Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Морфологічних одиниць ландшафту: фація, (під)урочище, місцевість.




Горизонтальна будова ландшафту виражається в наявності системи просторово взаємопов’язаних та підлеглих ПТК. Ті з них, які входять до складу ландшафту, і обумовлюють його внутрішню неоднорідність, є морфологічними одиницями, а їх поєднання утворюють морфологічну структуру ландшафту.

Уявлення про внутрішню неоднорідність ландшафту розглянута в працях Г.Ф. Морозова, Л.С. Берга, Л.Г. Раменського, С.В. Калесника і особливо – М.О. Солнцева, з ім’ям якого пов’язаний розділ ландшафтознавства “морфологія ландшафту”.

Основні морфологічні частини ландшафту – фації, урочища і місцевості, проміжні – складні урочища і підурочища.

Фація – найменший за розмірами та найбільш однорідний у природному відношенні ПТК, на всьому протязі якого зберігається однакова літологія поверхневих порід, однаковий характер рельєфу та зволоження, один мікроклімат, один ґрунтовий різновид та один біоценоз. Таким чином, найбільш істотним признаком фації виступає просторова однорідність всіх природних компонентів.

Наведене визначення відноситься тільки до фацій, які розвиваються у нормальних умовах, без впливу на них господарської діяльності людини. Різноманітність фацій визначається різноманітністю місцеположень, тобто форм мікро- та мезорельєфу.

Підурочище – група фацій, розташованих на одному елементі мезорельєфу та об’єднаних загальними процесами перерозподілу поживних речовин, тепла і вологи (Д.Л. Арманд). Інше визначення: “Підурочище є ПТК, який складається з групи фацій, тісно пов’язаних генетично і динамічно внаслідок їх загального положення на одному з елементів форми мезорельєфу однакової експозиції” (М.О. Солнцев). Фації, які входять до складу одного підурочища, можуть розрізнятися деякими властивостями ґрунтів (механічним складом, ступенем опідзоленості, інтенсивністю процесів змиву та намиву) та рослинністю (складом трав’яного покриву). Підурочище, будучи проміжною морфологічною одиницею, в окремих ландшафтах не виділяються.

Урочище – більш великий за розмірами ПТК, пов’язаний з випуклими або увігнутими мезоформами рельєфу, який представляє закономірно побудовану систему генетично, динамічно і територіально пов’язаних фацій або їх груп (підурочища). За однакових геологічних та гідрогеологічних умов лімітуючим фактором виділення урочищ слугують мезоформа рельєфу. У межах урочищ зустрічається кілька ґрунтових типів, а рослинний покрив ще різноманітніший за підурочище і переважає фітоценоз одного екологічного ряду.

За характером розповсюдження, площею та роллю у ландшафті розрізняють основні та другорядні урочища: основні визначають морфологічну структуру ландшафту і представлені повсюди, а другорядні зустрічаються рідко і займають невеликі площі.

За ступенем складності внутрішньої будови розрізняються прості і складні урочища: до простих ті, у межах яких є тільки фації, до складних – ті, в яких крім фацій є підурочища.

Місцевість – найбільш велика проміжна морфологічна одиниця ландшафту, яка характеризується особливим варіантом поєднання основних урочищ даного ландшафту. Це ПТК більш високого рангу ніж урочище. Одночасно з цим поняттям виник ще один термін – тип місцевості (Ф.М. Мільков) – великі ПТК, відносно рівноцінні з точки зору господарського використання, з закономірним поєднанням урочищ, які не виступають морфологічними одиницями ландшафту (заплавний, над заплавно-терасовий, плакорний, останцеві-вододільний та інші).

Морфологічна структура ландшафтів не є чимось незмінним – вона змінюється і ускладнюється з розвитком ландшафтів, причому процес ускладнення постійний і спрямований від простих одиниць до більш складних. Чим різноманітніша внутрішня будова ландшафту, тим складніша і довша історія його формування. Вивчення морфологічної структури ландшафту дозволяє визначити просторове розміщення ПТК будь-якого рангу, а також вияснити їх взаємодію, ступінь подібності та відмінності, вплив на фізико-географічні процеси. Вивчення морфології ландшафтів виступає обов’язковою передумовою до їх класифікації, вивчення розвитку і динаміки, для вирішення прикладних питань.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных