Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Як раніше вже зазначалося, суб'єктом злочину є особа, яка до­сягла на момент вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (зага­льний вік) або чотирнадцяти (знижений вік) років. Вік суб'єкта зло­чину виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але є обставиною, що визна­чає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, тобто осіб, які не досяглії вісімнадцяти років на час вчинення злочину.

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, криміна­льний закон передбачає певні особливості кримінальної відповіда­льності і покарання неповнолітніх. Ці особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються:

1) звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ст. 97, ч. 2 ст. 106);

2) видів покарання, що застосовуються до неповнолітнього (статті 98-102);

3) призначення покарання (ст. 103);

4) звільнення від покарання та його відбування (статті 104-107).

5) погашення і зняття судимості (ст. 108).

Встановлюючи ці особливості, законодавець виходив з психоло­гічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціаль­ної поведінки. Така психофізична незавершеність процесу форму­вання особи призводить до нездатності повною мірою (на рівні пси­хофізичного розвитку дорослої особи) усвідомлювати фактичні озна­ки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища, як злочин, адекватно оцінювати свої вчинки.

Вчинення зло­чину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує покарання. Ця норма відбиває стійку тенденцію пом'якшення відповідальності не­повнолітніх порівняно з відповідальністю осіб, які вчинили злочин у повнолітньому віці.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: