Основні концепції розуміння предмета криміналістики.

Криміналістика є системою багатогранних знань, які використовуються у різних сферах суспільного життя. Адекватне розуміння предмету криміналістики має принципове значення, тому що в його визначенні конкретизовано ту ділянку об'єктивної дійсності, яка складає змістовну основу власне цієї галузі знань. Важливість вказаної проблеми усвідомлювалась криміналістами протягом всієї історії науки, що підтверджується змінами та уточненнями уявлень про предмет криміналістики, оприлюдненими у публікаціях з початку минулого століття й донині. Вивчення думок багатьох вчених дає можливість виділити декілька підходів, які характеризують еволюцію уявлень щодо сфери інтересів криміналістики. Так, на початку XX століття криміналістика сприймалась вченими як наука про засоби та прийоми застосування досягнень природничих і технічних наук з метою розслідування злочинів. Зміст перших визначень радянської криміналістики, сформульованих Г.Ю. Маннсом у 1921 році та І.М. Якимовим у 1925 році, не мав принципових розбіжностей від існуючих раніше. Пізніше, у тридцяті роки, Б.М. Шавер конкретизував визначення предмету криміналістики, охарактеризувавши її як науку, яка вивчає прийоми, методи вчинення злочинів, їх сліди та використання природничих і технічних наук для досягнення цілей розслідування. У цьому визначенні предмету криміналістики було зазначено, що криміналістика "вивчає прийоми, методи вчинення злочинів". Зазначений аспект з роками певним чином був забутий та вилучений з визначення криміналістичної науки. Щоправда, пізніше вказане словосполучення було замінено іншими термінологічними формулами. Так, у 80-х роках запропоновано визначення криміналістики, в якому як основний елемент її предмету називається "механізм злочину" (P.C. Бєлкін).

Дещо більшого поширення набуло інше тлумачення, яке підкреслює спрямованість криміналістики на вивчення особливостей вчинення злочину, виникаючих за цих умов закономірностей. До таких закономірностей передусім відносяться закономірності утворення інформації, спричиненої діями і подіями, які пов'язані зі злочином. Необхідно підкреслити, що криміналістика повинна вивчати не тільки закономірності утворення інформації, яка виникає як наслідок власне злочину, як певного діяння, а й закономірності виникнення будь-якої інформації, яка формується в результаті інших дій і подій. Наприклад, криміналістиці треба вивчати закономірності і особливості технологічних процесів у виробництві для встановлення чинників та обставин, які можуть сприяти вчиненню злочинів.

Тобто, в більшості існуючих до середини минулого століття визначень предмету криміналістики досить чітко окреслився своєрідний підхід до розуміння науки, який можна назвати "інструментальним". їх аналіз дозволяє підсумувати, що концепція криміналістики передбачала її розуміння переважно як прикладної, допоміжної дисципліни, яка покликана обслуговувати кримінально-процесуальну діяльність. Такий підхід робив криміналістику другорядною по відношенню, наприклад, до науки кримінального процесу, дисципліною, не дозволяв сприймати її як власне самостійну галузь знання.

Поворотним моментом у дослідженні окресленої проблеми стало визначення предмету криміналістики, подане через призму закономірностей, що вивчає наука. У 1967 році в журналі "Правоведение" була надрукована стаття P.C. Белкіна та Ю.І. Краснобаєва "О предмете советской криминалистики", яка містила принципово відмінний погляд на предмет науки. З цього часу можемо вести відлік існування двох концепцій розуміння предмету криміналістичної науки. Відповідно до однієї з них, найбільш чітко викладеній О.М. Васильєвим, криміналістика - це наука про спеціальні прийоми та засоби, які розроблені на основі природничих та технічних наук, що застосовуються в кримінально-процесуальній діяльності для організації планомірного розслідування злочинів, доцільного використання пізнавальних прийомів, а також з метою попередження злочинів. Інша позиція, пізніше запропонована P.C. Бєлкіним, в сучасній редакції виглядає так: криміналістика - це наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин та його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, та заснованих на пізнанні цих закономірностей спеціальних засобах і методах судового дослідження і попередження злочинів.

Згодом з'явились й інші визначення предмету криміналістики, які практично не виходили за межі означених підходів.

Можна було б навести багато визначень криміналістики чи її предмету, але їх вивчення дозволяє говорити, принаймні, про дві спільні особливості. По-перше, у більшості випадків автори намагаються відобразити різноманітні сторони предмету криміналістики, які мають суттєве значення. Йдеться про окреслення витоків науки, специфічності її засобів, спрямованості на практичне використання знань, інші аспекти, але ці визначення не дають відповіді на питання власне про зміст предмету науки. По-друге, сфера використання криміналістичних знань обмежується лише розкриттям, розслідуванням та попередженням злочинів, а то і лише розкриттям та розслідуванням злочинів.

Походження цієї досить складної проблеми пов'язується з природною різницею між об'єктом науки та її предметом. У сучасний період об'єкт науки розуміється як цілісна система з певною структурною організацією, з різного рівня внутрішніми та зовнішніми взаємозв'язками та взаємозалежностями, що мають не тільки певну усталеність, а й власну динаміку розвитку. До того ж, певна частина об'єктивної дійсності може представляти інтерес для різних наук. Наприклад, життя, як спосіб існування білкових тіл, вивчається великою групою біологічних наук, суспільні відносини є об'єктом вивчення соціологів, психологів, юристів та представників інших галузей знання. Злочин, як суспільне явище та пов'язані з ним обставини, також вивчаються різними науками. Серед них можна назвати науку кримінального права, кримінологію, науку кримінального процесуального права, судову медицину, судову хімію та інші. Крім того, слід зауважити, що предметом дослідження криміналістів, з врахуванням прийняття в 2012 році Кримінального процесуального кодексу України, є не лише злочин, а більш широке поняття - кримінальне правопорушення (злочин і кримінальний проступок). Повноцінному науковому висвітленню сутності поняття "кримінальне правопорушення" перешкоджає відсутність його чіткого законодавчого визначення, що сподіваємося, найближчим чином буде вирішено і обумовить нові наукові дослідження у окресленому напрямі.

Таким чином, об'єктом науки є певна сфера дійсності, яка є в колі діяльності вчених, й не обов'язково представників однієї галузі знання.

Розвиток криміналістики також змінює уявлення стосовно різноманітних понять. Тільки за останні роки пожвавились дискусії відносно класифікації криміналістичних експертиз. Відомо, що ще у 1959 році В.К. Лисиченко запропонував до числа криміналістичних експертиз віднести дослідження матеріалів, речовин та виробів. Ця позиція в сучасних умовах поділяється більшістю криміналістів. Але постають проблеми більш детального поділу окремих досліджень. Триває обговорення проблеми формування судової експертології як самостійної наукової дисципліни, різноманітні думки висловлюються з приводу системи криміналістики. Дискусійними залишаються питання про місце досліджень холодної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, ДНК-аналізу в системі судових експертиз. Динамічність самого об'єкту пізнання, розвиток науки об'єктивно зумовлюють значне збільшення обсягу знань про досліджувану галузь. У зв'язку з цим проблема уточнення предмету науки постійно актуалізується, так як він, предмет науки, як раз і формується у процесі пізнання, представляючи собою ідеалізований об'єкт науки, його теоретичну модель.

Таким чином, проблема предмету науки не може належати до кола безумовно вирішених. Кожен етап розвитку певної системи знань вносить свої корективи, відкриває нові сторони та аспекти цього фундаментального поняття. Що стосується криміналістики, то дослідження її предмету також потребує постійної уваги, так як висвітлення його окремих положень не може претендувати на вичерпну характеристику цього складного явища, яке постійно розвивається, змінюється. Тому протягом всієї історії розвитку криміналістики полеміка щодо її предмету не вщухає.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: