ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №2

1. Ландшафтне профілювання. Схема методики складання ландшафтного профілю.
2. Ландшафтне картографування. Схема методики складання загальнонаукових ландшафтних карт.

3. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій

1) Профілювання є характерним методом практично всіх галузевих географічних наук – геоморфології, кліматології, ґрунтознавства, фізичної географії материків та океанів, біогеографії. Ландшафтний профіль – це своєрідне узагальнення комплексного дослідження: на ньому відображується геоморфологічна будова, геологія, ґрунти, рослинність та інші компоненти.Для побудови ландшафтного профілю перш за все необхідно ознайомитись з місцеположенням території (ділянки), визначити особливості фізико-географічних умов. Для цього слід використати наявні тематичні карти. Треба звернути увагу на масштаб карт, оскільки різний масштаб значно ускладнює виконання роботи. Визначається місцеположення лінії профілювання на геологічній, геоморфологічній, ґрунтовій та інших картах.Після попереднього вивчення території будується ландшафтний профіль, при цьому використовується міліметровий папір. Роботу починають з вибору масштабу. Основою ландшафтного профілю є гіпсометричний профіль.Після вибору масштабу на міліметровому папері будують координатні вісі (переважно це перша координатна чверть). У тому випадку, коли горизонтальний масштаб профілю дорівнює масштабу топокарти, то до лінії профілю прикладають смужку міліметрового паперу, на край якого переносять всі точки перетину горизонталей топографічної карти з лінією профілю. Для кожної з цих точок у вертикальному масштабі відкладають відповідні значення абсолютної висоти, а отримані точки з’єднують плавною лінією і отримують гіпсометричний профіль заданого напрямку.Під лінією гіпсометричного профілю за допомогою умовних позначень показують четвертинні відклади, різновидності ґрунтів, глибину ґрунтових вод геологічну будову, – тобто ті показники, які розташовані нижче гіпсометричної лінії. Для цього на кожний показник викреслюється смужка шириною 1 см і довжиною, яка відповідає довжині профілю. Зміни показників показуються переважно кольором, дуже рідко – штриховкою, без додержання масштабу потужності. Генетичні різновиди ґрунтів визначаються шляхом аналізу крупномасштабної карти ґрунтів.

Над лінією профіля на відповідних смужках показують зміни рослинних співтовариств. Для цього використовуються карти рослинності. Рослинні співтовариства на профілі зображуються як умовними знаками (переважно для деревинно-чагарникових видів), так і за допомогою кольору.

На основі покомпонентних розбіжностей виділяють ландшафтні урочища. При цьому необхідно врахувати місцеположення у рельєфі, геолого-літологічні особливості, характер поверхневих відкладів, різниці ґрунтів та рослинних співтовариств.

Кордони кожного урочища пунктиром зносяться під профіль у таблицю, де вони індексуються та описуються. Подібні урочища типізуються та отримують одинаків цифровий індекс. Приклад побудови таблиці-легенди під ландшафтним профілем показаний на рис. 11 у практикумі К.В. Пашканг. В таблиці під профілем вказуються відповідні морфоструктури і кути нахилу поверхні кожного типу рельєфу. Крутизну схилу визначають за tg б прямокутного трикутника (значення вертикального катета поділене на значення горизонтального). Вертикальний катет показує різницю висот між точками початку та кінця схилу, горизонтальний – проведений перпендикуляр від нижньої точки схилу до другого катета, а гіпотенуза відповідає довжині схилу однакової крутизни. Кут визначається за тригонометричними таблицями В.М. Брадіса.

Після побудови ландшафтного профіля та оформлення легенди над профілем вказують, через яку територію і в якому напрямку він проведений. Внизу пишуть прізвище укладача і дату його побудови.

2) Карта - це найважливіший документ, що відображає процес дослідження ландшафтів конкретної території. За якістю використаних тематичних природних карт (грунтових, геоботанічних, агрокліматичних та ін.) можна судити і про науковий рівень передпроектного обстеження ПТК. Загальнонаукова ландшафтна карта служить базисом, на якому можна створювати серію прикладних (вузькоспеціалізованих) ландшафтних карт, наприклад для цілей механізації, осушної меліорації, іригації, розвитку садівництва, агролісомеліорації і т.д.

У методичному відношенні прикладне ландшафтнt картографування складається з двох етапів: 1) виділення і нанесення на карту конкретного масштабу ландшафтних комплексів визначеного таксономічного рангу; 2) цілеспрямована оцінка (інтерпретація) фізико-географічних даних для конкретних цілей і прогноз їх зміни на розрахунковий період.

Загальнонаукові ландшафтні і прикладні ландшафтні карти підрозділяються на дрібномасштабні, середньомасштабні і великомасштабні. Дрібномасштабні ландшафтні карти (1:4 000 000, 1:2 500 000, 1:1 000 000) складають звичайно для території всієї країни або крупних економічних районів. Основними одиницями показу на їх є класи, підкласи, типи, підтипи і види ландшафтів.

Для обгрунтування природно-охоронних заходів необхідна середньомасштабна (1:600 000, 1:300 000, 1:200 000) загальнонаукова ландшафтна карта. На основі такої карти можуть бути розроблені схеми комплексного природного районування і спеціалізації, схема рекомендованих природоохоронних, меліоративних і інших заходів. Великомасштабні ландшафтні карти (1:100 000 і більше) з показом на них морфологічних частин ландшафту особливо важливі при внутрішньогосподарському вивченні ПТК.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: