Тематичні особливості спортивних журналів України

Спортивна журналістика в Україні хоч і перебуває на стадії розвитку до сьогодні, проте рівня сусідніх Европи чи Росії ще не досягла. Можна виділити три основні причини, які гальмують зростання вітчизняної спортивної публіцистики.

По-перше, в Україні не існує ні одного навчального закладу, який би готував спеціально спортивних журналістів чи коментаторів. Більшість сучасних українських спортивних журналістів – це спортивні фанати з освітою різного профілю. Це все суттєво впливає на якість сучасної спортивної журналістики. Правда, варто відмітити, що найближчим часом ФФУ збирається започаткувати школу футбольного журналіста для молодих фахівців.

По-друге, для спортивних ЗМІ в Україні, як і для інших завжди актуальною залишається проблема фінансування. Багато сучасних українських видань живуть на кошти меценатів, так і не спромігшись принести прибуток своїм власникам. Телеканали закривають спортивні редакції або переносять спортивні передачі з прайм-тайму, стверджуючи, що спортивні новини на ТВ давно втратили свою рентабельність.

По-третє, українськім спортивним виданням доводиться конкурувати з російськими ЗМІ, (також останнім часом з європейськими і американськими), які впевнено почуваються в українському медіа-просторі. Це в першу чергу стосується інтернет-видань і трохи менше телеканалів.

Спорт на даний момент є важливою складовою життя громадян, досягнення спортсменів дозволяють людям пишатися своєю країною, підіймати престиж держави на світовому рівні. Саме тому популярностi серед читачів набуває спортивна преса. «Спортивна журналістика – це одна із форм журналістики, чиєю предметною областю є збір, обробка, зберігання та передавання інформації про спортивні теми та події» [1, с.543].

«Спеціальний предмет дослідження у спортивній журналістиці – це спорт і фізична культура, а також події соціального життя навколо цих предметів» [2].

Спортивна журналістика може піднімати економічні питання, розповідаючи на сторінках своїх видань про придбання нових гравців або купівлю футбольних, баскетбольних та інших спортивних команд впливовими людьми.

П. Воронков виділяє такі функції спортивної журналістики: ескейпізм, функція емоційної міни, інформаційна, аналітична і виховна, світоглядна і пропагандиська. «Спортивна преса, як і будь-яка інша, прагне інформувати читача, подає факти в обробленому, аналітичному варіанті, а також дає позитивний або негативний приклад матеріалами, виховуючи аудиторію, яка є споживачем подібної інформації. Установка на ескейпізм і функція емоційної міни властиві тільки спортивній журналістиці, за описом представляють собою єдину розважальну функцію». Спортивна газета – «те видання, яке сьогодні і зараз не стане говорити про проблеми», «забезпечує утримання експресії», «енергії на мінус», альтернативний варіант виходу поганих якостей особистості» [2].

«Спортивна журналістика має свою специфічну аудиторію, звану любителями спорту. Цю аудиторію дослідники розділяють, на три частини: фахівці, тобто люди безпосередньо зайняті у спортивній індустрії (спортсмени, тренери, спортивні чиновники, журналісти), пасивні та активні вболівальники» [4, с. 197].

Саме для аудиторії у тексті спортивних видань використовуються специфічні спортивні терміни, зрозумілі лише людині, яка має відношення до спорту. Слід зазначити, що використовувані терміни не розтлумачуються і ніяким чином не пояснюються у тексті, тобто під час читання такого видання середньостатистичним громадянином, можуть виникнути проблеми із розумінням змісту публікації.

Спортивна журналістика несе на собі функцію стресу, але вона знаходить своє відображення у внутрішніх і зовнішніх емоційних проявах.
«Важлива особливість спортивної журналістики – робота зі статистикою. Спортивний журналіст видає безліч цифр, що відіграє важливу роль у його роботі. Це і дані протоколів матчів, і власні підрахунки за різними параметрами гри, таблиці і графіки. Жоден оперативний матеріал у серйозній спортивній пресі не обходиться без статистичної добірки. Спортивному журналісту, щоб проаналізувати ситуацію в конкретному матчі або змаганні, підтвердити свої думки фактами, доводиться оперувати цифрами» [3].

Слід зазначити, що, в основному, досліджувана преса є російськомовною, оскільки спортивна журналістика розрахована на широкий загал читачів, які, здебільшого користуються російською мовою. Хоча у деяких газетах ми можемо зустріти спортивну рубрику з журналістськими матеріалами українською мовою. «Шахтар» – це спортивний журнал, який виходить раз на місяць, також він є офіційним журналом ФК «Шахтар». Головний редактор – Руслан Мармазов.

Офіційно журнал ФК «Шахтар» випускається з 2006-го року.
Це видання повністю присвячено діяльності ФК «Шахтар», його рубрики розкривають перед читачем особистості гравців цієї команди, розповідають про їх успіхи та поразки на спортивній арені.

Усі матеріали проілюстровані великою кількістю фотографій: це і портрети, і екстер’єри, панорамні фото та ін. Жанрова специфіка матеріалів дуже різноманітна. На сторінках цього журналу ми можемо прочитати інтерв’ю (рубрика «Взгляд», яку ведуть Руслан Мармазов та Сергій Костенюк), анонс (рубрика «Счетная палата», яку веде Володимир Жоголєв), репортаж (рубрика «Особый матч», яка не має постійного автора), замітку (рубрика «Кромка поля», яка також не має постійного автора).

Варто висвітлити характерні особливості мови публікацій. У журналіських текстах цього видання переважає розмовний стиль. Також слід зазначити, що репортажі та інтервью мають специфічне емоційне забарвлення, що сприяє більшому сприйняттю читачем подій, висвітлених у журналіських матеріалах.

Журнал «Ринг» – це спортивне видання, націлене на висвітлення спортивних новин. Видаєтся з 2002 року раз на місяць. Головним редактором на сьогоднішній день є Ігор Вітько. Весь час у видані працюють одні і ті ж самі автор: Євген Пилипенко, Олег Саричев, Антон Горюнов, Олена Радзевіч, Дмитро Лук'яненко, Ігор Вітько. Журнал має постійні рубрики, які висвітлюють новини українського та зарубіжного боксу (рубрика «События», яку веде Євген Пилипенко), знайомлять читача з відомими боксерами (рубрика «Интервью», яку весь час ведуть різні автори).

За жанром матеріали розподіляються на замітки, репортажі, інтерв’ю та анонси. У цьому журналі переважають великі за розміром аналітичні публікації. Використання термінології виправдовується тим, що «Ринг» є популярним спеціалізованим журналом про бокс як в Україні, так і за її межами, його читачами є люди, обізнані у цьому виді спорту.
Газета «Спорт-арена» видається з 3 березня 2000 року, виходить два рази на тиждень. На сьогоднішній день редактором цього видання є Едуард Кисельов. У газеті розповідаєтся про досягнення українських спортсменів у різних галузях спорту.

Характерною особливістю цього видання є те, що охоплююєься майже все спортивне життя України. У цій газеті ми можемо прочитати про все, починаючи від традиційного футболу і закінчуючи фехтуванням.
Слід зазначити, що це видання не має такої кількості фотографій, на відміну від попередніх двох. Разом з тим, через недостатню якість паперу чіткість фотографій залишає бажати кращого. За жанровим різноманіттям фотографії цієї газети можна розділити на портрети, фоторепортажі, панорамні фото.
Мова цієї газети більш стримана і націлена на всебічно розвиненого читача. На сторінках цього видання ми не зустрінемо професійних термінів, важких для розуміння мовних конструкцій або емоційно насичених матеріалів. Загалом жанри публікацій у газеті можна охарактерезувати як інформаційні, а саме: замітка, інтер'ю, репортаж, анонс.

Порівнявши всі три досліджувані видання, можна зробити висновок, що вони мають відмінні риси. Кожне має свою специфічну тематику: одні поглиблено займаються інформуванням читача в одній галузі спорту («Шахтар» – футбол, «Ринг» – бокс), інші намагаються охопити всі українські спортині новини («Спорт-арена»). Якість і кількість фотографій у виданнях теж відрізняється. Єдине, що їх об'єднує – це жанрова своєрідність матеріалів. Усі матеріали написані в одних і тих жанрах: замітки, інтер'ю, репортажі, анонси. Досліджувані видання являють собою російськомовну пресу.

Стилі написання журналіських матеріалів дуже відрізняються один від одного. На сторінках видань ми можемо прочитати як емоційно забарвлені матеріали, так і сухі інформаційні, котрі не передають читачеві яскравість спортивного свята, а також не дають йому приводу для міркування.

Таким чином, ми можна зробити висновок, що дані видання мають схожі риси, але не є ідентичними, їх споріднюють лише жанри матеріалів та тематика спортивних новин. У всьому ж іншому вони кардинально відрізняються одне від одного.

Найвідомішими із українських спортивних газет є «Український футбол», «Спорт-Експрес в Україні», «Гол», «Команда» та «Спорт-Арена». Безсумнівним лідером серед спортивних журналів є журнал «Футбол».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: