Теоретичні відомості. Тканина - це система подібних за будовою клітин, пов'язаних між собою структурно і функціонально

Тканина - це система подібних за будовою клітин, пов'язаних між собою структурно і функціонально. Вищі рослини і більшість багатоклітинних тварин мають розвинені тканини різних типів; у багатоклітинних водоростей і грибів тканин немає або вони слабко диференційовані.

У більшості багатоклітинних тварин різні типи тканин у процесі індивідуального розвитку формуються з певних зародкових листків - екто-, мезо- та ентодерми. Натомість у рослин всі типи тканин виникають з твірної тканини. Крім того, тканини тварин побудовані не лише з клітин, а й з міжклітинної речовини, яку утворюють і виділяють самі клітини. В тканинах рослин міжклітинної речовини майже немає.

Тканини рослин поділяють на твірні, покривні, провідні, основні та механічні. Твірні тканини, або меристема (від грец. меристос - подільний), складаються з клітин, здатних до поділу. Клітини цих тканин дають початок клітинам усіх інших типів. Вони мають велике ядро і тонкі розтяжні стінки з незначним вмістом целюлози.

За розташуванням у рослині розрізняють верхівкову, бічну та вставну твірні тканини.

Верхівкова меристема розташована на верхівці пагона або кореня і забезпечує ріст цих органів у довжину. Бічна меристема міститься всередині багаторічних коренів або пагонів і охоплює їхню центральну частину у вигляді циліндра. Вона забезпечує ріст цих органів у товщину. Вставна меристема розташована в основі міжвузлів стебла деяких рослин (наприклад, у злаків). Як і верхівкова, вона забезпечує ріст пагонів у довжину, але такий ріст називають вставним, оскільки він відбувається внаслідок видовження міжвузлів.

Усередині коренів і стебел є кільце твірної тканини із видовжених клітин. Його називають камбієм. Він забезпечує розростання коренів і стебел у товщину.

Мал. 1. Твірна тканина: верхівкова (а — кореня, б — стебла) і вставна (в)

Покривні тканини розташовані на поверхні органів рослини. Вони відмежовують внутрішні тканини від зовнішнього середовища і захищають їх від несприятливих впливів довкілля та пошкоджень. Покривні тканини можуть складатися з живих або відмерлих клітин. Розрізняють два основні види покривних тканин: шкірку та корок.

Шкірка, або епідерма (від грец. епі - понад та дерма - шкіра), має вигляд тонкої прозорої плівки, що складається з одного чи кількох шарів живих клітин, щільно прилеглих одна до одної. Тому міжклітинників у неї майже немає. Зверху клітини шкірки бувають вкриті шаром воскоподібної речовини - кутикулою (від лат. кутикула -шкірка), що є пристосуванням від надлишкового випаровування води. Крім того, поверхня шкірки часто має різноманітної будови волоски. Одні з них захищають рослину від перегрівання, інші - від рослиноїдних тварин. Наприклад, всім відома здатність жалкої кропиви спричиняти опіки. Її листки та молоді пагони густо вкриті волосками, через які отруйні речовини, що їх виробляє кропива, можуть потрапляти на шкіру людини або тварин та подразнювати її.

Мал. 2. Епідерма листка

У шкірці є особливі утвори - продихи, які забезпечують зв'язок рослини з довкіллям. Продих утворений двома особливими клітинами бобоподібної форми, що містять хлоропласти і тому забарвлені у зелений колір. Завдяки здатності продихових клітин змінювати внутрішньоклітинний тиск, а отже і свій об'єм, забезпечується відкривання та закривання продихової щілини. Так рослина регулює інтенсивність процесів випаровування води та газообміну.

Мал. 3. Будова продиху:

1 - продихова щілина; 2 - продихові клітини; З - хлоропласти

У багаторічних рослин шкірка через певний час може заміщуватись корком. Потовщені стінки клітин корка просочуються жироподібною речовиною і стають непроникними для води та повітря. Вміст цих клітин згодом відмирає. Ви, мабуть, помічали, що поверхня більшості деревних рослин уже в перший рік життя набуває буруватого забарвлення. Це свідчить про те, що замість шкірки утворився корок, який надійно захищає рослину під час несприятливих періодів (наприклад, узимку, під час посухи). На поверхні корка можна побачити горбики різної форми. Це - сочевички, через які рослина здійснює газообмін та випаровує воду.

Мал. 4. Кора деревної рослини:

1 - корок; 2 - мертві клітини кори; З - живі клітини

Основна тканина складається з живих клітин з порівняно тонкими стінками, між якими звичайно є міжклітинники. Вона заповнює проміжки між клітинами інших типів. Залежно від особливостей будови та виконуваних функцій розрізняють кілька видів основної тканини.

Мал. 5. Тканини листка:

1 - кутикула; 2 - епідерма; 3 - стовбчаста і губчаста паренхіми; 4 – міжклітинники

Провідні тканини забезпечують у рослин два потоки речовин: висхідний (від кореня до надземних частин) і низхідний (утворені в зелених частинах пагонів органічні сполуки пересуваються вниз до інших частин рослини). Відповідно розрізняють два типи провідних тканин: ксилему і флоему.

Механічні тканини виконують у рослин опорну функцію. Вони забезпечують пружність і міцність різних їхніх частин. Серед них є тканини, що складаються з живих або мертвих клітин. Живі клітини мають нерівномірно потовщені стінки, а відмерлі — потовщені здерев'янілі. Часто клітини механічної тканини видовжені та мають вигляд волокон.

У стеблі деревних рослин розрізняють кору, камбій, деревину і серцевину. Кора стебла складається зі шкірки або корка, шару зелених клітин і лубу. Корок захищає стебло від надмірного випаровування вологи, проникнення пилу та мікроорганізмів. Під зеленими клітинами кори міститься луб. Його утворюють луб'яні волокна і ситоподібні трубки. Луб'яні волокна надають гнучкості і міцності стеблу. По ситоподібних трубках рухаються органічні речовини від листків до кореня та інших органів. Деревина знаходиться під корою. У ній розміщені судини, по яких відбувається висхідний потік речовин, тобто вода і мінеральні речовини від кореня рухаються до листків. Деревина включає також механічну тканину і живі клітини.

Між корою і деревиною є особливий шар клітин - камбій. Це твірна тканина, клітини якої постійно діляться і щороку назовні відкладають шар лубу, а до середини стебла - шар деревини. Наприкінці осені камбій вступає у період спокою. Навесні, коли починає рухатися сік, клітини камбію знову діляться. Так утворюються річні кільця приросту.

Серцевина міститься в центрі стебла. Вона складається з великих клітин із тонкими оболонками, де відкладаються поживні речовини. Серцевина може відмирати, внаслідок чого утворюється дупло.

Поперечний зріз гілки липи: 1 - корок; 2 - луб; 3 - камбій; 4 - деревина; 5 - серцевина

В організмі тварин та людини розрізняють 4 типи тканин:

сполучна тканина

м'язова тканина

нервова тканина

епітеліальна тканина.

Епітеліальні тканини (верхній ряд): 1 - одношаровий плоский епітелій, 2 - багатошаровий епітелій, 3 - війковий епітелій, 4 - залозистий епітелій.

Сполучні тканини (нижній ряд): 1 - пухка сполучна, 2 - хрящова, 3 - кісткова, 4 - жирова, 5 – кров.

Сполучні тканини мають волокнисту структуру. Вони складаються з клітин, відокремлених одна від одної позаклітинною матрицею. Сполучна тканина служить для сполучення інших видів тканин, наприклад, для утворення органів, і здатна пасивно розтягуватись і стискатись.

М'язові клітини утворюють активну скоротну тканину тіла, що називається м'язовою тканиною. М'язова тканина служить для створення зусилля та забезпечення рухів, наприклад, переміщення у просторі чи руху внутрішніх органів.

Нервова тканина

Клітини, що утворюють центральну та периферичну нервову систему, класифікуються як нервова тканина. З нервової тканини складається головний і спинний мозок, що утворюють центральну нервову систему, й черепно-мозкові та спинномозкові нерви, що утворюють периферичну нервову систему, а також мотонейрони. Нервова тканина забезпечує обмін сигналами між різними структурами організму, а також зв'язок організму з навколишнім середовищем.

Мал. 6. Різні типи нервових клітин

Епітеліальні тканини утворені шарами клітин, що вистилають поверхні органів (наприклад, поверхню шкіри, дихальних шляхів, репродуктивної системи, внутрішню поверхню травної системи). Клітини епітелію щільно прилягають одна до одної, забезпечуючи таким чином наявність бар'єру між зовнішнім середовищем та органом. Крім захисної функції, епітеліальна тканина може виконувати також видільну та всмоктувальну. Епітеліальна тканина служить для захисту організму від мікроорганізмів, механічних пошкоджень, втрати рідини тощо.

Хід роботи.

1. Підготуємо мікроскоп до роботи.

2. Розглянемо мікропрепарат епітеліальної тканини, звернемо увагу на особливості будови клітин, їх розміщення, з’ясуємо їх функції. Намалюйте побачене.

3. Розглянемо мікропрепарати різних типів сполучної тканини, звернемо увагу на особливості будови клітин, їх розміщення, з’ясуємо їх функції. Намалюйте побачене.

4. Розглянемо мікропрепарати різних типів м’язової тканини, звернемо увагу на особливості будови клітин, їх розміщення, з’ясуємо їх функції. Намалюйте побачене.

5. Розглянемо мікропрепарат нервової тканини, звернемо увагу на особливості будови клітин, їх розміщення, з’ясуємо їх функції. Намалюйте побачене.

6. Результати запишемо у таблицю.

7. Розглянемо під мікроскопом мікропрепарат поздовжнього розрізу кореня.

Знайдемо зони кореня, звернемо увагу на особливості будови клітин кожної зони, з’ясуємо їх функції.

8. Розглянемо мікропрепарат епідермісу листка, звернемо увагу на будову клітин, з’ясуємо їх функції.

9. Розглянемо мікропрепарат поперечного розрізу стебла, звернемо увагу на особливості будови клітин різних тканин, з’ясуємо їх функції.

10. Результати запишемо у таблицю.

11. Порівняйте всі розглянуті препарати з малюнками.

12. Зробимо висновок про взаємозв’язок будови і функцій тканин тваринного, рослинного організму.

Контрольні запитання:

1. Які існують типи рослинних тканин?

2. Які типи тканин є у тварин?

3. Що спільного та відмінного між тканинами тварин і рослин?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: