Зміст поняття „позавидова методика розслідування”.

Позавидові криміналістичні методики. Водночас з процесом диференціації методик став розгортатися процес своєрідної інтеграції, коли почали формуватися методики, що отримали достатньо широке відображення в криміналістичній літературі, наприклад, методика розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми; методика розслідування нерозкритих злочинів минулих років; методика розслідування злочинів, вчинених іноземцями і проти них тощо. В основу цих методик покладено особливості суб'єкта злочину, вплив фактора часу, специфіку засобів вчинення злочинів тощо. Так, щодо злочинів, вчинених неповнолітніми, вікові особливості їх психології дуже своєрідно виражаються як в протиправній діяльності (мотиви і мета вчинення злочинів, вибір і відношення до предмету посягання, специфіка слідової картини тощо), так і в процесі проведення розслідування (недооцінка наслідків розслідування, схильність до хибного поняття товариства тощо). При розслідуванні нерозкритих злочинів минулих років основні специфічні моменти пов'язані із заходами щодо маскування слідів злочину і особливостями організації роботи щодо виявлення та усунення недоліків, допущенних на початковому етапі розслідування (врахування дії фактора часу, пошук невикористаних можливостей тощо). Завдяки таким ознакам-особливостям в одній групі об'єднуються дуже різні види злочинів: вбивства, грабежі, зґвалтування, крадіжки тощо, для розслідування яких виникають нові можливості.

42. Погляди вчених-криміналістів на визначення поняття „криміналістична характеристика”.

Криміналістична характеристика - це система відомостей про елементи механізму скоєння злочинів окремого виду (групи), в яких відбиваються закономірні зв'язки між цими елементами, використовувані для побудови і перевірки версій при розслідуванні конкретних злочинів (за О. М. Колесніченком, В.Є. Коноваловою). Однак теоретичне осмислення криміналістичної характеристики злочину може відбуватися у значенні як системи ознак конкретного злочину (М. О. Селіванов, Б. К. Гавло, А. А. Фокіна), так і наукової категорії, що дозволяє прогнозувати ймовірні райони можливого скоєння повторного злочину чи серійних злочинів певної категорії (В. А. Журавель).

У кожному конкретному випадку вчинення злочину дії злочинця (спосіб злочину) детерміновані суб'єктивними та об'єктивними факторами. Суб'єктивними чинниками, що впливають на обрання способу злочину, є: мета злочину, наявність у злочинця певних знань, досвіду, навичок (професійних, фізичних, психологічних тощо). До об'єктивних факторів, що впливають на вибір злочинцем способу злочину, відносять: особливості місця та обстановки вчинення злочину, можливість доступу злочинця до предмета посягання, спеціальні характеристики предмета посягання тощо. Своєю чергою, кожний спосіб учинення злочину залишає в навколишньому середовищі відповідні сліди. Отже, елементи механізму конкретного злочину пов'язані один з одним утворюють своєрідну систему. Тому криміналістична характеристика злочинів ширша за кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, вона містить не тільки систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й низку інших чинників. Так, сутність криміналістичної характеристики розглядається як система, що містить дані про закономірні зв'язки складових її елементів, встановлювані на основі узагальнення матеріалів кримінальних справ (злочинів), безпосереднього вивчення практики боротьби зі злочинністю.

Загальновизнаною в криміналістиці є така структура криміналістичної характеристики:

o предмет злочинного посягання;

o спосіб учинення злочину (підготовки, скоєння та приховування);

o типові сліди злочину (або слідова картина);

o характеристики особи потерпілого (жертви);

o характеристики особи злочинця;

o обставини вчинення злочину (знаряддя, місце, час та обстановка вчинення злочину тощо).

Предметом злочинного посягання слід вважати матеріальний предмет органічної та неорганічної природи, з яким злочинець вступає у взаємодію, змінює та перетворює його (за М.В. Салтевським). Ознаки предмета посягання в криміналістичній характеристиці можуть мати різні зв'язки, наприклад: предмет посягання - способи вчинення злочину - відомості про особу злочинця.

У криміналістичному аспекті спосіб учинення злочину розуміють як об'єктивно і суб'єктивно зумовлену систему поведінки суб'єкта до, під час, після скоєння злочину, коли залишилися різного роду сліди, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів та засобів отримати уявлення про суть того, що сталося, своєрідність злочинної поведінки правопорушника, його окремі особисті дані й, відповідно, визначити найбільш оптимальні методи розв'язання завдань з розкриття злочину (за М.П. Яблоковим, В. Я. Колдіним) - це центральний елемент криміналістичної характеристики. На думку Р. С. Бєлкіна, неодмінним і найзначнішим компонентом вихідних даних про злочин є інформація про спосіб вчинення та приховування злочину. До того ж, спосіб учинення злочину в криміналістиці ширший, ніж у кримінальному або кримінально-процесуальному праві, де спосіб злочину ототожнюється зі злочинним діянням (наприклад крадіжка - це конкретний спосіб учинення).

До змісту криміналістичної характеристики способів скоєння злочину належать такі аспекти: поширення цього способу; конкретні прийоми його використання; застосовані при цьому технічні та інші засоби; їх конструктивні особливості; методи, використані під час підготовки та вчинення злочину; відомості про те, як готуються злочини; яким чином відбуваються тренування; як та де виготовляють або пристосовують необхідні знаряддя та інші технічні засоби скоєння злочину; джерела їх надходження; якого роду недоліки їх обліку та зберігання полегшили доступ до них злочинця; які технологічні процеси, обладнання, матеріали використовували для їх виготовлення; яким чином вони застосовувалися під час учинення злочину та ін.

Спосіб тісно пов'язаний із усіма іншими елементами криміналістичної характеристики. Наприклад, відповідно до конкретних способів учинення злочину може розроблятися відповідна професіоналізація злочинців. Також використання злочинцем певних способів учинення злочину призводить до пов'язаних із цим змін як у органічному, так і в неорганічному середовищі, якими в гносеологічному аспекті є сліди злочину. Тому між способом учинення злочину та його слідами існує безпосередній зв'язок.

На думку Р. С. Бєлкіна, "голий" опис способу скоєння злочину не досягає мети, його необхідно проводити або від слідів використання певного способу, щоб за ними розкрити механізм злочину, або до слідів використання способу, щоб знайти докази вчиненого злочину та встановити особу злочинця. Розробляючи окремі криміналістичні методики, слід діяти таким чином: описуючи, наприклад, типові способи розкрадань матеріальних коштів, необхідно зазначати ознаки, які дозволяють дійти такого роду висновків; описуючи способи вбивств, вказувати на сліди на тілі потерпілого та навколишні обставини тощо.

Криміналісти в більшості випадків як сліди злочину розуміють матеріально фіксовані зміни в середовищі, але виділяють інший термія - слідова картина як сукупність матеріальних та ідеальних слідів злочину; відбиття в пам'яті людей.

Характеристика особи злочинця є об'єктом дослідження різних юридичних наук. У кримінальному праві існує поняття "суб'єкт злочину", яким позначають фізичну осудну особу, котра вчинила злочин у віці, з якого за КК може наступати кримінальна відповідальність. Оскільки одним із завдань кримінології є профілактика вчинення злочинів, то кримінологи розглядають особу злочинця як таку, що вчинила злочин, у якому виявилася антисуспільна спрямованість, що відбиває сукупність негативних соціально вагомих властивостей, котрі сумісно із зовнішніми умовами та обставинами впливають на характер злочинної поведінки.

Криміналістика передусім вивчає "професійні" звички злочинців, які виявляються, переважним чином у певних способах і прийомах учинення злочинів, які свідчать на місці вчинення злочину про характерний "почерк" злочинця - результати кожної злочинної діяльності містять сліди людини, яка їх залишила (П.Д. Біленчук, М.В. Салтевський). У криміналістиці загальновизнаним є, що криміналістичне дослідження особи злочинця слід розуміти як пошук криміналістично значущої інформації про невідомого злочинця та оцінку даних про осіб, котрі потрапили в поле зору кримінального судочинства. Перша група містить дані про особу невідомого злочинця на основі залишених ним слідів як на місці події, в пам'яті свідків, так і за іншими джерелами з метою встановлення напрямку і прийомів його розшуку і затримання. Така інформація дає уявлення про загальні ознаки певної групи осіб, серед яких може бути і злочинець. Друга група об'єднує інформацію, отриману за допомогою вивчення особи затриманого підозрюваного чи обвинуваченого з метою вичерпної криміналістичної оцінки особи-суб'єкта злочину. З цією метою збирають відомості не тільки про ціннісні орієнтації, особливості антисуспільних поглядів, але й характерну інформацію про особу суб'єкта злочину, його зв'язки, особливості поведінки до, під час і після вчинення злочину, що може допомогти слідчому чи оперативному працівнику встановити зі злочинцем необхідний психологічний контакт, отримати правдиві відомості, а також обрати найбільш дієві способи профілактичного впливу на нього.

Аналогічне стосується й характеристики особи потерпілого та, відповідно, його віктимної поведінки. Характеристика особи потерпілого безпосередньо пов'язана з характеристиками особи злочинця, впливає на його встановлення, наявність або відсутність вини у вчиненні злочину, а також на особливості предмета злочинного посягання.

Криміналісти підходять до визначення поняття "обстановка вчинення злочину" ширше, ніж представники інших юридичних наук, адже воно є передумовою всіх інших елементів криміналістичної характеристики злочину (тобто обстановка має взаємозумовлені зв'язки з ними). Обстановка злочину - це система різного роду взаємодіючих між собою до, в момент учинення та після злочину об'єктів, явищ і процесів, які характеризують місце, час, речовинні, природно-кліматичні, виробничо-побутові та інші умови навколишнього середовища, особливості поведінки непрямих учасників протиправного діяння, психологічні зв'язки між ними та інші фактори об'єктивної реальності, які визначають можливість, умови та обставини вчинення злочину (за редакцією М. П. Яблокова, В. Я. Колдіна).

Зазначені елементи криміналістичної характеристики взаємопов'язані один із одним або зв'язками однозначними, або статистичного характеру.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: