ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №4

1. Стійкість ландшафту до техногенних навантажень.

2. Концепція „геотехсистем”.

3. Психофізіологічні фактори небезпек.

1) Стійкість ландшафту до техногенних навантажень

Дуже важливою проблемою є співіснування та взаємодія природних ландшафтів та вбудованих в них людиною штучних споруд, пристроїв. При оцінці впливу людини на природу треба мати на увазі, що як би сильно не був змінений ландшафт людиною, якою б мірою не був насичений результатами людської праці, він залишається частиною природи, у ньому продовжують діяти природні закономірності. Для оцінки характеру і глибини техногенного впливу, визначення допустимого рівня впливу або допустимого антропогенного навантаження на геосистему, за якими наступають незворотні і небажані її зміни, необхідно в кожному конкретному випадку визначати стійкість геосистеми до техногенних навантажень.

Удосконалення природокористування та природооблаштування неможливо без розробки нормативів антропогенного і техногенного впливу на ландшафти. Розробка нормативів спрямована на збереження ресурсо-і середовищовідтворне властивостей ландшафтів. Норма, від лат. norma - керівне правило - узаконений, визнаний, обов'язковий порядок, міра. Норми - компроміс між бажаним (допустимим) і економічно можливим. При обгрунтуванні норм враховуються реальні можливості фактичного етапу розвитку господарства і геосистеми. Наприклад, для збереження складу атмосфери незмінним у процесі будь-якого виробництва необхідно виключити викиди шкідливих речовин. Якщо це не вдається економічно або технологічно, то вводяться норми гранично допустимих викидів (ГДВ). Або за якістю води - її чистота і ступінь очищення пов'язані із забрудненим стоком в вододжерело. Тут вводять норми гранично допустимих концентрацій (ГДК) і т. д.

Компроміс, між допустимим впливом на геосистему (в кінцевому рахунку, на здоров'я людини) і реально можливими впливами залежить від рівня матеріально-технічного розвитку суспільства і відображено в існуючих і розроблюваних нормативах. При підвищення економічних можливостей суспільства та розвитку технологій норми повинні виправдано посилюватися і переглядатися в напрямку скорочення розриву між бажаним і можливим при уніфікації та стандартизації норм. Комплексні нормативи дозволяє виявити закономірності нормування антропогенно-техногенного навантаження на ландшафти. Суть підходу полягає в тому, що нормуються величини і інтенсивність антропогенно-техногенних навантажень на ландшафт. Норми обмежують порушення функціонування окремих компонентів, їх властивостей і ландшафту в цілому. Норми окремих властивостей компонентів не підсумовуються для всього ландшафту, а теоретично розглядається їх ефективність взаємодії.

Норми застосовуються в тих випадках, коли існує якийсь вплив (навантаження) і виявляється його наслідок або зміну будь-яких показників. Навантаження може накопичуватися і прийняти вид ланцюгової реакції. Для охорони природи норми вводяться перед передбачуваним впливом. Це запобігає виникненню ланцюгових реакцій, змін і, в кінцевому підсумку, знизить число використовуваних норм. Норми повинні враховувати стан ландшафту - стабільне і стійке, оптимальне, середнє, змінне, допустиме або критичне. Звідси непостійність нормативів. Норми не носять просторовий характер. Наприклад, диференціюються водоохоронні зони навколо водойм, вздовж річок і каналів, або санітарно-захисні зони - навколо промислових підприємств і т. д. Норми плануються на значний відрізок часу, відображають взаємодію природи і техніки при тривалому функціонуванні техно-природної системи.

2) Концепція геотехсистем

Концепція геотехсистем (В. С. Преображенський і ін.). Геотехсистемою називають такий вид геосистем, у яких природна і техногенна складові накладаються й інтенсивно впливають одне на одного, утворюючи якісно нову геосистемну цілісність. Спочатку геотехсистемами називали меліоративні системи, гідротехнічні вузли та комплекси і т.п., де взаємодія і взаємозалежність природного середовища і технічних систем найбільше вірогідні. Надалі область прикладення цього поняття істотно розширилась і сьогодні геотехсистемами називають практично усі види господарських навантажень на природне середовище, д ля яких можуть бути встановлені деякі територіальні границі і певний тип взаємодії господарства і природи.Схематичний перелік геотехсистем виглядає приблизно так:Водогосподарчі геотехсистеми:промислового і комунального водопостачання;водномеліоративні;воднотранспортні;рибогосподарські;комплексного призначення.Сільськогосподарські геотехсистеми виділяються тим, що тут відносно рівнозначні природні і антропогенно-техногенні підсистеми. Крім того, такі геотехсистеми найбільш поширені.Лісогосподарські геотехсистеми підрозділяються на: 1)експлуатаційні;2) неексплуатаційні (рекреаційні, охорона здоров'я і заповідна справа)Промислові геотехсистеми - сукупність технічних об'єктів промислового призначення, розташованих на визначеній території, природні комплекси якої приймають участь у їхньому функціонуванні. В них виділяють три підсистеми: 1) технічну; 2) природну; 3) блок керування.

3) Психофізіологічні фактори небезпек.

Небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними. Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини. До психофізіологічних факторів небезпек відносяться: – недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо); – порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття; – дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо); – підвищена емоційність; – втома (з точки зору безпеки життєдіяльності розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення); – емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом); – необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу); – відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо); – недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку). Крім вищезазначених факторів небезпек, для працівників правоохоронних органів, податкової служби та податкової міліції характерні ще такі психофізіологічні фактори, що визначають схильність до небезпек: – недостатня психологічна підготовленість до екстремальних ситуацій; – втрати пильності, ігнорування небезпекою, невміння вчасно її розпізнати; – переоцінка своїх можливостей, самовпевненість; – відсутність почуття небезпеки; – неврівноваженість та підвищена схильність до ризику; – уповільненість реакцій; – низька активність, загальмованість; – підвищена активність; – схильність до паніки; – довірливість; – легковажність; – запальність, гарячність; – імпульсивність; – низький інтелектуальний рівень. Небезпечні фактори психологічних станів виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, перепон, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цьому втіленню. Це так звані критичні стани. 1. Стрес (англ. “напруга”) – це реакція організму на ситуацію, що потребує функціональної перебудови організму та відповідає адаптації (горе, нещастя, несподіваний крах надій і т. п.). 2. Фрустрація (лат. “обман”, “марне чекання”) – сильна мотивація досягти мети, але існує сильна перешкода (фізична – обмеження свободи; біологічна – старіння, хвороба і т. д.; моральна – норми і правила поведінки і т. п.). У людини порушується контроль за поведінкою, психікою, виникає дезорганізація або повна втрата терпіння і надій. 3. Конфлікт (лат. “сутичка”) – відрізняється від фрустрації тим, що у фрустрації перепони не підлягають обговоренню, а при конфлікті перепона може бути переборена, можна знайти шлях, компроміс і т. д. 4. Криза (грец. “рішення”, “поворотний пункт”) – це перепона, стан, проблема, від якої не втечеш, але і вирішити її за короткий час не можна. 5. Транс (франц. “стан”) – це стан, при якому втрачається панування волі над тілом. Трансовий стан можна викликати за допомогою алкоголю, наркотиків, звуків, певних рухів (йога). 6. Екстаз (франц. “несамовитість”; грец. “стан крайнього ступеня захоплення”) – стан, що піднімає тіло “до небес”, переповняє божественною енергією.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: