Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Циліндр. Конус.Сфера, куля і його частини




Циліндричною поверхнею називається поверхня (рис. 60), утворена рухом прямої АВ, рівнобіжної заданому напрямку l і перетинаючею дану плоску криву MN, яка називається направляючою циліндра. Пряма АВ називається утворюючою циліндра.

Циліндром називається тіло, обмежене циліндричною поверхнею, що має замкнуту утворюючу, і двома рівнобіжними площинами. Частини паралельних площин, що обмежують циліндр, називаються підставами циліндра. Висотою циліндра називається відстань h = PQ між рівнобіжними площинами (рис. 60).

 

 

Рис. 60

Прямим циліндром називається циліндр, що утворить який перпендикулярна підставам. Циліндр називається круговим, якщо його направляючої є окружність. Прямою круговою циліндра є фігура обертання, так як вона може бути отримана у результаті обертання прямокутника навколо однієї зі своїх сторін. Пряма, що з’єднує центри основ прямого кругового циліндра, називається віссю циліндра. Вона є його віссю симетрії. Площиною осьового переріза називається площина, що містить вісь циліндра. Осьовий переріз прямого кругового циліндра є прямокутник.

Площа бічної поверхні кругового циліндра радіуса r дорівнює добутку довжини кола, що лежить у його підставі, на висоту циліндра: S = 2π rh.

Об’єм циліндра дорівнює добутку площі підстави на висоту циліндра:

V = 2π r 2 h.

Конічною поверхнею називається поверхня, утворена рухом прямої АВ, що проходить увесь час через ту саму точку S (вершину конуса) і перетинаючею дану плоску криву, що називається направляюча конуса (рис. 61, а). Твірна конуса називається будь-яка пряма, що відповідає деякому положенню прямої АВ. Конічна поверхня має дві частини: одна описується променем SA, а інша — його продовженням SB.

Конусом називається тіло, обмежене однією частиною конічної поверхні, що має замкнуту утворюючу і перетинає її площиною. Частина цієї площини, що лежить усередині конічної поверхні, називається підставою конуса. Перпендикуляр SO, опущений з вершини S на площину підстави, називається висотою конуса. Конус називається круговим, якщо в підставі його лежить коло. Прямим круговим конусом називається круговий конус, висота h якого проходить через центр кола (точку О), що лежить у підставі (рис. 61, б).

 

Рис. 61

Прямий круговий конус є фігура обертання, тому що він може бути отриманий у результаті обертання прямокутного трикутника навколо одного зі своїх катетів. Висота SO прямого кругового конуса називається також віссю конуса, вона є його віссю симетрії. Осьовим перерізом прямого кругового конуса є рівнобедрений трикутник, утворений при перетинанні поверхні конуса з площиною, що містить вісь конуса. Кутом при вершині конуса називається кут при вершині його осьового переріза.

Площа бічної поверхні прямого кругового конуса дорівнює половині добутку довжини кола підстави на утворюючу конуса:

де r — радіус підстави, а l — утворююча (рис. 61, б).

Об’єм конуса дорівнює одній третині добутку площі підстави на висоту конуса:

Сферичною поверхнею або просто сферою називається геометричне місце точок простору, вилучених на однакову відстань R від однієї точки, названої центром сфери. Тіло, обмежене сферичною поверхнею, називається кулею. Сфера є поверхню обертання. Вона виходить при обертанні кола навколо будь-якого свого діаметра. Великим колом називається перетин кулі площиною, що містить центр кулі.

Площа поверхні кулі дорівнює учетвертинній площі великого кругу:

Об”єм кулі

Куля називається вписаною в циліндр, якщо вона стосується його бічної поверхні і площин основ. Куля можна вписати в прямий круговий циліндр так, щоб він мав загальну точку з будь-яким його утворювачем, тільки тоді, коли осьовий переріз циліндра є квадрат. Куля називається вписаним в конус, якщо він стосується бічної поверхні конуса і площини його підстави. В будь-який прямий круговий конус можна вписати кулю таким чином, що вона буде мати загальну точку з всіма утворюючими. Центр цієї кулі лежить на осі конуса.

Кульовим сегментом називається частина кулі, що відтинається від нього якою-небудь площиною α. Основою кульового сегмента називається коло, яке є перетином кулі площини α. Висотою h кульового сегмента називається довжина відрізка МО 1, перпендикулярного площині α яка проходить через центр О 1 перетини (рис. 62).

 

Рис. 62

Площа кривої поверхні кульового сегмента дорівнює добутку його висоти на довжину кола великого кола:

S = 2π Rh,

де R — радіус кулі.

Об”єм кульового сегмента

Частина кулі, укладена між двома січними рівнобіжними площинами, називається кульовим шаром. Кульовим поясом або зоною називається крива поверхня кульового шару. Відстань між рівнобіжними площинами, що називаються основами шару, має назву висоти кульового шару (рис. 63).

Рис. 63

Площа кривої поверхні кульового шару дорівнює добутку його висоти h =
= О 1 О 2 на довжину кола великого кола:

S = 2π Rh.

Об’єм кульового шару виражається формулою

де r 1 і r 2 — радіуси основ шаруючи; h — його висота.

Кульовим сектором називається частина кулі, обмежена поверхнею кульового сегмента і конічною поверхнею, направляючею яка служить окружність підстави сегмента, а вершиною — центр кулі (див. рис. 62).

Об”єм кульового сектора дорівнює

де R — радіус кулі; h — висота відповідного кульового сегмента.


ЛІТЕРАТУРА

1. Вишенський В. А., Перестюк М. О., Самойленко А. М. Збірник задач з математики: Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. — К.: Либідь, 1993. — 344 с.

2. Саушкін О. Ф. Розв’язування алгебраїчних рівнянь. — К.: КНЕУ.

3. Лурьве М. В., Александров Б. И. Задачи на составление уравнений: Учеб. рук-во. — 3-е изд., перераб. — М.: Наука, 1990. — 96 с.

4. Амелькин В. Задачи з параметром. — Минск, 1994.

5. Мордкович А. Г. Набольшее и наименьше значения величин. — М.: Школа-Пресс, 1995. — 144 с.

6. Чайковський М. А. Квадратні рівняння. — К., 1970. — 242 с.

7. Маслай Г. С., Шоголева Л. О. Рівняння та системи рівнянь з параметрами: Математика. № 21—22 (81—82), Червень 2000.

8. Гусак Г. М., Капуцкая Д. А. Математика для подготовительных отделений вузов: Справ. пособие / Под ред. А. А. Гусака. — Мн.: Высш. шк., 1989. — 495 с.

9. Маслова Т. Н., Суходений А. М. Ваш домашний репетитор. — М.: ООО «Изд. дом “ОНИКС 21 век”», 2003. — 672 с.

10. Математика для поступающих в экономические вузы: Уч. пос. для вузов / Под ред. проф. Н. М. Кремера. — 2-ге изд., перероб. и доп. — М.: ЮНИТИ, 1998. — 430 с.

11. Алгебра и начала аналіза: Учебн. для 10—11 кл. общ. учредж. / Под ред. А. Н. Колмогорова. — 12-е изд. — М.: Просвещение, 2002. — 384 с.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных