Основні кримінологічні особливості жертви статевих злочинів

Жертвою злочину, за твердженням сучасної кримінологічної літератури, є окрема людина або група людей, яким злочином прямо чи опосередковано заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода [14. с. 245]

Вивчення потерпілих (жертв) та розгляд статевих злочинів саме з боку жертви є важливим через те, що саме вона іноді відіграє важливу роль у механізмі вчинення групи злочинів, що розглядається.

Жертвами статевих злочинів можуть виступати особи як жіночої, так і чоловічої статі. Що стосується кількісного розподілу жертв, то особи жіночої статі являються більш частими жертвами у порівнянні з особами чоловічої статі.

Згідно з дослідженням М.О. Ларченка вік потерпілих на момент вчинення щодо них сексуального посягання є наступним: менше 12 років - 6,4%; від 12 до 14 років - 5,1%; від 14 до 16 років - 9,2%; від 16 до 18 років -22,4%; від 18 до 25 років - 25,8%; від 25 до 35 років - 21.4%; від 35 до 45 років - 7,8%; старших за 45 років - 6 (2,0%). Тобто переважна більшість потерпілих мають вік від 16 до 35 років. [15, с. 106]

Дослідження кримінальних справ показали, що серед жертв у третині зґвалтувань була обрана випадкова жінка, напад на яку був раптовим, оскільки ґвалтівник намагався залишитися невпізнаним і після вчиненого втікав. У 15% випадків винний знайомився з потерпілою напередодні вчинення злочину, полегшуючи таким чином сексуальний напад. В обох випадках з боку винного переважало фізичне насильство, у результаті якого потерпілим заподіювалися тілесні ушкодження й психічні травми. Досить часто ґвалтівники були знайомі з потерпілими за місцем проживання (29,1%) або підтримували дружні стосунки. Сексуальне насильство з боку родичів (12,3% зґвалтувань і 4,5% замахів на зґвалтування) розподілилося приблизно порівну між батьками й вітчимами, братами, дядьками [16, с.22-23].

Однією з важливих ознак статевих злочинів є використання суб’єктом злочину безпорадного стану жертви. У зв’язку з цим виділяють три категорії таких жертв:

2. особи, які повністю розуміють характер вчинюваних з ними сексуальних дій, тобто психічно здорові і проінформовані в питаннях статевого виховання, кількість яких за даними статистики складає 81% від загальної кількості жертв статевих злочинів.

3. особи, які не здатні усвідомлювати характер вчинюваних з ними сексуальних дій – малолітні, неповнолітні (15%).

4. особи, які не здатні усвідомлювати характер вчинюваних з ними сексуальних дій у зв’язку з психічними захворюваннями або іншим хворобливим станом психіки (4%).

В залежності від особистих особливостей жертв їх поведінку прийнято розділяти на такі групи:

- провокаційна – легковажна поведінка, котра притаманна особам у віці від 14 до 25 років, які не мають достатнього життєвого досвіду, не здатні прогнозувати можливі наслідки своєї поведінки.

- ризикована – агресивна поведінка, притаманна особам старше 20 років зі спотвореною ціннісно-особистісною орієнтацією. Для них характерна статева розпущеність, зловживання алкогольними напоями, грубість.

- позитивна поведінка – притаманна особам із сформованими позитивними соціальними установками. Прикладом того, коли позитивна поведінка являється поштовхом для скоєння по відношенню до неї статевого злочину, може слугувати захист третьої особи від злочину [17, с. 135].

За дослідженнями Ю.М. Антоняна та А.А. Ткаченка, поведінка жертви статевого злочину носила провокуючий характер у 10 - 15% випадків; не була провокуючою, але створювала об'єктивні умови для скоєння насильства у 35 - 40% випадків; була позитивною чи нейтральною у 45 — 60%, які в основному представлені дітьми та особами похилого віку [18, с. 167].

Злочини, які порушують статеву недоторканість та нормальний статевий розвиток дитини і підлітка, особливо небезпечні. Ця небезпека зростає тому, що неповнолітні, а особливо малолітні, беззахисні проти статевих посягань. Вони можуть навіть не розуміти значення вчинюваних з ними дій [16, с.71].

За результатами, отриманими С.С. Косенко, від зґвалтування потерпіло 59,8% неповнолітніх, від задоволення статевої пристрасті неприродним способом - 27,55%, від примушування до вступу в статевий зв'язок - 0,55%, від статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості - 8,8%, жертвами розбещення неповнолітніх були 3,3%. Особи жіночої статі серед неповнолітніх потерпілих складають 98,4%, а чоловічої - 1.6%.

За віком неповнолітні жертви розділитись наступним чином: до 7 років - 5%; від 7 до 12 років - 26%; від 12 до 14 років - 33,5%; від 14 до 18 років - 35,5%. Неповнолітні жертви статевих злочинів у переважній більшості проживали з обома батьками (64,5%), з однією матір'ю чи батьком проживало 25%, сиротами були 10,5%.

У тих випадках, коли злочинець є членом родини потерпілого, спостерігається найбільша кількість повторних статевих злочинів. Так, в 69% кримінальних справ неповнолітні потерпілі з місця навчання характеризувались позитивно, змішана характеристика (як позитивні так і негативні риси) відмічена в 11% кримінальних справ. Зазначається також, що потерпілі, за виключенням малолітніх, перед вчиненням проти них злочинів знаходились в стані алкогольного сп'яніння - 10%, 18% інколи вживали алкоголь, 3% вживалинаркотичні засоби чи психотропні речовини. Як обставина, яка певним чином впливає на скоєння статевих злочинів проти неповнолітніх, оскільки обумовлює певні стандарти поведінки потерпілих, зазначається той факт, що неповнолітні досить рано починають статеве життя (більшість в 15-16 років) [19, с. 10-11].

Умови виховання дітей, їх взаємовідносини з батьками та однолітками впливають на рівень їх віктимності. Встановлено, що діти, які живуть в сім’ях з низькою культурою, низьким рівнем матеріального достатку мають занижену самооцінку і при цьому в них високий рівень віктимності, оскільки багато часу вони проводять поза межами дома. До складу дітей-жертв статевих злочинів з високим рівнем віктимності входять і особи, входять також і особи, які живуть в заможних родинах, але через те, що батьки мало уваги приділяють вихованню дітей, у них виявляється низький позитивний інтерес до життя, спричиняється відсутність психологічного контакту з рідними, що підвищує їх можливість стати жертвою статевого злочину.

Статеві злочини мають своєю основною рисою підвищену суспільну небезпечність. Такі злочини становлять небезпеку через заподіяння потерпілим від них особам глибокої фізичної, моральної і психічної травми.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: