Чарльз Спенсер Чаплін

Він із семи років на сцені. У шістнадцять - покинув рідний дім і влаштувався працювати в безіменному театрі. В його житті було багато трагедії, а жив і працював він заради гумору.

Чаплін – справжнісінька легенда. Створений ним образ незграбного волоцюжки у кумедному капелюсі по праву може вважатися культовим, адже відомий усім і кожному.

Його фільми дуже особливі. Пояснюється це хоча б тим, що Чарлі виступав у них актором, режисером, сценаристом, продюсером, а з часом і композитором.

У стрічках він часто торкається соціальних проблем, політики. Певним піком у його творчості став фільм «Великий диктатор». За сцену, де Чаплін пародіює Гітлера, він піддався низці гонінь і погроз збоку влади. Але все ж зумів продовжити роботу у кіно.

Якось Альберт Ейнштейн написав Чапліну:

- Ваш фільм «Золота лихоманка» - зрозумілий усьому світу. Ви неодмінно станете справді великою людиною!

На що Чаплін відповів:

- Я захоплююсь вами ще більше! Вашу теорію відносності ніхто у світі не розуміє, а ви все ж таки стали великою людиною.

За свій талант Чарлі отримав багато нагород. Зокрема, почесний Оскар 1972 року «за безцінний вклад у те, що у цьому столітті кінематограф став мистецтвом».

Але глядач любить його аж ніяк не за нагороди, а за уміння викликати щирий сміх та сльози.

Щоб створювати таке, мало бути звичайним коміком. Потрібно бути Чарлі Чапліном.

Фільми:

«Цирк»

«Золота лихоманка»

«Нові часи»

«Вогні великого міста»

Бастер Кітон.

Комік без посмішки. Людина-загадка.

Кітон - один із найнеординарніших кінорежисерів, акторів та каскадерів усіх часів. Його творчі відкриття та знахідки мають значний вплив на кінематограф і по сьогодні, а стрічки не втрачають актуальності завдяки своїй чистоті та легкості гумору.

Образ людини з кам‘яним лицем Кітон отримав випадково. Він казав, що настільки зосереджувався на своєму акторському завданні, що абсолютно забував про вираз обличчя. Продюсери вбачили у цьому неабияку родзинку. У їх уяві постав яскравий образ, а в контракті актора з‘явився цікавий пункт – Кітону було заборонено посміхатися. Посміхатися не лише під прицілом кінокамер, а й після команди «знято».

У його фільмах багато складних трюків. Актор не просто сам виконує їх, а продумує усю технологію до найменших дрібниць. Не раз усе закінчувалося нещасними випадками, проте вони ніколи не були причинами зупинки чи відміни зйомок.

Ще одна особливість – це потяг до новаторства. Кітон завжди прагнув не лише до ще не бачених драматичних схем. Він завжди ставив перед собою завдання зняти по-особливому і ніколи не шкодував для цього ні коштів ні зусиль. Чудово проілюструвати це може одна з його перших стрічок «Один тиждень». У ній режисер застосував принцип центрифуги, щоб змусити акторів хаотично кружляти кімнатою.

Інтелектуальність гумору, неочікувані асоціації, уміння побачити смішне в, здавалось би, зовсім не смішних ситуаціях просунули Бастера Кітона в ряди найкращих режисерів та акторів німого кіно 20-х років.

Фільми:

«Три епохи»

«Навігатор»

«Будинок з електрикою»

Кінематограф почався із форми, а не зі звуку. Про це не слід забувати. Німе кіно – це торжество виразності та експресії, образності та життєвості, якого так не вистачає у кіномистецтві зараз.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: