Піднесення краєзнавчого руху в 20-ті роки. Форми краєзнавчих організацій.

На поч. ХХ ст. краєзнавчий рух розвивався в тих самих формах, що і в ХІХ ст. Краєзнавство розвивалось як в Україні, так і в Росії.

Грудень 1920р. – Перша Всеросійська конференція товариств по вивченню місцевого краю. Центральне бюро краєзнавства при РАН. Після конференції розгорнулась робота по створенню краєзнавчих товариств в Україні і Росії (академік Лобода…)

1922р. – було 519 краєзнавчих товариств. Утворюється організаційна структура, у якій головну роль відіграє УАН. З’являються краєзнавчі видання. Тенденції краєзнавчого руху: перша половина 20-х років наукові форми займають пріоритетне місце в дослідженнях; друга половина 20-х років намагання політичного керівництва підпорядкувати функції краєзнавства призвело до звуження краєзнавчих досліджень до виробничих вивчень.

Краєзнавчий рух у 20-ті роки набуває масовості (18-19 тис. краєзнавців в Україні, у СРСР – біля 80 тис.) Діяли краєзнавчі організації:

1) краєзнавчі товариства в округах та районах;

2) наукові товариства при ВУАН – були в містах, де були традиції краєзнавчого руху з ХІХ ст. (Харківське, Одеське, Чернігівське наукові товариства);

3) комітети краєзнавства;

4) комісії краєзнавства;

5) бюро краєзнавства;

6) краєзнавчі музеї;

7) кабінети кр-ва (на Поділлі –самий відомий);

8) гуртки (на виробництвах і в наукових закладах);

9) семінари;

10) інститут кореспондентів (поширена форма краєзнавчої організації) – заснований у 1927 році, було 65 чоловік.

ВУАН

Організатор та координатор краєзнавчих досліджень в республіці.

ВУАН – 1918р. заснована, мала назву АНУ (Скоропадський). З 1920 р. ВУАН, з 1919 р. утворені комісії при ВУАН – при спільному засіданні академії, при відділах: історико-філологічний відділ.

Комісії історико-філологічного відділу:

1) постійна комісія для складання історико-географічного словника (голова О. Грушевський) Київська й Полтав. губернії;

2) археологічна (голова – Шміт, утворена 1921 р.);

3) фольклорно-етнографічна комісія – А. Лобода;

4) комісія по дослідженню Софіївського собору або Софійська комісія Новицький;

5) комісія для складаня археологічної карти України (голова – Біляшівський);

6) кабінет мистецтв (голова – Ф. Шміт);

7) жидівська історична-археографічна комісія (голова – І. Галант).

Вцілому при ВУАН були центральні комісії (академічні). Їх три:

1) Київська комісія краєзнавства – 1922 – А. Лобода, Лучицький, Фомін;

2) Харківська комісія краєзнавства для Слобожанщини – Зеленін, Федоровський, Д. Багалій, утворена у 1923 р.;

3) Одеська комісія кр-ва – Дложевський, утвор. наприкінці 1923 р. – відома комісія, налагодили видання «Вісника Одеської комісії краєзнавства», бібліотека; члени комісії займалися розкопками Ольвії, Березані, Усатова. Розробка етнографічних програм.

Були ще й комісії прикафедрі Грушевського (очолив при академії кафедру Грушевський). 4 комісії по районному дослідженню на цій кафедрі (штат їх не великий – 2-3 чол., оперались на інститут корреспондентів):

1) комісія Києва і Правобережжя – Щербина: видав праці з історії Києва, путівники;

2) Лівоборежна – Гельмайзе;

3) Полуднева (Південна) – Ткаченко;

4) комісія Західної України – Савченко.

Ці комісії = асоціації порайонного дослідження.

При ВУАН в регіонах були й наукові товариства, вони ліквідовані в 1929 р.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: