Профорієнтація та професійне самовизначення як соціальний феномен

СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи вивчення профорієнтації та професійного самовизначення

1.1. Профорієнтація та професійне самовизначення як соціальний феномен

1.2. Концептуальні підходи до вивчення професійного самовизначення та його етапи.

РОЗДІЛ ІІ. Прикладні аспекти дослідження професійного самовизначення студентської молоді

2.1. Студентська молодь як соціальна група

2.2. Особливості дослідження професійного самовизначення студентів м. Львова

2.3. Шляхи оптимізації профорієнтаційної роботи з учнями старшого шкільного віку

Додатки

Вступ

"Проблемa сaмовизнaчення є, перш зa все,

проблемa визнaчення свого способу життя "

С.Л. Рубінштейн

Профорієнтаційна робота в сучасних умовах передбачає науково-обґрунтовану діяльність з підготовки молоді до різних видів і рівнів професійної діяльності на основі соціально-економічних потреб і здібностей індивідів. Від ступеня стику цих часто різноспрямованих, протиречних запитів та інтересів багато в чому залежить формування трудового потенціалу, рівень конкурентоспроможності, характер і темпи науково-технічного та соціально-економічного розвитку. Тому профорієнтаційна робота в сучасних умовах має характер найважливішого державного завдання і вимагає активної співучасті всіх суб'єктів виховного та освітнього процесів та зацікавлених соціальних партнерів (роботодавці, державні та муніциціпальні органи влади, сім'я тощо). Особливо важливо будувати довгострокові прогнози (засновані на Форсайт-технологіях) щодо змін запитів ринку праці та модернізації соціально-економічної сфери.

Сучaснa ситуaція в Укрaїні, ті проблеми, які відчувaють випускники в професійному сaмовизнaченні змушують по-новому поглянути нa оргaнізaцію профорієнтaційної роботи в школі. Стaршоклaсники повинні володіти не тільки комплексом необхідних знaнь, a й володіти тaкими особистісними якостями, що дозволили б їм реaлізувaти себе в професійному тa соціaльному плaні. Концепція профільного нaвчaння, зaпропоновaнa Урядом Укрaїни, припускaє, що в стaршій школі учень повинен визнaчитися з профілем свого подaльшого нaвчaння. Це нaклaдaє особливу відповідaльність нa основну школу, де в 8-х тa 9-х клaсaх повиннa здійснювaтися передпрофільнa підготовкa.

Істотнa відмінність сучaсного розуміння профорієнтaційної роботи полягaє в її нaціленості не тaк нa вибір конкретної професії кожним учнем, a нa формувaння деяких універсaльних якостей в учнів, що дозволяють здійснювaти свідомий, сaмостійний професійний вибір, бути відповідaльними зa свій вибір, бути професійно мобільними.

Введенa в школaх системa профільного нaвчaння постaвилa перед педaгогaми тa керівникaми освіти зaвдaння поєднaння профорієнтaційної роботи з предметним нaвчaнням. Успішне її рішення дозволить подолaти тaку слaбкість сучaсної школи, як неузгодженість знaнь з окремими освітніми дисциплінaми і відірвaність цих знaнь від реaльного життя тa учня.

Передпрофільнa підготовкa тa профільне нaвчaння дaють можливість сконцентрувaти педaгогічну діяльність нa особистості школярa в період переходу з учнівствa в дорослість.

Школa повиннa усвідомити свою чaстку економічної відповідaльності перед крaїною. Профорієнтaційній роботі слід зaйняти вaжливе місце в діяльності школи, тaк як вонa пов'язує систему освіти з економічною системою, потреби учнів з їх мaйбутнім. Для блaгополуччя суспільствa необхідно, щоб кожен випускник школи знaходив, можливо, більш повне зaстосувaння своїм інтересaм, схильностям, не втрaчaв мaрно чaс, сили у пошукaх свого місця в системі суспільного виробництвa, нa якому міг би принести нaйбільшу користь і отримaти глибоке зaдоволення від своєї прaці.

У працях класиків зарубіжної соціології Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, російських соціологів Е. Бікметова, В. Гаврилюк, Г. Зборовського, Г. Корабльова та інших визначено роль інститутів освіти в розвитку суспільства. Праці В. Архіпова, Є. Головахи, А. Голомштока, Н. Захарова та інших дають змогу розглянути проблеми профорієнтації та професійного самовизначення з позицій системного підходу. Професія як складне соціальне явище розглянута М. Вебером, Є. Клімовим та ін. У працях Є. Головахи, Д. Константиновського та інших можна знайти звернення до категорії “професійне самовизначення”. Ці автори вивчали проблеми, пов’язані із соціальною зумовленістю вибору тих чи інших професій, динамікою їх престижу, професійними інтересами. Проблеми відповідності професійної орієнтації молоді у структурі потреб економіки країни, необхідності раціональної розстановки професійних кадрів розроблені Ю. Васильєвим, Л. Верьовкіним, Ю. Дорожкіним. Дослідники Н. Пряжников, Е. Зеєр, К. Клімова розглядали індивідуальні аспекти професійного самовизначення, особистісний професійний розвиток. С. Гриншпун розглядає та аналізує системи професійної орієнтації різних країн світу.

Aктуaльність проблеми професійного сaмовизнaчення полягaє, нaсaмперед, в тому, що випaдковий вибір професії призводить до небaжaних нaслідків:

· низької продуктивності прaці;

· помилок і брaку в роботі;

· незaдоволення і пригніченого стaну людини (психічні розлaди);

· економічних втрaт нa переучувaння тa переквaліфікaцію.

Нaтомість прaвильний і своєчaсний вибір професії у шкільному віці:

· в 2-2,5 рaзи зменшує плинність кaдрів;

· нa 10-15% підвищує продуктивність прaці;

· в 1,5-2 рaзи знижує вaртість підготовки кaдрів.

Проблема професійного самовизначення учнівської молоді посідає важливе місце у соціології, оскільки стосується вирішального моменту у життєвому становленні особистості. Особливої актуальності вона набуває у ранньому юнацькому віці. У зв’язку з цим, центральним і досить складним завданням сучасної школи є формування в учнівської молоді здатності до свідомого та самостійного вибору професії і подальшого оволодіння нею. Вирішення цього завдання багато в чому залежить від активної позиції самих учнів, від усвідомленості себе суб’єктом власного життя, прагнення до особистісної самореалізації, вміння виважено і самостійно приймати відповідальні рішення. Тому вивчення професійного самовизначення старшокласників може відкрити нові шляхи його оптимізації.

Отже, існує необхідність здійснення нaукового обґрунтувaння інституту профорієнтaції у системі шкільної освіти тa велике прaктичне знaчення розв’язaння цієї проблеми зумовлюють aктуaльність дaного дослідження, визнaчaють його мету і зaвдaння.

Об'єктом дослідження є студентська молодь вищих навчальних закладів.

Предметом дослідження виступає вплив профорієнтації на професійне самовизначення студентів-першокурсників стаціонарної форми навчання ВНЗ м. Львова

Гіпотеза дослідження: процес профорієнтації та професійного самовизначення студентів буде успішним при реалізації наступного комплексу дій: проведення корекції навчально-виховного процесу в школі на основі аналізу професійної діяльності студентів - випускників; про формування профорієнтації студентів на принципах науковості, систематизації профорієнтації та професійного самовизначення; про дотримання наступності соціально-професійного становлення майбутніх фахівців з професійним вихованням і навчанням на інших рівнях системи професійної освіти і професійної діяльності.

Метою роботи є вивчення та аналіз на теоретичному та емпіричному рівні процесів профорієнтації та професійного самовизначення студентів в умовах трансформації.

Для досягнення мети висунуті наступні завдання:

- проаналізувати підходи, уточнити поняття «профорієнтація», «професійне самовизначення» і розглянути структуру професійної орієнтації в цілому і профорієнтації студентства зокрема

- Представити профорієнтацію і професійне самовизначення як соціальне явище і соціальний процес, виявити їх універсальні та специфічні риси;

- Вивчити процес профорієнтації та професійного самовизначення як систему соціально-інституційних і соціально-психологічних підходів щодо формування трудового поведінки;

- Визначити фактори, що впливають на процеси профорієнтації та професійного самовизначення

- Визначити індикатори сформованості профорієнтації та професійного самовизначення студентів-випускників і використовувати їх для оцінки реального стану;

- Сформулювати пропозиції про шляхи вдосконалення системи профорієнтації та професійного самовизначення студентської молоді

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи вивчення профорієнтації та професійного самовизначення

Профорієнтація та професійне самовизначення як соціальний феномен

Процес становлення нового в суспільному житті, так само як і розвиток особистості, не проходить рівномірно поступально. Досягнення якісно іншого рівня породжує нове коло проблем і протиріч.

Переборення негативних тенденцій, створення на сучасному етапі реальних умов для того, щоб життя більшості членів суспільства могло бути якомога змістовнішим, корисним і цікавим, пов’язане з переходом від декларації демократичних прав до їх використання на практиці у соціальній політиці, управлінні економікою тощо.

Зміни у системі відносин власності, формування нового ставлення у сфері праці вимагає не тільки соціально-економічних і організаційно-управлінських заходів, але і постійної турботи про раціональне використання трудових ресурсів, всебічну підтримку талантів робітників, які володіють творчим мисленням, здатних швидко і продуктивно перебудовуватись у відповідності до нових вимог суспільства, а також вимагає постійної допомоги молодим людям у виборі свого життєвого призначення, в життєвому самовизначенні.

Будучи основною ланкою життєвого самовизначення, професійне самовизначення тісно пов’язане з визначенням молодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору роду діяльності, професії, спеціальності.

Багаторічний хід розвитку людини як суб’єкта праці досить неоднорідний. Він розпадається на якісно своєрідні вікові етапи (цикли, концентри, фази), яким властиві своєрідні зміни особистості. Ще донедавна питання про можливості зміни особистості було вивчене не достатньо. Теза про внутрішню єдність і стабільність особистості тривалий час була однією з основних постулатів теорії особистості. Вважалось, що поряд зі спадково заданими тенденціями досвід перших років життя закріплюється у вигляді жорстких особистісних властивостей, які в подальшому практично не піддаються змінам.

Існує ряд дослідників, які тією чи іншою мірою розглядали проблему професійного самовизначення, тому необхідно висвітлити їх ставлення до цього питання.

А. Маслоу запропонував концепцію професійного розвитку і виділив як центральне поняття самоактуалізацію як прагнення людини удосконалюватися, виражати, проявляти себе в справі, що є для неї значущою. У його концепції близькими до поняття "самовизначення" є такі поняття як "самоактуалізація", "самореалізація" і "самоздійснення".

П.Г. Щедровицький розглядає самовизначення як здатність людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, як уміння переосмислювати власну сутність[2, с.14].

Детально аналізуючи точку зору Е.А. Клімова можна побачити, що він розуміє самовизначення як важливий прояв психічного розвитку, як активний пошук можливостей розвитку, формування себе як повноцінного учасника співтовариства виробників чогось корисного, співтовариства професіоналів. Цінною є думка Клімова, про те, що усвідомлюваний процес ухвалення остаточного рішення про вибір професійного навчального закладу, певного виду роботи може здаватися на перший погляд одноразовим або навіть швидкоплинним. У людини в попередні роки розвитку склалося певне відношення до різних галузей праці, уявлення про багато професій і самооцінка своїх можливостей, орієнтація в соціально - економічної ситуації, уявлення про "запасні варіанти" вибору професії і багато чого іншого, що характеризує стан готовності до чергового професійного самовизначення. Узагальнюючи міркування Клімова по даному питанню, можна констатувати, що професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійної підготовки по обраній спеціальності, воно продовжується впродовж всього професійного життя[11, c.87-91].

Професійне і особисте самовизначення стало предметом дослідження М.С. Пряжнікова. М.С. Пряжніков розрізнює поняття особистісного i життєвого самовизначення i пропонує класифікацію типiв самовизначення особистостi, залежно від реалізованого в кожному з них ступеня свободи: професійне, життєве, особистісне. За М.С. Пряжніковим, життєве самовизначення це "вибір певного стилю життя i реалізація його у багатьох соціальних ролях.". Особистісне самовизначення характеризується ним як найвищий рівень життєвого самовизначення, що мінімально обмежений зовнішніми факторами[29, c.6-8].

Також проблема професійного самовизначення досліджувалася Л.І. Божовичом, М.Р. Гінзбургом, Є.І. Головахою, А.В. Мудриком, які вивчали її у зв'язку з життєвими перспективами особистості і плануванням майбутнього. Д.І. Фельдштейн розглядав професійне самовизначення під призмою соціального самовизначення.

Підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення здійснюється шляхом формування в неї особистісної профорієнтаційної позиції, що визначається відповідною спрямованістю i розвитком когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначення особистості, представлена у трьох головних аспектах:

1. Як проблема самореалізації особистості;

2. Як проблема вибору i прийняття рішень;

3. Як проблема адаптації.

Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C. Kон зазначає, що суть самовизначення молодої людини полягає у "чіткому орієнтуванні і визначенні свого місця у світі дорослих", а також "у виборі соціально i особистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб’єкта". Поняття "самовизначення" I. C. Koн пов’язує з процесами "пошуків себе", "відкриття я", соціального і морального дозрівання, які мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст”[21, c. 192].

За твердженням Д.І. Фельдштейна процес самовизначення знаходиться у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи. "Особистісне самовизначення - це феномен суспільного індивіда, пов'язаний з формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій у світі.". Д.І. Фельдштейн акцентує увагу на соціальному аспекті самовизначення у юнацькому віці, оскільки основою цього процесу є "формування певної соціальної позиції особистістю, яка поставлена в умови вибору життєвого шляху"[39, c.94-124].

Професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це – цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення[40, с. 4].

Загальним теоретичним проблемам формування готовності старшокласників до професійного самовизначення у майбутній трудовій діяльності присвячені дослідження К.Абульханової-Славської, Ю.Алфєрова, С.Батищева, Л.Буєвої, Д.Кікнадзе, Є.Клімова, Г.Костюка, Б.Ломова, B.Моляко, В.Чебишевої та інших. Проблеми методики профорієнтаційної роботи із старшокласниками розкриваються в роботах Д.Закатнова, В.Мадзігона, Є.Павлютенкова, A.Сазонова, В.Сидоренка, В.Симоненка, М.Тименка, Б.Федоришина, C.Чистякової та ін. Педагогічні аспекти проблеми формування готовності старшокласників до професійного самовизначення стосовно певних груп професій та конкретних видів професійної діяльності розглядаються у дослідженнях Г.Баса, Д.Закатного, B.Мачуського, О.Мельника, М.Піддячого, В.Романчука, Т.Становської та інших, де розкрито особливості формування готовності старшокласників до професійного самовизначення у сфері технічних і сільськогосподарських професій, менеджменту тощо.

Вони вважають, що професійне самовизначення являє собою процес, розвиток якого визначається об’єктивними і суб’єктивними чинниками[2, с. 7]. Об’єктивні чинники не залежать від волі і намірів суб’єкта і підлягають свідомому обліку з боку школяра, обмежуючи свободу вибору професії. До об’єктивних чинників професійного самовизначення можна віднести потреби країни, регіону, міста, села в тих або інакших фахівцях, вимоги, що пред’являються професією до людини, природні здібності індивіда, позицію і традиції сім’ї, вчителів. До суб’єктивних чинників професійного самовизначення ми відносимо поінформованість учня про потреби країни, регіону, міста або села у конкретних фахівцях, його обізнаність із світом професій і фахові вимоги, рівень домагання школяра на суспільне визнання, особисті професійні плани; самооцінку, схильності, інтереси. Суб’єктивні чинники залежать також і від впливів на них з боку педагога або самого учня[30].

Процес самовизначення молоді обертається пошуком своєї референтної групи і власної справи. Багато студентів співвідносять успіх у житті з цікавою роботою, справою до душі. Потреба молодих в грошах відображає не тільки їх споживчі запити (в модному одязі, різних предметах дозвіллєвої діяльності ності). Це - реакція на економічну кризу, інфляцію, зниження рівня життя, коли на перший план виходить самозбереження і виживання особистості. Позначається і природне бажання молоді отримувати високу матеріальну винагороду за творчу, цікава праця. У реальності це може обернутися ситуацією вибору: забезпечена життя або творча цікава робота, професія? Зниження пре- престижу і низька оплата висококваліфікованого праці зміщують вибір не в напрямку професійних цінностей, що підтверджується тенденцією до ослаблення орієнтованості на професійну майстерність. Подібний ціннісний "розклад" цілком закономірний і неминучий. Кожен четвертий студент оцінює своє мате- риальное становище як "погане", половині респондентів грошових коштів вистачає лише на харчування, 60% опитуваних в якості однієї з найважливіших соціальних та особистих проблем відзначає матеріальні труднощі[6, c. 62].

Профорієнтація як соціальне явище та особлива психолого-педагогічний напрям діяльності виникла у зв'язку з потребами індустріальної економіки початку XX ст. До цього часу професійної орієнтації як феномену не існувало. Завдання підвищення продуктивності праці в індустріальному машинному виробництві вимагали не тільки нових машин і механізмів, що не тільки принципово інших підходів до організації промислового виробництва, але також обліку і оптимізації людського фактора у формі підбору працівників, найбільш придатних за своїми психофізіологічним якостям до певних видів промислового праці. Ці потреби індустріальної економіки, на нашу думку, відносно незалежні від суспільного устрою (капіталізм або соціалізм) і відображають саме індустріальний етап економічного розвитку.

Профорієнтацію слід також розглядати як безперервний, багатоступінчастий процес формування професійно-трудової спрямованості і професійно-трудового самовизначення особистості в різні її вікові періоди і життєві етапи. Ця концепція передбачає органічне включення профорієнтації в структуру діяльності всіх освітніх установ, органів з праці, зайнятості, соціального захисту населення, виробничих підприємств і організацій. Їх діяльність повинна будуватися на основі всебічної та своєчасної оцінки особливостей профорієнтаційного процесу та формування профпланов, що дозволить досягти рівноваги в інтересах працівника, роботодавця і регіону в сфері праці, забезпечити більш повне використання трудового потенціалу молоді[3, с.93].

Процес професійної орієнтації розглядається як частина більш загального процесу соціальної орієнтації молоді. Відповідно і вибір професії розглядається як акт, обумовлений загальною життєвою орієнтацією, прагненням особи зайняти певне місце в соціальній структурі суспільства, в соціальній групі.Узагальнюючи відповідні підходи зупинимося на наступному визначенні поняття. Професійна орієнтація являє собою систему соціально-економічних, психолого-педагогічних та методико-фізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення активного, свідомого професійного самовизначення та трудового становлення особистості з урахуванням своїх можливостей та індивідуальних особливостей і кон'юктури ринку праці для повноцінної реалізації в професійній діяльності[16, с.10].

Традиційно основними засобами, які формують особистість, вважали приписи, вимоги, правила й інструкції як форми соціальної дії на особистість. Тому людину розглядали об’єктом профорієнтаційного впливу – за допомогою цілеспрямованої організації системи обмежень або заохочень здійснювалося цілеспрямоване профорієнтаційне управління рухом робочої сили. А пояснювальний принцип такого руху розкривав на основі виявлення причинно-наслідкових зв’язків об’єктивні закономірності онтологічного просування особистості до вершини професійного розвитку. Такий детермінізм зосереджувався, передусім, на фіксації зрушень у свідомості особистості, які задавалися зовнішніми умовами, соціальним середовищем і цілеспрямованим навчанням і вихованням. Проблема професіоналізації особистості та професійного самовизначення як її етапу, за умов визначення причинно-наслідкових детермінант розвитку психіки людини, перебувала лише у межах категорії свідомість, завдяки якій забезпечувалося усвідомлене ставлення людини до світу професій й свого місця в ньому.

Особистість виступала в такому середовищі її продуктом, кількісні й якісні професійні характеристики якої задавалися системою навчання й виховання (функціональний та особистісний підходи). При цьому вважалося, що суспільство, передусім, впливає на індивіда, а особистість як член суспільства виконує задані ним функції та ролі. Тобто в системі навчання і виховання особистість виступала об’єктом впливу, а відповідним чином організоване середовище розвитку мало обов’язково забезпечити її заздалегідь визначеним рівнем знань, сформованими поглядами, ідеями, переконаннями й т. д. Проблема дослідження професійного самовизначення особистості підпорядковувалася також такій меті – усвідомлення значущості вимог середовища й свідомого ставлення до визначених суспільством ідеологічних норм, правил і приписів у професійній діяльності та спілкуванні. Тому й досліджувалася, зазвичай, відокремлено функціональні та особистісні характеристики особистості, сформованість яких забезпечувала свідоме ставлення до вибору майбутньої професії, передусім, на основі потреби суспільства, а лише згодом з урахуванням бажання і можливостей дитини.

Підходи до проблеми орієнтації молодих людей на вибір професії багато в чому визначаються соціально-економічною і політичною ситуацією суспільства. Отже, соціально-профорієнтаційний підхід, який отримав розповсюдження в соціології; пояснює зумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту чи іншу професію, стільки спрямованістю особистості на бажане для себе соціальне становище в суспільстві і пошуком шляхів його досягнення за допомогою обраної професії (А.Сазонов)[33, с.167-168].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: