Пристрій керування і синхронізації

При описанняванні мікросхеми ВМ86 назва виводу (контакту, лінії) збігається з назвою сигналу, що передається по ньому.

Для збільшення комунікаційних можливостей мікропроцесора використовують:

· мультиплексування в часі, при чому сигнали по одному і тому ж виводі мають різне функціональне призначення;

· зміну конфігурації;

· двонаправлені виводи обміну даними;

· третій стан (Z-стан), в який переводиться частина виводів в режимі захвату локальної шини і обробки переривань.

Мікросхема має вивід для вибору конфігурації. У разі мінімальної конфігурації вивід підключається до джерела живлення U_CC, у разі максимальної вивід сполучають з шиною землі. Мінімальна конфігурація використовується в простих системах, при цьому мікропроцесор ВМ86 сам виробляє всі необхідні керуючі сигнали. Максимальну конфігурацію вибирають при побудові складних МПС, а керуючі сигнали одержують за допомогою зовнішніх контролерів.

Сукупність ліній, що пов'язують мікропроцесор з буферними регістрами адреси, формувачами даних і контролерами, утворюють локальну шину. Сигнали з виходів указаних модулів утворюють системну шину (магістраль).

Цикл обміну інформацією з магістраллю складається з чотирьох машинних тактів Т1-Т4 ( в деяких командах вводиться такт Т5). Адреса пам'яті або порту в такті Т1 видається на локальні шини АД15-АД0 або А19-А16, потім шина перемикається на обмін даними в циклі записування (такти Т2, Т3, Т4), або в циклі читання (такти Т3, Т4). Для синхронізації з повільною пам'яттю, або з портами між тактами Т3, і Т4 можуть вводитися додаткові такти очікування Т_w, протягом яких дані в магістралі не змінюються.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: