Краєзнавчі дослідження Поділля (ХІХ – поч. ХХ).

Краєзнавчий рух на Поділлі починає за­роджуватися у середині XIX століття. Найбільш характерною тогочасною його ознакою був етнографо-фольклорний напрямок, саме в етнографічній експедиції знайомився із Поділлям великий Кобзар - Тарас Шевченко. У Немирові, працював фольклорист Опанас Маркевич, який залишив у спадок безцінний скарб - десятки тисяч записів народних пісень, легенд, прислів'їв, приказок, балад. Чимало подільських народних пісень подав у своїх відомих випусках видатний композитор Микола Лисенко. Серед його найбільш активних кореспондентів-подолян був Сергій

Венгржиновський. Щедру фольклорну спадщину залишив також інший вихованець Кам'янець-Подільської духовної семінарії - Каленик Шейковський, який підготував етнографічні та фольклорні розвідки під назвою «Быт подолян». Під аналогічною назвою ці розвідки у двох томах були опубліковані у 1859-1860 рр.

У середині XIX століття на Поділлі починають формуватися краєзнавчі організації. Одним з перших осередків кр-ва стало Товариство подільських лікарів, утворене 1859 року у Кам'янці-Подільському. Очолив його відомий лікар-науковець Олександр Кремець. Серед його членів переважно були лікарі, аптекарі, природодослідники, ветеринари, дантисти з Подільської, Волинської, Київської губерній, а також з Бессарабії тощо.

Товариство мало розгалужену організаційну структуру і поділялося на 11 груп, у їх числі групи археологічну та нумізматичну. Товариство розробило і затвердило програму медико-топографічних спостережень у краї. На виконання цієї програми у Варшаві було видано п'ять випусків "Матеріалів до топографії лікарської статистики Поділля". У них публікувалися статті, розвідки, повідомлення, документи з історії медицини регіону та про побутові умови Поділля тощо. На початку 1865 року подільський губернатор вживає репресивних мір до окремих учасників Товариства, а саме Товариство своїм рішенням врешті-решт закриває. Відновити його вдалося лише 1878 р.

1865р. – засновано Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет. Одним з його організаторів був відомий композитор М.Римський-Корсаков, який зініціював написання у повітах нарисів про міста і села губернії, збирав документальні свідчення про життя регіону.

Щодо праць, які досліджували б історичне минуле Поділля, то варто зазначити, що їх готували в основному вчені, які проживали поза межами губернії (археологічні дослідження Антоновича, праця М.Петрова-Батюшкова: "Подолия - историческое описание" (1891); "Очерки известий о подольськой земле до 1434 г." Молчановського, "Барское староство" М.Грушевського з двома томами актів " Архива Юго-Западной России", "Историко-географический и этнографический очерк Подолии" Сімашкевича. Значним внеском до археологічної науки того часу була: "Археологічна карта Подільської губернії", складена Ю.Сіцінським.

На зламі ХІХ-ХХ століть кр-во у цілому на Поділлі залишалося сферою інтересів окремих ентузіастів.

Початок XX ст. знаменувався розширенням тематики краєзнавчих пошуків. Кр-во пов'язується з іменами Ю.Сіцінського, Г.Брілінга, П.Бучинського, Н.Григор'їва, письменників Л.Глібова, С.Руданського, Л.Українки.

Діючими і доволі ефективними краєзнавчими осередками на цей час стають церковне історико-археологічне товариство, яке на 1916 рік видало 12 томів "Трудов", які містили великий фактичний та документальний матеріал; нова організація, що з перших днів свого існування розпочала порушувати питання комплексного вивчення, збереження, розповсюдження та поширення української культури -''Просвіта". На Поділлі вона фактично виникає 1900 року. 1914 року щодо активних діячів кам'янецької "Просвіти" мають місце обшуки, арешти, заслання. Врешті-решт "Просвіту" забороняють.

Поява Подільського товариства дослідників та аматорів природи. Разом із ВЛаскарьовим, А.Набоких, С.Маньковецьким його організував у 1911 року професор Бучинський. За 8 років існування (1911-1919) товариство опублікувало 4 томи "Записок", видало низку історико-бібліографічних досліджень про відомих природодослідників. За ініціативою товариства у Кам’янці відкривається музей природи Поділля. Найбільш цінною у музеї була колекція чучел птахів. Товариство взяло участь у заснуванні ботанічного саду, відкрило лекторій. Воно регулярно споряджало наукові екскурсії задля вивчення природи Поділля.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: