Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.

Вертикальні кордони геосистем – це зовнішні кордони в літосфері і тропосфері. Існує уявлення про верхню межу, згідно якого кожній таксономічній одиниці геосистем відповідає певний шар географічної оболонки, тобто чим вищий ранг геосистеми, тим більша її вертикальна потужність. В.Б. Сочава визначив, що вертикальна потужність фації – 20-50 метрів, ландшафту – 1.5-2.0 кілометри, ландшафтної провінції – 3-5 км, а широтного поясу – 8-17 км. Але таке теоретичне судження емпірично дуже важко довести. Нижній кордон, який проходить у літосфері, також визначається у відповідності з розмірами структурних частин: Н.Л. Беручашвілі пропонує проводити їх для ландшафтних комплексів низького таксономічного рангу на глибині постійної річної температури (по фізичному показнику, який має екологічне значення. Для більших комплексів (фізико-географічні області) кордон визначається за геоструктурними факторами.

Горизонтальні кордони геосистем – це зовнішні кордони геосистем, які відокремлюють їх одна від одної різкою лінією або у вигляді поступового переходу від однієї геосистеми до іншої. Їх виділення ґрунтується на статистичному аналізі багатьох елементарних випадків. Наприклад, є кордони, які проводяться по одному компоненту (компонентні), а також за кількома компонентами (інтегральні). Хоча всі компоненти ландшафту взаємопов’язані, але завдяки тому, що вони змінюються у просторі і часі по-різному, то повного їх просторового суміщення не відбувається.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: