Поняття суверенітету та його види

Сувереніте́т — виключне право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»). незалежну від будь-яких зовнішніх сил верховенство.

Розділяють три види суверенітету:

державний;

народний;

національний.

НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ — один з осн. принципів міжнар. та конст. права, що передбачає визнання народу єдиним джерелом влади в д-ві та його виключного права на зміну конст. ладу.

Національний суверенітет повновладдя нації і її політична свобода вибирати свою державно-правову організацію і форму взаємин з іншими націями.

Держаний суверенітет -це невідчужуване юридична якість незалежної держави, що символізує її політико-правову самостійність, вищу відповідальність і цінність як первинного суб'єкта міжнародного права; необхідне для виключного верховенства державної влади і передбачає непокору владі іншої держави; виникає або зникає в силу добровільного зміни статусу незалежної держави як цілісного соціального організму; обумовлене правовим рівністю незалежних держав і що лежить в основі сучасного міжнародного права

Види

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: