міжнародні стандарти соціального забез­печення громадян адаптували до своїх національних систем

права.

Як про самостійну галузь у системі тоді ще радянського права про право соціального забезпечення почали активно

ТтихамировЮ.А.Пуб^чш* право: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1995. - С. 25 26.


Передмова

говорити наприкінці 60-х років минулого століття. Це був період, коли у структурі суспільних відносин з'явились яск­раво виражені соціальні елементи, що проявлялись у забез­печенні радянською державою своїх зобов'язань з виплати пенсій та допомог громадянам, які їх потребували.

Саме тоді ця галузь права отримала свою нинішню на­зву — право соціального забезпечення. Однак уже напри­кінці 70-х, після проголошення у Конституції СРСР 1976 р. права громадян на соціальний захист, з'явилися пропозиції про перейменування цієї галузі на право соціального захис­ту. Та попри всі дискусії й рекомендації (а вони подекуди тривають і дотепер), право соціального забезпечення і надалі в усіх офіційних класифікаторах подається у своєму первин­ному варіанті назви. Наприклад, відомий класифікатор на­укових спеціальностей за номером 12.00.05 має назву «тру­дове право; право соціального забезпечення». Зрештою, про­блема не у тім, як має називатися галузь права, а в сутності тих суспільних відносин, що виступають предметом регулю­вання її норм. А вони за своєю юридичною природою вважа­ються соціально-забезпечувальними відносинами і належать до одного з різновидів відносин, що є значно ширшим за своїм змістом, — відносин соціального захисту, та потребу­ють регулювання нормами декількох галузей права. Ці та де­які інші аспекти, що стосуються проблеми співвідношення понять «соціальне право», «соціальна держава», «соціаль­ний захист», «соціальне забезпечення», «право соціального захисту» тощо, автори підручника намагалися розкрити максимально доступно і зрозуміло для читача у межах того, як це дозволяють обсяг та правила написання навчальної літератури.

Як галузь вітчизняного права право соціального забезпе­чення здійснює регулювання надзвичайно важливої сфери суспільних відносин. Це відносини щодо формування соціальних фондів, надання пенсій та різного виду допомог, соціальних пільг і соціального обслуговування.


Передмова ______________________________________________________________

Останніми роками право соціального забезпечення ди­намічно розвивається на основі нових концепцій та прин­ципів, охоплює відносини, які раніше перебували поза сфе­рою правової регламентації. Необхідність удосконалення правового регулювання відносин щодо соціального забезпе­чення в сучасних умовах, поява нових організаційно-право­вих форм та соціальних інститутів, формування недержав­них видів соціального забезпечення підвищують значимість цієї галузі права для системи вітчизняного права.

Маючи досвід викладання курсу «Право соціального за­безпечення» у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де ця навчальна дисципліна читається як самостійна вже майже десять років, автори підручника намагалися при висвітленні основних тем відобразити най­новіші досягнення, що існують у сфері науки права соціаль­ного забезпечення та практики застосування норм цієї галузі у складних умовах реформування соціальних відносин у нашій державі, та показати важливість вивчення цього кур­су студентами юридичних навчальних закладів, що здійсню­ють підготовку фахівців-юристів.

Зацікавлені читачі знайдуть у навчальному посібнику чи­мало нових, принципових положень, що не завжди відтворю­ють усталені формулювання, які утвердилися в радянській та вітчизняній науці права соціального забезпечення. Аргу­менти, якими користувалися автори підручника для пояс­нення своїх теоретичних позицій, видаються достатньо обґрунтованими. Вони базуються на найновіших досягнен­нях теорії права, економічної науки, напрацювань сучасних соціальних наук та міжнародного досвіду забезпечення невід'ємних прав і свобод людини й громадянина у державах з розвиненою ринковою економікою.

Основні засади, на яких базуються загальні висновки про право соціального забезпечення, виходять з того, що воно є особливим соціальним інститутом сучасної держави, висту­пає показником соціальної впевненості та соціальною га­рантією гідного розвитку кожного члена суспільства і збере-


Передмова

ження засобів для існування в разі настання соціальних ри­зиків. Норми права і соціальні стандарти, що ухвалюються законодавчими органами нашої держави, повинні виходити з необхідності забезпечення матеріального розподілу благ для задоволення життєво необхідних особистих потреб (фізичних, соціальних, інтелектуальних) осіб похилого віку, хворих, інвалідів, дітей, осіб, котрі втратили годувальника, безробітних з метою охорони здоров'я й відтворення продук­тивних сил за рахунок спеціальних страхових фондів та асигнувань держави.

Структура навчального посібника обрана з урахуванням існуючих щодо цього традицій та у відповідності з програмою курсу «Право соціального забезпечення», що затверджена Вченою радою юридичного факультету Львівського націо­нального університету імені Івана Франка 29.06.2002 р. (Про­токол № 9). При цьому, з огляду на важливість тієї чи іншої теми для вивчення всього курсу та значимість відповідних інститутів для самої галузі права, деякі розділи підручника відрізняються за обсягом поданого матеріалу. Маючи на меті донести до студентів лише загальні правила регулювання соціального забезпечення і порядку нарахування й призна­чення пенсій, допомог та інших соціальних виплат, автори акцентують увагу винятково на загальних засадах здійснен­ня розрахунків при обчисленні страхового стажу, середнього заробітку, визначення розмірів виплат, щоб не перевантажу­вати підручник та не перетворювати його на практичний посібник для фахівців органів соціального захисту.

Відомо, що відсутність відповідної навчальної літератури негативно позначається на авторитеті тієї чи іншої навчаль­ної дисципліни, послаблює інтерес закладів освіти щодо включення її до планів підготовки юристів, не сприяє роз­витку наукових та методичних досліджень. Саме такий стан, як видається, і є характерним для права соціального забезпе­чення на ринку сучасної навчальної літератури з юридичних спеціальностей. Тому не претендуючи на якісь особливі відзнаки в цьому плані, автори пропонованого навчального


 




тт^ч


Г


Передмова


посібника мають надію, що їх скромна праця сприятиме посиленню уваги до права соціального забезпечення та сти­мулюватиме його вивчення у вищих навчальних закладах правничого профілю. Автори також сподіваються, що цей посібник може бути корисним для викладачів та аспірантів юридичних вузів і факультетів, слухачів системи підвищен­ня кваліфікації й перекваліфікації кадрів. Не завадить він і практичним працівникам органів соціального захисту, стра­хових фондів, юридичних і кадрових служб підприємств, установ, організацій та профспілкових об'єднань.

Автори свідомі того, що наша держава, як основний гарант соціальних прав своїх громадян, уже найближчим часом зуміє забезпечити належні умови їх реалізації та достатній рівень захисту. Відповідність їх міжнародним стандартам має стати найвищою метою для демократичної, соціальної і правової держави, якою проголосила себе Україна.

При написанні навчального посібника авторами було ви­користано нормативно-правові акти станом на 1 серпня 2006 р.


Розділ 1

Поняття права соціального забезпечення та його місце в системі права України

Соціальна сутність сучасної держави та її роль у забезпеченні соціальних прав громадян

Соціальна сутність сучасних держав виражається у їх за­гальнонаціональних функціях щодо освіти, культури, охо­рони здоров'я, пенсійного забезпечення та інших форм соціального захисту своїх громадян. Держава набуває со­ціальних ознак, якщо реалізація цих функцій відбувається на основі панування права, створення гарантій прав людини, дотримання демократичних принципів здійснення соціаль­но-економічної політики.

Соціальна держава спрямовує свою політику в напрямі розвитку ринкової економіки, соціальної справедливості, соціальної захищеності, соціального партнерства і соціальної солідарності членів суспільства. її основними завданнями визнаються досягнення стабільності рівня життя населення, захист та здійснення прав і свобод громадян, створення сучас­них систем охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечен­ня, підтримки злиденних та бідних соціальних верств, попе­редження і вирішення соціальних конфліктів.

Поняттям «соціальна держава» у науковій літературі по­чали оперувати ще в середині XIX ст. під впливом філософії


 


Б






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных