Системостворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотгі; негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.

Зв'язок – це спец відносини чи зміна одних елементів, є умовою наявності, відсутності чи зміни других. Обмін здійснюється речовиною, енергією, інформацією тому зв’язки бувають речовинні, енергетичні, інформаційні.

Вперше питання про взаємозв’язок компонентів ПТК розроблене в руській географічній літературі В.В. Докучаєвим. Він показав, що між ґрунтовим покривом та іншими компонентами існує тісний закономірний взаємозв’язок. Подальший розвиток цієї ідеї міститься у роботах Л.С. Берга, М.О. Солнцева, з закордонних географів – у Я. Демека.

М.О. Солнцев висунув та обґрунтував ідею про нерівнозначність природних компонентів, у зв’язку з чим вони поділяються на основні і похідні, провідні і другорядні. До основних він відносить земну кору (геологічні породи і рельєф), атмосферу, воду, рослинність і тваринний світ, а до похідних – ґрунтовий покрив. Враховуючи послідовність виникнення компонентів у процесі формування географічної оболонки та ступінь їх впливу один на одного, М.О. Солнцев прийшов до висновку, що найбільш “сильним” компонентом є земна кора, всі інші – більш “слабі”. У зв’язку з цим вони утворюють певний ряд: земна кора – атмосфера – вода – рослинність – тваринний світ.

Багато географів (Ф.М. Мільков, А.Г. Ісаченко, В.Б. Сочава) з такою точкою зору не згодні, вважаючи, що компоненти можуть бути по-різному активні. Таким чином, провідна роль в розвитку ландшафтів належить більш динамічним біотичним компонентам.

Взаємодії компонентів проявляються через систему прямих та зворотних зв’язків. Прямі зв’язки – найбільш стійкі, чітко виражені і постійні взаємодії, спрямовані від одного компонента до іншого (залежності між тектонічними структурами і рельєфом, рельєф як кліматоутворюючий фактор).

Ландшафт представляє собою систему відкритого типу, а значить знаходиться у стадії постійного обміну речовиною та енергією з іншими системами і при цьому не руйнується, а прагне до збереження стабільного, стійкого розвитку. Така властивість ландшафту забезпечується зворотними зв’язками – здатністю системи впливати на зовнішній імпульс, який в результаті перетворень призводить до циклічності розвитку. Зворотні зв’язки постійні, але виражені в ландшафті значно слабкіше за прямі. Виділяється кілька типів зворотних зв’язків – безпосередні і ланцюгові (виникають між 2-3 компонентами), позитивні і негативні. Позитивні діють у тому ж напрямку, в якому діяв первинний імпульс, посилюючи ланцюгові реакції лавинного типу, приводячи до зміни або руйнування ландшафту. Негативні проявляються тоді, коли реакція ПТК спрямована на погашення зовнішнього імпульсу і відновлення рівноваги. Такі зв’язки переважають у ландшафті, і саме вони забезпечують саморегуляцію і стійкість ПТК.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: