Першоджерела та суть проблеми лікарської етики та медичної деонтології

- Покликання лікаря, його обов'язок із точки зору давньоін­дійської «Книги життя» («Аюр-Веди»), поняття медичної деон­тології в «Каноні лікарської науки» Авіценни. Принципи пове­дінки лікаря, сформульовані Гіппократом. Історія «Клятви Гіппократа» та її подальші модифікації. Розвиток медичної ети­ки та деонтології на теренах держав, до складу яких входила Україна. Внесок відомих клініцистів Г. А. Захарїна, М. Я. Мудрова, С. П. Боткіна, Т. Г. Яновського, І. П. Павлова, М. Д. Стражеска, М. М. Петрова у розвиток учення про медичну деонто­логію.

На сучасному етапі суспільного розвитку криза доктрини „соціальної інженерії” і „соціальної технології”. Антропогенетика і політика. Євгеніка. Євгенічний рух в європейські історії. Євгенічні законодавчі акти (Інститут расової біології, 1922), їх антигуманний характер. „Расова гігієна” в Німеччині. „Закон про примусову стерилізацію” (1933). Євгенічний рух на Україні.

Ідеологізація науки і медицини. „Мічурінська генетика” (СРСР, 1929–1964).

Генетика людини, генетична інженерія і екологічна етика. Мораторій на проведення генно-інженерних експериментів. Асиломарська наукова конференція (лютий, 1975 р.). Основні принципи проведення генно-інженерних досліджень. Технологія секвентування ДНК (група В. Гілберта, і А. Максам в Гарварді, група Ф. Сенджера в Кембриджі). Міжнародний проект „Геном людини” – визначення молекулярної структури людського геному. (початок -1980-ті, керівник проекту Дж. Уотсон, завершення 10 січня 2000 р., червень 2000 р.)і діяльність International Human Genome Sequencing Consortium, TIGR (The Institute of Genomic Research) і Celera. Програма „Етичні, юридичні і соціальні наслідки проекту „Геном людини” ELSI (Ethical, Legal, and Socail Issues) в рамках Проекту „Геном людини”. Міжнародна організація HUGO (Human Genom Organization). Глобальна біоетика. В. Р. Поттер. „Біоетика: міст в майбутнє”. Ген- етика (Генетична етика, genetnhics), Генетизація культури. Ліберальна неоєвгеніка. „Нова біополітика” Євросоюзу.

Моделі біоетики

Модель Гіппократа. (“ Не нашкодь !”). Перші Принципи медичної етики були викладені Гіппократом (460-377 рр. до н.е.). В своїй “Клятві” Гіппократ виклав обов’язки лікаря перед пацієнтом; перед вчителем. Вперше було сформовано принципи лікарської таємниці. Клятва Гіппократа має актуальність і сьогодні. Вона є еталоном багатьох міжнародних документів з біоетики.

Модель Парацельса (“Роби добро”). Модель медичної етики, що має в своїй основі принцип патерналізму була розроблена у Середні віка Парацельсом (1493 – 1541 рр.) Згідно Цієї моделі весь лікувальний процес базується на емоційному та духовному контакті між лікарем та пацієнтом.

Відносини між лікарем та пацієнтом подібні до духовних відносин між наставником та послушником. Поняття pater (лат. отець) у християнстві розповсюджується на Бога. Тобто, відносини між лікарем та пацієнтом формуються на основі благодійної діяльності лікаря. Благо має своє походження від Бога. Тобто, кожне благо (у тому числі і зцілення хворого) походить від Бога.

Деонтологічна модель. В основі деонтологічної моделі лежить дотримання обов’язків (deontos з грецької означає догляд). Для лікаря та медичної практики повинен існувати певний кодекс честі. Лікар повинен дотримуватись низки правил, що встановлюються медичним товариством та суспільством. Недотримання цих правил приводить до дисциплінарних покарань чи виключення з лікарського стану.

Модель "технічного" типу. Сучасна модель медичної етики. Розвиток сучасних біотехнологій привів до формування лікаря-вченого. Наукові традиції вимагали від такого лікаря бути безстороннім. Лікар повинен оперувати фактами і не брати до уваги ніякі інші людські цінності. Ряд історичних подій змусив передивитись технічну модель медичної етики.

1 січня 1939 р. Гітлер віддав наказ, який санкцінував евтаназію. Внаслідок цього за два роки в Германії було знищено понад 275.000 хворих. В таборах смерті було проведено більш ніж 60.000 дослідів на ув’язнених. В тексті вироку нацистським медикам були сформульовані обов’язкові етичні та юридичні умови проведення медичних експериментів на людях. Цей документ має назву "Нюрбергського кодексу" (1947 р.). Пізніше етико-правові принципи проведення медичного експерименту були розроблені в Хельсинсько - Токійській декларації (1964, 1975 рр.).

Медична спільнота прийшла до одностайної думки, що лікар-вчений не може бути вище за загальнолюдські цінності. При прийнятті рішення, поряд з науковими інтересами, що безумовно, приведуть до розвитку теоретичної і практичної медицини, лікар повинен брати до уваги моральні цінності.

Модель сакрального типу. В основі сакральної моделі медичної етики лежить принцип "Коли допомагаєш пацієнту, не зроби йому зле".

Модель сакрального типу також має ряд недоліків, що медична спільнота спробує подолати:

1. Модель сакрального типу віднімає у пацієнта можливість самому приймати рішення, щодо свого життя.

2. В разі випадків, при додержанні принципу не робити зле пацієнту, не казати правду або прогноз захворювання.

Модель колегіального типу. Згідно моделі колегіального типу лікар та пацієнт повинні бачити однин в одному колег, що мають спільну мету: ліквідацію захворювання та збереження здоров’я. В цій моделі взаємна довіра має першочерговий важіль.

Проте, різні етичні, класові, економічні та цінності відмінності між людьми роблять принцип загальних інтересів таким, що важко реалізувати.

Модель контрактного типу. Модель контрактного типу ставить за основу взаємовідносин між лікарем та пацієнтом - “контракт”. Проте, в поняття контракту слід вкладати юридичний зміст. Термін “контракт” трактується символічно. Це комплекс чеснот, яких дотримуються лікар і пацієнт: свобода;чесність; особиста гідність; виконання обіцянок; справедливість. На відміну від моделі технічного типу, модель контрактного типу дозволяє уникнути поза моральних дій з боку лікаря.

На відміну від моделі сакрального типу, при дотриманні контрактної моделі пацієнт також має певний моральний обов’язок.

В моделі контрактного типу лікар має враховувати систему моральних цінностей даного пацієнта. Пацієнт – має право вибору для управління своїм життям.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: