Сприйняття мовлення

Сприйняття мовлення - це система процесів переробки інформації, яка спрямована на розуміння певного повідомлення при усному спілкуванні або при читанні.

Раніше сприйняття мовлення розглядали як дзеркальний процес породження але деякі дослідження зафіксували численні випадки випередження сприйняття.

Серед різних концепцій сприйняття мовлення переважають моторна (активна) і сенсорна (пасивна). Активна концепція полягає в тому, що людина слухає інформацію, визначає її зміст через моторні сигнали, необхідні для повідомлення. При пасивному сприйнятті мовлення відбувається зіставлення інформаційного сигналу з еталоном за акустичними ознаками.

Таким чином, першим етапом сприйняття мовлення є процес пізнавання слів, на який впливають такі фактори: 1) використовуються різні властивості мовних сигналів, 2) при різних умовах домінують певні класи ознак мовного сигналу. За спостереженнями Зимньої А., зміст сприйняття будь-якого висловлення регулює внутрішня програма адресата. Наприклад, якщо людина зацікавлена в інформації, прихильно ставиться до повідомлення, вона швидше, глибше і точніше зрозуміє зміст відповідного висловлення. І навпаки, якщо внутрішня програма людини не налаштована на сприйняття інформації якщо не зацікавлена у певному повідомленні або не готова до цього повідомлення, зміст висловлення вона не збагне. Експериментальні дослідження доводять, що сприйняття мовлення є адаптованим процесом, в якому пізнавання слів пов'язане з виділенням сигналу та мети слухача. Якщо слухач може виявити лінгвістичні закономірності в звуках, то він буде здатним використовувати інформацію, що накопичується в часі, для прийняття рішення про певний звуковий елемент. Якщо такі закономірності не виявлені, процес прийняття рішення ґрунтується на акустичних фактах певного моменту. Відбувається зіставлення та вибір найбільш адекватного еталону. Тобто сприйняття ґрунтується на ідентифікації звукових еталонів, але пізнавання деяких звуків пов'язане не так з акустичними, як з лінгвістичними чинниками.

Проблемам звукового сприйняття мовлення присвячені численні експериментальні дослідження, які дали неоднозначні результати. Це пов'язано, на думку Дж.Фланагана, з питанням виділення одиниць сприйняття. Традиційно такими одиницями вважаються звуки. Механізми та часові інтервали обробки інформації можуть відрізнятися від сприйняття окремих звукових стимулів. Мовленню притаманні часові образи, які сприймаються в цілому. Тому одиницями сприйняття можуть бути і склади, і слова, і речення, і фрази. Зрозуміло, що питання про сприйняття усного мовлення пов'язано з координатами слуху, серед яких найсуттєвішими є тон, гучність, часові інтервали. За допомогою експериментальних даних було доведено, що органи слуху сприймають зв'язне мовлення саме за цими характеристиками. Отже, процес сприйняття усного мовлення ґрунтується на слуховому відтворенні звукового повідомлення. Інші фізіологічні та психологічні механізми діють при сприйнятті писемного повідомлення, тексту.

Психолінгвістичний аналіз сприйняття тексту ґрунтується переважно на теорії синтаксису тексту, згідно з якою основними його ознаками є зв'язність та цілісність. Зв'язність тексту є категорією лінгвістичною, яка включає низку синтаксичних ознак (наприклад, синтаксичний паралелізм), актуальне членування речення, фонологічні ознаки (суперсегментні - паузи, інтонацію), семіотичну співвіднесеність компонентів (риторичні питання - чи потребує питання відповіді).

Цілісність тексту є одиницею скоріше психолінгвістичною, відтворює змістовну єдність тексту. На думку М.І.Жинкіна та Т.М.Дрідзе, змістовну організацію тексту моделює система семантичних типів предикатів, тобто при сприйнятті тексту формується ієрархічна організація програми мовленнєвого висловлення, що використовується реципієнтом. Зовнішні ознаки цілісності тексту - це сигнали, що дозволяють реципієнту прогнозувати межі, об'єм, зміст тексту.

Загальною умовою сприйняття тексту є створення образу змісту тексту. Моделлю сприйняття є синтез змісту тексту на базі перцептивного аналізу, що носить евристичний характер, в процесі якого відбувається пізнання та затримання у короткочасній пам'яті образів окремих мовленнєвих одиниць. Водночас сприйняття тексту є виділенням окремих значущих у контексті ситуацій - семантичних компонентів, синтезом цих компонентів в одне ціле.

Зі сприйняттям інформації та тексту щільно пов'язаний процес розуміння, який складається з процесів декодування, перекладу інформації на внутрішню мову, інтерпретації, результативного пояснення, оцінки, пізнання, мисленнєвої діяльності. Психолінгвістична теорія розуміння тексту була створена О.О.Леонтьєвим, П.Брудним, Т.М.Дрідзе. Розуміння - це послідовна зміна структури ситуації від одного елемента до іншого; процес перекладу змісту тексту в іншу форму. Безперечно розуміння інформації в процесі комунікації та розуміння тексту є різними інтелектуальними діями. В ході спілкування ми пізнаємо елементи висловлення - слова, імена ситуацій. Важливу роль у розумінні повідомлення відіграє позамовна реальність. Притаманні усному мовленню неповні речення, усічені конструкції, запитання-натяки доповнює безпосередня ситуація спілкування. У посібнику І.Н. Горєлова та К.Ф. Сєдова (“Основы психолингвистики”) наводиться приклад діалогу, зміст якого потребує роз'яснення:

Чорна?

Ні, червона.

А чому біла?

Тому що зелена.

Ця розмова здається абсурдною, доки не з'ясовується, що це діалог двох дачників біля куща смородини.

Розуміння тексту є складною літературознавчою, філософською, психологічною, комунікативною проблемою, яка не має та не може мати однозначного вирішення. Розглядають розуміння і як своєрідну інтерпретацію, і як оцінку, і як засіб побудови власних ментальних процесів. Текст зрозумілий тоді, коли може бути висловлений іншими словами. Безперечно, процес розуміння тексту зумовлює формування особистих утворень змісту, емоційної оцінки подій тощо. На думку М.М.Бахтіна, зміст тексту поліфонічний і має численні ступені свободи інтерпретацій.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ахутина Т.В. Порождение речи: Нейролингвистический анализ синтаксиса.- М.,1989

2. Ейгер Г.В. Механизмы контроля языковой правильности высказывания.-Х., 1990

3. Иванов Вяч. Вс. Чет и нечет (ассиметрия мозга и знаковых систем). - М.,1978

4. Исследование речевого мышления в психолингвистике. - М., 1985

5. Кацнельсон С.Д. Речемыслительные процессы \\ Вопросы языкознания, 1984, №4.

6. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М., 1997.

7. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания - М.,1969.

8. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.23. - М.,1988.

9. Слобин Д. Грин Дж. Психолингвистика. - М.,1976.

10. Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. - М.,1991.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: