Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності

1. Поняття рецидивної злочинності і рецидиву

2. Рівень рецидивної злочинності

3. Характеристика структури рецидивної злочинності

4. Динаміка рецидивної злочинності

1. Рецидивна злочинність у загальному виді представляє сукупність злочинів, вчинених рецидивістами. Термін «рецидив» розуміється в різних значеннях: як кримінально-правовий, кримінологічний, пенітенціарний.

Кримінально-правовий рецидив охоплює випадки вчинення повторного умисного злочину особами, які мають непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного злочину.

Кримінологічний рецидив передбачає вчинення особою повторного злочину незалежно від наявності судимості після її засудження або іншого впливу кримінально-правового характеру.

Кримінологічний рецидив ґрунтується на факті неодноразовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин, вчинений особами:

- зі знятою чи погашеною судимістю;

- які мають судимість;

- які відбувають кримінальні покарання;

- до яких за раніше вчинений злочини покарання не застосовувалося з різних причин.

Пенітенціарний рецидив – вчиненнянового злочину особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, або повторне засудження особи до покарання у вигляді позбавлення волі.

Постпенітенціарний рецидив – вчинення злочинів після відбуття покарання.

До специфічних характеристик рецидивної злочинності відносяться:

- кратність рецидиву (кількість повторних злочинів);

- інтенсивність рецидиву (вчинення однорідних злочинів – основа кримінального професіоналізму);

- диференціація рецидиву (ступінь неоднорідності вчинених особою злочинів).

2.Рівень, структура і динаміка рецидивної злочинності характеризуються абсолютною кількістю рецидивних злочинів, їх питомою вагою у всій злочинності та її окремих видах і часткою рецидивістів серед злочинців. Співставлення цих показників дозволяє виявити динаміку рецидиву.

Рівень рецидиву в України в загальній кількості зареєстрованих злочинів за останнє десятиліття виглядає таким чином: у 1990 р. – 40938, 1995 р. – 60406, 2000 р. – 79319, 2002 р. – 65230. Коефіцієнт рецидиву злочинів в 1990 р. становив 79, 1995 р. – 117, 2000 – 160. Найвищий коефіцієнт рецидиву злочинів у 2000 р. (на 100 тис. населення) зафіксований в Дніпропетровській області – 341, Донецькій – 241, Запорізькій – 211, Автономній республіці Крим та Одеській області – 193, Луганській – 190, Харківській – 168. У масиві нерозкритих злочинів частка рецидиву більша, а ніж серед розкритих, тому що в цілому злочини за участю рецидивістів відрізняються більшою винахідливістю.

3. За кількістю раніше вчинених злочинів виділяють:

- простий (одноразовий) рецидив – вчинення 2-х злочинів;

- складний (багаторазовий) рецидив – вчинення 3-х і більше злочинів.

Співвідношення одноразового і багаторазового рецидиву характеризується стійкою залежністю: частка вдруге засуджених у 2,5-3 рази більше частки засуджених утретє, частка останніх у стільки ж разів більше, аніж засуджених у четвертий раз, і т.д.

За однорідністю злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидив. Загальний рецидив – це повторне вчинення різнорідних злочинів. Спеціальний рецидив характеризується повторним вчиненням однорідних чи тотожних злочинів. Серед форм спеціального рецидиву – рецидив умисних і рецидив необережних злочинів.

Для структури рецидиву за видом злочинів характерна перевага корисливих і корисливо-насильницьких злочинів. Питома вага таких злочинів біля двох третин цієї рецидивної злочинності.

Питома вага групової злочинності в структурі рецидиву менша, ніж у структурі злочинності в цілому (відповідно 20 % і 30 %).

4. Динаміка рецидивної злочинності свідчить про неухильне її зростання. У 1991 р. було зафіксовано 22,8 тис. рецидивістів, у 2002 р. – уже 39,4 тис. Зростання за п’ять років становить майже 65 %. Погіршення стану і несприятливий прогноз рецидивної злочинності багато в чому обумовлені вкрай негативними тенденціями в кримінально-виконавчій системі України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: