Коли слова не потрібні

Німе кіно – це найчистіша форма кінематографу. Йому, звичайно, не вистачає звуку, людського голосу, шуму. Проте їх поява не варта тих наслідків,які вона понесла за собою. Якщо раніше не вистачало лише тільки звуку, то з його введенням ми втратили усі досягнення, завойовані чистим кінематографом.

Альфред Хічкок

Історія кіно почалася ще у Стародавній Греції, з так-званої школи «рухомих тіней». Вже у XIX столітті винахідники та естрадні артисти спільними зусиллями створили цілу індустрію рухомих картинок зі всілякими трюками та спецефектами. Спочатку існували лише мультиплікаційні фільми, та незабаром з'явилися фотографії. Саме тоді і почав зароджуватися Голлівуд, який, згодом, прославився цілою плеядою зірок німого кіно.

Хоча фільми тієї епохи і демонструвалися «німо», талановиті режисери та художники перетворювали їх у справді захоплююче видовище.

Через відсутність звуку вони були змушені шукати пластичні вирішення замість введення діалогу, інші можливості організації образотворчого ряду. Завдяки цьому обмеженню утвердилася школа викладу складного сюжету засобами монтажу, з'явилися титри, основною акторської гри став специфічний вид пантоміми.

Найбільш пластичним виявився жанр комедії. Він і набув широкої популярності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: