Особливості розвитку господарства України в ХVІ - ХVІІ ст.

Економічний розвиток України в XVІ — XVІI ст. був зумовлений її бездержавним статусом, перебуванням українських земель у складі сусідніх держав: Великого князівства Литовського та Польського королівства, а з 1569 р. — Речі Посполитої.

Аграрні відносини в цей час визначалися наближеністю українських земель до країн Центральної та Західної Європи, в яких формувалися нові індустріальні суспільства.

Процес феодалізації земельної власності полягав у розподілі землі та її юридичному закріпленні за власниками. Земельна власність зосереджувалася в основному в руках королів, магнатів, шляхти, церкви, а з середини XVI ст. почало формува­тися козацьке землеволодіння.

Значна частина земель була державною чи королівською і об'єднувалась у староства — великі господарські комплекси, які складалися із адміністративно сполучених фільварків і окремих груп поселень. Найбільше землі було сконцентровано в руках магнатів, серед яких виділялися роди Замойських, Потоцьких, Жолкевських, Конецпольських та ін.

Певну роль в господарському житті відігравало шляхетське землеволодіння. У даний період продовжувало зростати церковна-монастирське землеволодіння.

Упродовж XVI ст. виникає і розвивається козацьке землеволодіння. Воно поділялося на маєтки реєстрових і запорозьких козаків. Реєстрові козаки отримували земельні наділи за службу королю, а запорожці, що також були на службі, освоювали степи за дніпровськими порогами. Поступово їхня земельна власність зростає, особливо під час Хмельниччини. Зберігалася тривалий час селянська земельна власність.

У процесі Національно-визвольної революції, яка розпочалася у 1648 р., відбулися величезні зміни у соціально-економічному житті України. Внаслідок селянських повстань і воєнних успіхів Війська Запорізького магнати і значна частина шляхти були змушені залишити Наддніпрянщину. Разом з ними відступав також і державний апарат шляхетської Польщі. У 1652 р. Правобережжя та Лівобережжя остаточно були очищені від польських панів. Феодальне землеволодіння зберігалося за православними монастирями та дрібною шляхтою. Таким чином було ліквідоване велике і середнє землеволодіння на території, підлеглій Війську Запорізькому. У цілому варто зазначити, що Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького внесла кардинальні зміни в аграрні відносини. Було ліквідовано велике магнатське землеволодіння на більшій території сучасної України, знищено панщину. Оформилася і домінувала індивідуально-приватна козацько-селянська власність на землю. Були створені умови для прискореного розвитку аграрних відносин. Проте у складі феодально-кріпосницької Російської імперії економічний розвиток Української держави був позбавлений цих. перспектив.

Земельні відносини другої половини XVII — XVIII ст. розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Знищувалось землеволодіння селян, вони перетворювалися на кріпаків. Козацька старшина добилася зрівняння з російським дворянством і поступово денаціоналізувалася.

Ремесло. Виробничу основу більшості міст складало ремесло — дрібне ручне виробництво промислових товарів. Міський ремісник мав свої знаряддя праці, самостійно вів власне господарство, що базувалося на особистій праці з метою не одержання прибутків, а добування засобів для існування. Міське ремесло, на відміну від сільського, мало професійний характер.

Мануфактури. Початок мануфактурного періоду промисловості в Україні датується по-різному. Початкові форми мануфактури, на думку більшості істориків, виникли ще в першій половині XVI ст. Основою появи мануфактур були селянські та міські промисли і ремесла.

Мінілексикон

Буржуазна революція – революція основною метою якої є знищення феодального ладу або його залишків, встановлення влади буржуазії та створення умов для розвитку капіталізму.

Великі географічні відкриття – сукупність найважливіших географічних відкриттів, зроблених із середини XVI до середини XVII ст. Вони привели до виникнення колоніальної системи західноєвропейських країн.

Мануфактура – підприємство на якому ще використовується ручна, реміснича техніка виробництва, проте уже запроваджено поділ праці.

Первісне нагромадження капіталу – історичний процес примусового відділення засобів виробництва від виробника, зосередження їх в руках небагатьох й перетворення на капітал. Історично у Європі первісне нагромадження капіталу відбувалося у XV – XVIII ст.

Фільварок – велике багатогалузеве товарне господарство, що ґрунтується на використанні праці кріпаків.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: