Основні функції психологічної служби

1. Діагностична - полягає в постановці психологічного діагнозу та написанні психологічного портрета на підставі поглибленого, об'єктивного і всебічного вивчення особистості з метою виявлення та опису її індивідуальних психологічних особливостей, умов формування; виявлення осіб, які належать до "групи підвищеної уваги" і вимагають постановки на профілактичний облік психолога; вивчення соціальних спільнот (груп засуджених, колективів співробітників і т.п.), динаміки соціально-психологічних явищ і станів.

Реалізується за допомогою застосування спеціальних психодіагностичних методів (тестування, вивчення документів, бесіда, спостереження тощо) вивчення особистості та / або групи і психологічних алгоритмів обробки та інтерпретації отриманої інформації.

Діагностичні заходи проводяться відповідно до вказаним переліком психологічних методик, рекомендованих для використання в діяльності психологів (додаток № 1).

2. Консультативна - спрямована на надання психологічної допомоги індивіду у вирішенні особистих психологічних проблем, актуалізацію внутрішніх резервів особистості для подолання кризових і проблемних ситуацій, допомога в профорієнтації, саморозвитку, а також на рішення службових завдань з урахуванням психологічних факторів.

3. Психокорекційна - полягає в цілеспрямованому зміні соціально-психологічних установок і ціннісних орієнтацій індивіда, навчанні його прийомам і способам саморегуляції і самоконтролю, формуванні необхідних навичок і умінь у сфері спілкування, корекції та розвитку системи відносин особистості, підвищення стійкості до несприятливих психологічних дій і факторам (стресам, критичним і конфліктних ситуацій).

У рамках даної функції психолог проводить психокорекційні заходи з використанням індивідуальних та групових форм роботи (аутотренінг, соціально-психологічні тренінги та ін)

4. Прогностична і психопрофілактична - полягає в прогнозуванні індивідуальної та групової поведінки, оцінці перспектив розвитку особистості та соціальної ситуації, своєчасному попередженні міжособистісних конфліктів, емоційного вигорання, суїцидів, інших негативних проявів, обумовлених ізоляцією засуджених, підозрюваних і звинувачених від суспільства, а також у співробітників установи, викликаних специфікою та умовами службової діяльності, побутовими і сімейними проблемами.

5. Просвітницька - полягає в підвищенні рівня психологічної культури та компетентності персоналу, формуванні у співробітників установи установки на конструктивну співпрацю з психологічною службою, навчанні їх професійно значущим психологічним навичкам і методам роботи, вмінню грамотно використовувати інформацію і рекомендації, отримані від психолога, а також у поширенні необхідних психологічних знань серед засуджених, підозрюваних і обвинувачених і формуванні у них довіри до психолога і позитивного ставлення до його діяльності.

Для забезпечення реалізації даної функції співробітники психологічної служби проводять лекції, бесіди, заняття в системі службової підготовки, використовують інші форми пропаганди психологічних знань.

6. Дослідницька - спрямована на самостійне (або спільне з освітніми та науково-дослідними установами) проведення досліджень і експериментів у галузі пенітенціарної психології, вивчення різних соціально-психологічних явищ і процесів у місцях позбавлення волі, розробку та апробацію науково-обгрунтованих методик вивчення особистості і соціальних спільнот, корекцію індивідуальної та групової поведінки, вироблення методичних рекомендацій з різних напрямків діяльності психологічної служби.

Основні завдання психологічної служби:

1. постановка психологічного діагнозу і вироблення рекомендацій з індивідуалізації процесу виконання кримінального покарання на основі вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості засудженого;

2. надання психологічної допомоги засудженим, підозрюваним і обвинуваченим в адаптації до умов соціальної ізоляції, в подоланні кризових і стресових ситуацій, оптимізації міжособистісних стосунків, у підготовці до звільнення та професійного самовизначення;

3. психологічна корекція поведінки засуджених, вивчення соціально-психологічних процесів у їхньому середовищі, в тому числі в робочих бригадах, що працюють на підприємствах і зайнятих на господарських роботах, психологічна профілактика негативних явищ у місцях позбавлення волі, формування позитивного ставлення до праці, навчання, соціальним нормам і цінностям;

4. психологічне забезпечення професійної діяльності персоналу органів та установ УІС, а також навчально-виховного процесу в освітніх установах, підвідомчих ФСВП Росії: здійснення первинного психологічного відбору кандидатів на службу (навчання), психологічний супровід нових співробітників, професійно-психологічна підготовка та консультування персоналу;

5. вивчення соціально-психологічного клімату в колективах, психопрофілактика та психологічна корекція деструктивної поведінки, емоційного вигорання та професійної деформації співробітників.

В даний час у зв'язку зі вступом Росії до Ради Європи пенітенціарна система в нашій країні повинна відповідати міжнародним стандартам. У вирішенні всіх цих завдань першорядну значимість набуває наукова і практично орієнтована сучасна пенітенціарна психологія-наука про внутрішні, психічних механізмах самоорганізації особистості.

Основні види діяльності практичних психологів різних соціальних інститутів. (2г)

Ведення документації на клієнтів психологічної служби, значення та задачі документування. Функції документування, види документування, принципи документування. Склад «особистої справи» клієнта

Психологічна просвіта. Психодіагностична робота (діагностика індивідуальних особливостей особистості, стосунків у колективі тощо). Психологічна допомога – психокорекція, психологічна реабілітація, психологічне консультування. Психопрофілактична робота.

3. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛIННЯ ПСИХОЛОГIЧНОЮ СЛУЖБОЮ

3.1. Психологічна служба в системі освіти складається з трьох основних ланок:

а) загальноукраїнський науково-методичний центр практичної психології;

б) регіональні центри (лабораторії) практичної психології;

в) практичні психологи, які працюють у закладах і установах освіти.

3.2.Загальноукраїнський науково-методичний центр практичної психології діє на базі Науково-дослідного інституту психології АПН України, Iнстітуту системних досліджень Міністерства освіти України.

До його повноважень належать: організаційні, координуючі та контролюючі функції в галузі практичної психології, визначення перспектив та напрямів розвитку служби, науково-методичне забезпечення діяльності практичних психологів, вимог до її змісту, організація експертизи психологічних методів, методик, новацій, підручників; вивчення потреб і комплектування кадрів для підвищення кваліфікації працівників служби; впровадження в практику досягнень психологічної науки та передового досвіду; забезпечення виготовлення та тиражування інструментарію для

практичних психологів.

3.3. Роботу Загальноукраїнського науково-методичного центру організовує головний психолог Міністерства освіти України, до компетенції якого входять питання перспектив і розвитку мережі психологічної служби, вимоги до змісту її діяльності, організація підготовки кадрів практичних психологів, виготовлення й впровадження інструментарію для їх діяльності, впровадження у практику досягнень психологічної науки та передового досвіду.

3.4. Регіональні центри практичної психології створюються при управлінні освіти Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій.

Основним завданням цих центрів є організація та координація роботи практичних психологів у закладах і установах освіти області та методичне забезпечення їх роботи, підвищення професійного рівня, здійснення атестації та перепідготовки працівників психологічної служби; визначення потреб та формування державного замовлення на

такі кадри.

З метою чіткої координації дій практичних психологів, більш повного задоволення потреб навчально-виховних закладів у послугах психологічної служби центри практичної психології можуть створюватися при відділах (управліннях) освіти районних державних адміністрацій, виконкомів міських рад народних депутатів.

Такі центри можуть об'єднувати консультативні кабінети, телефони довіри, науково-методичні групи, групи інформаційного забезпечення, лабораторії профорієнтації, кабінети корекції кризових станів, психолого-медико-педагогічні консультації та інші різновиди форм діяльності, а також психологів загальноосвітніх

навчально-виховних закладів під керівництвом головного психолога відповідного центру.

3.5. Практичний психолог є головною ланкою психологічної служби.

Практичний психолог закладу (установи):

бере участь в організації освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей, молоді, їхнього повноцінного психічного здоров'я;

проводить психолого-педагогічну діагностику готовності до навчання в період переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі освітньої установи згідно з рівнем психічного розвитку;

планує та розробляє розвиваючі, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей дітей;

сприяє пошуку, добору, розвитку обдарованих дітей, свідомому вибору дітьми, молоддю професії з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей;

готує вихованців, учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

здійснює первинну профілактику алкоголізму і наркоманії, інших шкідливих звичоу серед підлітків;

проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію асоціальної поведінки;

формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків;

консультує працівників освітніх установ з питань психології, практичного використання її в організації навчально-виховного процесу.

3.6. У своїй професійній діяльності працівник психологічної служби повинен:

керуватись у своїй діяльності Етичним Кодексом психолога;

додержуватись педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, пропагувати здоровий спосіб життя;

зберігати професійну таємницю, не поширювати відомості, отримані в процесі діагностичної або корекційної роботи, якщо її поширення може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

постійно пидвищувати свій професійний рівень, загальну культуру;

пропагувати психологічні знання, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної,

профілактичної, консультативно-методичної роботи особами, що не мають відповідної фахової підготовки;

будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному контакті шляхом співробітництва з усіма учасниками педагогічного процесу;

знати програмно-метидичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня освіти, розвитку дітей, вимоги до нормативного забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпечує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна) [47].

Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчання і виховання.

Завданнями ШПС є:

o виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реалізація в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про дітей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку);

o конструювання змісту навчання;

o створення різноманітних програм для шкіл різного типу;

o визначення відповідності програм цілям виховання і навчання,

o прогнозування запитів суспільства та їх відображення в навчальних програмах;

o розв'язання проблеми послідовності вивчення різних предметів;

o з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів;

o відображення у навчальних програмах завдань розвитку здібностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосуванню знань відповідно до нових потреб і ситуацій;

o аналіз та експертиза методів, які використовуються в навчально-виховному процесі;

o вирішення проблем контролю знань - екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної картини про розвиток учнів;

o вивчення причин низької успішності учнів;

o контроль за процесом навчання і виховання дітей з метою підвищення якості навчання і виховання (йдеться про необхідність побудови цих процесів відповідно до закономірностей психічного розвитку та формування особистості; про відповідність основним положенням психологічної теорії виховання і навчання);

o практичний вплив психологів на безпосередніх учасників педагогічного процесу: дітей, вчителів, батьків і керівництво (йдеться про надання прямої психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу);

o профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання);

o профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

o розв'язання спільно з представниками інших спеціальностей - педагогами, дефектологами, соціологами, юристами, лікарями тощо - різноманітних питань, що стосуються долі дітей, які потребують специфічних умов для задоволення своїх потреб (у випадку аномального розвитку, інвалідизації тощо);

o відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, дітей-інвалідів;

o робота з малими контактними групами (вирішення комплексу соціально-психологічних проблем).

Особливості організації ШПС:

- застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

- висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

- анонімність у роботі та необхідність обережного надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

- врахування індивідуальних, специфічних потреб кожного клієнта, оскільки робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

Основні завдання психологічної служби системи освіти України полягають у:

сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів, студентів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;

профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів.

2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є:

діагностика - психологічне обстеження вихованців, учнів, студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень,

подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, студентам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф,

перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;

профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості,

міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі;

прогностика - розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.

2.3. Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:

науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості вихованця, учня, студента з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань;

прикладному, на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

практичному, на якому забезпечує безпосередню роботу практичних психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

2.4. Діяльність психологічної служби включає такі основні напрями:

консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання і розвитку вихованців, учнів, студентів, допомога органам державного управління у плануванні освітньої діяльності;

просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та у сім'ї;

превентивне виховання (через засоби масової інформації, під час навчальної діяльності в рамках навчальних програм або як окремого предмета), метою якого є формування у вихованців, учнів, студентів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров'я; профілактика алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-інфекції і

злочинності.

Основними функціями цієї галузі практичної психології є:

o психологічне забезпечення процесів управління, рекламної діяльності, ведення переговорів;

o створення умов комунікаційних процесів (обміну інформації) на ринку товарів та послуг;

o вивчення психологічних аспектів приватизації та постприватизації;

o розробка проблем охорони і наукової організації праці;

o аналіз трудової діяльності;

o участь у розробці та реалізації стратегії розвитку підприємства та його кадрової політики.

Системний підхід до побудови діяльності психологічної служби повинен охопити всі сфери життєдіяльності працівника: як сферу професійної діяльності, так і сферу, не пов'язану з трудовою діяльністю.

Завдання та функції психологічної служби підприємства обумовлюють її роботу в двох основних напрямках:

- сприяння розв'язанню проблем, які безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю: удосконалення структури, форм і методів управління; стабілізація кадрів; оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі (профорієнтація і профвідбір, атестація працівників і оптимізація робочих місць, забезпечення навчання різних категорій працюючих);

- - допомога працюючим на підприємстві робітникам в розв'язанні проблем, які прямо не пов'язані з їхньою трудовою діяльністю (сімейні проблеми, включаючи взаємини батьків і дітей; організація дозвілля; підвищення рівня психічного здоров'я, оптимізація психофізіологічного стану тощо).

Порядок розв'язання тих чи інших проблем, які виникають на підприємстві, визначається конкретними його потребами, залежать від організаційних та матеріально-технічних умов, чисельності співробітників у штаті служби та її місця у структурі підприємства тощо.

Психологічна служба промислового підприємства повинна функціонувати на трьох рівнях:

o на рівні основного колективу (на цьому рівні вона повинна розв'язувати проблеми, які стосуються функціонування колективу промислового підприємства в цілому: побудова і реалізація планів соціального розвитку колективу, стабілізація кадрів, удосконалення структури та методів управління);

o на рівні вторинного і первинного колективу (на цьому рівні розв'язуються такі проблеми: дослідження і оптимізація соціально-психологічного клімату, питання, пов'язані з новими формами організації праці в умовах динамічної економічної системи);

o на рівні окремої особистості (на цьому рівні розв'язуються задачі, пов'язані з організацією робочого місця, з оптимізацією психофізіологічного стану, з різноманітними психологічними проблемами окремих працівників в колективі).

Діяльність психолога на всіх цих рівнях може здійснюватися у вигляді індивідуального або управлінського консультування, психокорекції та психодіагностики, психологічної просвіти, яка може реалізовуватися у вигляді навчання та розробки рекомендацій. Таке навчання спрямовується на підвищення психологічної компетентності керівників різних рівнів і проводиться у формі лекцій, бесід, групової дискусії, ділових ігор, соціально-психологічного тренінгу тощо.

Завдання та функції психологічних служб промислових підприємств та організацій бізнесу (особливості професійно – психологічного відбіру та розміщення кадрів, психодіагностика професійної компетентності; вивчення стиля керівництва управлінсько – адміністративного апарату; вивчення психологічного клімату у колективі, оптимізація клімату у колективі; профілактика, допомога у розв'язку конфліктних ситуацій, психологічне забезпечення рекламної діяльності тощо). Моделі діяльності практичного психолога в організаціях (за Шейнісом М.Ю.) Напрямки діяльності практичного психолога в організаціях. Основні форми організації діяльності психологів на підприємстві. Діяльність практичних психологів з підвищення ефективності праці (схема Бігелейсен - Желазовського). Напрямки роботи психолога на підприємствах малого бізнесу (за Сидоренком І.С)

Основні напрями роботи практичного психолога у сфері бізнесу:

визначення стратегії діяльності бізнесових організацій та перспектив їх розвитку; формування позитивного образу організації;

розробка фірмового стилю організації; визначення стратегій взаємодії організації з іншими організаціями (партнерами, конкурентами, громадськістю тощо); формування управлінської команди організації;

визначення типу організаційної культури в установі та підготовка рекомендацій щодо врахування її особливостей; розробка способів і шляхів оптимізації управлінської діяльності керівників (вибір адекватного стилю керівництва, прийняття ефективних управлінських рішень, забезпечення успішності ділового спілкування); проведення

маркетингових досліджень; розробка психологічних основ проведення рекламної компанії, презентацій фірми тощо

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: