Існують два підходи до розуміння суспільства та його історії — матеріалістичний та ідеалістичний.

Ідеалістичний підхід, який першопричиною розвитку суспільства вважає дух, ідею, свідомість (наприклад, вчення про соціальний поступ як результат розвитку абсолютної ідеї).
Матеріалістичний підхід, який визнає, що суспільство розви-вається в першу чергу на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва. К. Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів — матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності вироб-ничих відносин, які у своїй сукупності становлять економічний базис суспільства. Ідеальні фактори є відбитком матеріальних і становлять у своїй сукупності надбудову. Отже, К. Маркс, на відміну від ідеалістичного, ввів в історіографію принцип матеріалі-стичного розуміння історії, суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспі-льне буття визначає суспільну свідомість. Цей принцип є вира-зом розв’язання основного питання філософії в його першій час-тині (відносно аналізу суспільної реальності в матеріалістичному підході), і цим принципом ми можемо керуватись у своїй науко-вій та практичній роботі.
З цього принципу зовсім не випливає, що буття повинно «поглинати» всю свідомість, всю духовну культуру. Навпаки, ми повинні виходити з того, що суспільна свідомість, яка має відносно самостійний характер, може і повинна активно впливати на роз-виток суспільного буття.
Визначимося щодо суті основних категорій у соціальній філо-софії. Суспільне буття — це категорія, що виражає всі сторони і види матеріального життя людини (матеріальне виробництво, побут, сім’я, відпочинок тощо).
Виклад матеріалістичного розуміння історії будується за таким загальним планом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: