Екологія: історія виникнення, її підрозділи.

Перші ботаніко-географічні повідомлення екологічного характеру пов'язані з такими осередками давньої культури, як Китай, Єгипет, Індія. Витоки сучасної екології знаходимо в стародавній Елладі. Вже в працях Геракліта (530-470 pp. до н.е.), Гіппократа (460-356 pp. до н.е.), Арістотеля (384-322 pp. до н.е.) та інших філософів містилися повідомлення екологічного характеру. Наприклад, Арістотель описав понад 500 відомих йому видів тварин, розповів про їх поведінку: міграції та зимову сплячку, будівничу діяльність, паразитизм зозулі, способи самозахисту у каракатиці тощо.

Учень Арістотеля Теофраст Ерезійський – "батько ботаніки", як його часто називають, описував особливості росту рослин у різних умовах середовища, залежність їх форм і особливостей росту від ґрунту та клімату. В його роботах намічається поділ рослин за їх життєвими формами: дерева, чагарники (напівчагарники), трави.

У добу Відродження тривало нагромадження даних про рослинний і тваринний світ. Перші систематики Д. Цезалпін (1519-1603), Д.Рей (1627-1705), Ж. Турнефор (1656-1708) у своїх працях подають відомості екологічного характеру, зокрема, описують залежність поширення рослин від умов їх зростання.

Другий етап розвитку екологічної науки пов'язаний із великомасштабними ботаніко-географічними дослідженнями в природі. Початковий вклад у розвиток цього напряму досліджень залишили систематик рослин і тварин видатний шведський природознавець К. Лінней, російські вчені М.Лепьохін, К.Ф. Рульє, німецький біогеограф О.Гумбольдт, швейцарські ботаніки батько і син Декандолі, англійський вчений-еволюціоніст Ч. Дарвін.

Третій етап системних екологічних досліджень охоплює кінець XIX – першу половину XX ст. і пов'язаний з іменами російських вчених В.В. Докучаєва, Г.Ф. Морозова, В.М. Сукачова, українських – Г.М. Висоцького, П.С. Погребняка, багатьох дослідників Європи й Америки. Розвиток екосистемного аналізу сприяв виникненню вчення про біосферу та ноосферу В.І. Вернадського. Справжнім двигуном розвитку екології є її зв'язок з практикою. Наприклад, питання, скільки можна виловити риби зі ставка, щоб дана популяція постійно давала високу продукцію, є не стільки господарським, скільки екологічним.

Підрозділи:

агроекологія (сільськогосподарська екологія)

аутоекологія (екологія організмів)

популяційна екологія (демекологія)

синекологія (екологія угруповань)

системна екологія (екологія екосистем)

екологія людини із такими підрозділами, як соціоекологія, антропоекологія.

еволюційна екологія — вивчає історичні зміни екосистем і біосфери у зв'язку зі змінами умов довкілля.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: