Визначальні риси реалізму

· правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

· принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

· характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

· конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

· вільна побудова творів;

· превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

· розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

63.Літературно-мистецька діяльність Київської Русі.

У розвитку культури Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа — самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з'явилися у зв'язку з феодальною роздробленістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.

Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі. До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав'янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти («Руська правда»), літописи, пам'ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім»). Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку XI століття, спиралася на два найважливіших джерела — усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії.

Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва. Староруське мистецтво - живопис, скульптура, музика - із прийняттям християнства також пережило суттєві зміни. Поганська Русь знала всі ці види мистецтва, але в чисто поганському, народному виразі. Древні різьбяри по дереву, каменерізи створювали дерев'яні і кам'яні скульптури поганських богів, духів, живописці розмальовували стіни поганських капищ, робили ескізи магічних масок, що потім виготовлялися ремісниками; музиканти, граючи на струнних і духових дерев'яних інструментах, звеселяли племінних вождів, розважали простий народ. Христианская церква внесла в ці види мистецтва цілком інший зміст. Церковне мистецтво підпорядковане вищої цілі - оспівати християнського Бога, подвиги апостолів, святих, діячів церкви.

64. літературно-мистецька діяльність гетьманської доби.

У XV ст. в Україні зароджується фольклорна історична поезія. Поява історичних пісень і дум зв'язана з боротьбою українського народу проти польсько-литовського панування, а також із виникненням козацтва. Головний герой цих творів – козак, воїн, захисник рідної землі.

Водночас і церковна словесність в умовах міжконфесійної полеміки значно ожила й обновилася. Велика роль починає приділятися полемічним жанрам (трактати, діалоги, диспути, памфлети).

Ідея збереження української культури і протистояння її іноземним впливам закарбувалася саме в літературі. Письменники-патріоти відстоювали право українського народу на свою мову,віру і звичаї.

Однак загального резонансу набували не академічні трактати. Набуває значення майстерність проповідника. З'являються теоретичні трактати з риторики.

Важливу роль відігравали захист православних традицій, фізичне загартування, фольклорно-музична культура в козацькому житті. У західних істориків козаки описані як доблесні лицарі. Козаки були не тільки героями історичних пісень і дум, але часто і їх виконавцями. Саме в Січі розвилося своєрідне явище української народної культури – кобзарство, виконання народних пісень або дум під акомпанемент бандури (кобзи). Кобзарям приділялася велика роль – вони були поетами й усними літописцями, що оспівували бойову славу України.

Крім поезії, важливу роль у житті Січі й усієї України мали музика, спів і танці. Зокрема, у Запорізькій Січі була створена школа вокальної музики і церковного співу, де готували читців і співаків для православних церков України. Високого рівня розвитку досягла тут військова музика. Загони запорізьких козаків, що виступали в похід, обов'язково мали сурмача. Труба і горн використовувалися як сигнали в боях, а також при урочистих зустрічах гостей. Високого розвитку в козаків досягло і хорове мистецтво

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: