Структура податкової системи України.

Міністерство освіти та науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

"ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ"

Кафедра

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з фінансового права

Студента 3 курсу

заочної форми навчання

Спеціалізація: цивільна та

господарська юстиція

Плевако Владислава Віталійовича

Одеса – 2015

План

Варіант - 2

1. Дайте визначення та охарактеризуйте структуру податкової системи України………………………………………………….3

2. Проаналізувати бюджетні права органів місцевого самоврядування за діючим бюджетним законодавством……..8

3. Охарактеризувати фінансово-правові засади діяльності Державної казначейської служби України……………………12

4. Список використаної літератури................................................17

Питання №1

" Дайте визначення та охарактеризуйте структуру податкової системи України ."

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система - це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Податкова система — сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Структура податкової системи України.

Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі.

Податки - це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Податкова система України має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їхню роль у податковій політиці України, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток.

За ознакою суб’єкта оподаткування податки поділяються на дві групи:

- прямі податки;

- непрямі податки.

Податки прямі - це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно і т. п.).

Податки непрямі - це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).

Непрямі податки зручні в застосуванні. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надходжень до бюджету, стягнення цих податків не потребує досконалого, розвинутого податкового апарату.

При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких беруть участь три суб’єкти: суб’єкт податку, носій податку і податковий орган.

Суб’єкт податку - це виробник або продавець товару, який згідно із законом виступає як юридичний платник податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи надання послуг.

Носій податку - це фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач фактично стає платником податку. Таким чином, відбувається перекладення податків із суб’єкта на носія податку.

Об’єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх згідно з чинним законодавством на такі види:

- загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі;

- місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

До загальнодержавних податків та інших обов’язкових платежів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов’язкове соціальне страхування;

17) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Загальнодержавні податки та збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

І. До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

II. До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізми справляння та порядок сплати їх встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. При цьому збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг і збір з власників собак є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цих податків і зборів. Суми місцевих податків та зборів (обов’язкових платежів) зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами.

Залежно від платників можна зробити поділ податків:

- з юридичних осіб;

- із фізичних осіб;

- змішаного складу.

Тобто такі податки, збори, інші обов’язкові платежі, які мають сплачувати як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі й громадяни-підприємці (податок з власників транспортних засобів, митний збір, земельний податок і т. п.).

Одним із важливих елементів управління податковим процесом є податковий контроль. Податковий контроль - це завершальна стадія керування оподаткуванням, і одночасно - один з елементів планування податкових доходів бюджету. Він покликаний забезпечити зв’язок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподаткування.

Податковий контроль здійснюється посадовими особами органів податкової служби у таких основних формах:

- реєстрація і облік платників податків;

- облік податків та інших обов’язкових платежів;

- масово-роз’яснювальна робота і консультації платників податків;

- проведення податкових перевірок;

- аналіз фінансової звітності платників податків та огляд приміщень і територій, що використовуються для одержання доходу;

- стягнення податкового боргу;

- обмін інформацією з іншими державними органами.

Весь набір контрольних дій орієнтовано на забезпечення повного та своєчасного надходження до бюджетів і державних цільових фондів законодавчо встановлених в Україні податків і зборів, яке досягається різними шляхами.

Ефективність системи податкового контролю, як і в цілому податкової служби, в остаточному підсумку визначається ступенем збирання податків, величиною податкової недоїмки та рівнем добровільно сплачених податків і зборів.

Питання №2

" Проаналізувати бюджетні права органів місцевого самоврядування за діючим бюджетним законодавством ."

Органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їхніх інтересах відповідні функції, також мають повноваження щодо бюджету. Відповідно до чинного законодавства виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; установлення місцевих податків та зборів; прийняття рішень щодо передання коштів із відповідного місцевого бюджету.

Власними повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання до районних, обласних рад відповідних фінансових показників і пропозицій для складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку видатків з місцевого бюджету. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань щодо спільних інтересів територіальних громад.

До повноважень районних і обласних рад належить розподіл переданих із державного бюджету коштів у вигляді дотацій, суб-венцій відповідно між районними бюджетами, міськими бюджетами міст обласного значення, бюджетами сіл, селищ, міст районного значення. Районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження: підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України.

Оскільки в Україні існує єдина бюджетна система і бюджетні відносини регулюються єдиним бюджетним законодавством, органи місцевого самоврядування, самостійно вирішуючи питання місцевого значення, мають повноваження у сфері бюджетної діяльності, які можна поділити в три групи: 1) щодо Державного бюджету України; 2) щодо власного бюджету; 3) щодо бюджету нижчого рівня.

До першої групи належать:

- право отримувати з Державного бюджету України в повному обсязі фінансування для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, які на підставі ст. 143 Конституції України передаються їм законами. Держава для здійснення цих повноважень передає органам місцевого самоврядування кошти Державного бюджету України або відносить до місцевого бюджету у встановленому законами порядку окремі загальнодержавні податки й передає їм об’єкти державної власності, а органи місцевого самоврядування сприяють повному і своєчасному надходженню загальнодержавних податків і зборів на своїй території. У випадках неможливості покриття своїх першочергових потреб за рахунок власних, закріплених і регулюючих доходів вони мають право на отримання допомоги у вигляді дотацій і субвенцій.

- право виконувати рішення органів державної влади, що призводить до додаткових витрат органів місцевого самоврядування, тільки в межах переданих їм ресурсів;

- право на поділ видатків місцевих бюджетів на такі, що пов’язані з виконанням (1) власних повноважень і (2) делегованих повноважень органів виконавчої влади.

- право спрямовувати кошти загального фонду місцевого бюджету на фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань.

- право на фінансування програм соціально-економічного розвитку своєї території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також надання субвенцій, пов’язаних із розширеним відтворенням.

- право на встановлення нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, географічного і економічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних потреб, установлених законом.

- право на власні і закріплені законом за місцевими бюджетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності.

- право на забезпечення збалансованості своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без урахування доходів від місцевих податків і зборів;

- право органів місцевого самоврядування одержувати компенсацію з державного бюджету у разі, коли держава не забезпечує заздалегідь їх видатки щодо виконання рішень державних органів;

- обов’язок органів місцевого самоврядування передавати з місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку доходів над видатками у разі, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету.

До другої групи повноважень належать:

- право всіх представницьких органів місцевого самоврядування затверджувати свої бюджети.

- право на гарантовану державну дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, установленому законом.

Не допускається затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів з дефіцитом.

Місцеві фінансові органи розробляють інструкції щодо підготовки бюджетних запитів відповідно до Типової форми бюджетних запитів, визначеної Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів у строки і в порядку, встановленому місцевими фінансовими органами.

Органам місцевого самоврядування Бюджетний кодекс України забороняє планувати і здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду витрати на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

Бюджетний кодекс забороняє надання позик з одного бюджету іншому.

Отже, органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Питання №3

" Охарактеризувати фінансово-правові засади діяльності Державної казначейської служби України ."

Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів і йому підпорядковується, та є учасником системи електронних платежів Національного банку.

Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та Положенням про Державне казначейство України.

Основними завданнями Державного казначейства є:

1. Забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що передбачає:

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів 33 цими зобов'язаннями, в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

- ведення бухгалтерського обліку та складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

2. Управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

3. Визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку та звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань має такі фінансово-правові засади:

1. Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.

2. Управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;

3. Відкриває, веде та закриває рахунки в органах Державного казначейства України.

4. Провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

5. Повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

6. Нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства.

7. Здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

8. Проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

9. Веде базу даних про зведену мережу розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

10.Подає розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього.

11. Веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, та подає звітність органам законодавчої та виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством.

12. Здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті.

18. V випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

14. Забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходи щодо захисту інформації.

16. У межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

- здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

- відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

- відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;- витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

- дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Державного казначейства України;

- дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї у режимі реального часу;

- дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

- здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства.

16. Надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції.

17. Розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну.

18. Виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов'язані із роботою його територіальних органів.

19. Здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Державного казначейства України.

20. Виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Очолює Державне казначейство України Голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів. Голова Державного казначейства України є членом колегії Мінфіну

Державне казначейство України для виконання покладених на нього завдань за погодженням з Міністром фінансів утворює свої територіальні органи. Загалом структуру Державного казначейства України затверджує Голова за погодженням з Міністром фінансів, а типове положення про територіальний орган Державного казначейства затверджує Міністр фінансів.

Отже, відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах відповідно до покладених функцій:

- здійснюють обслуговування касового виконання державного та місцевих бюджетів та контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів;

- забезпечують відповідно до встановлених розмірів асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків державного бюджету;

- ведуть облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з бюджетів усіх рівнів та державних позабюджетних фондів;

- здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів;

- ведуть бухгалтерський облік виконання бюджетів та формують звітність;

- здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищестоящим органам Державного казначейства фінансової звітності про стан виконання показників державного бюджету відповідним регіоном;

- проводять роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання бюджетів, надходженням та використанням коштів державних позабюджетних фондів у реґіоні;

- готують і подають вищестоящим органам Державного казначейства у разі потреби пропозиції про скорочення видатків державного бюджету;

- забезпечують за дорученнями вищестоящих органів Державного казначейства виконання інших функцій в межах своїх повноважень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: