Наслідки та чинники депресії.

1. Соціальні наслідки депресії.

Депресія впливає на людину, її особистість, погіршує її стосунки з близьким оточенням, аж до можливого їх розриву, а отже, погано відбивається на розвитку суспільства загалом. Економічна діяльність людини, яка страждає на депресію, порушується через зниження працездатності.

2. Клінічні наслідки депресії.

З'являються захворювання органів та систем людини, перебіг наявних хвороб погіршується. Імунітет людини знижується, а отже, вона стає вразливою до різних інфекцій. Депресія сприяє розвитку остеопорозу. Депресивні розлади вдвічі збільшують ризик виникнення захворювань серцево-судинної системи, інфаркту міокарда. Страждає і нервова система. На пам’ять, концентрацію уваги та інші процеси мислення депресія впливає негативно.

Депресія неабияким чином впливає на сприйняття болю. Людина, яка страждає від хронічного болю у суглобах чи спині, у період депресії відчуває його посилення. Чимало людей, категорично заперечуючи наявність депресивного стану, скаржаться на різноманітний незрозумілий біль.

3. Фізіологічні наслідки депресії.

Депресія впливає на функції усього тіла. Зміни апетиту призводять до переїдання та появи надлишкової ваги чи, навпаки, до зникнення апетиту та втрати маси тіла. Депресія здатна викликати перебої у роботі гормональної системи та інші фізіологічні зміни. Найбільша її підступність у тім, що вона вражає одночасно тіло, розум і душу.

Чинники, що сприяють депресивному стану.

Усталеною є точка зору про переважну значущість чинника спадковості за важких депресивних розладів. Доведено, що ризик виникнення депресій в осіб, прямі родичі яких страждають на афективні (емоційні) розлади, сягає 10-15 %, тоді як для інших загалом цей показник не перевищує 1-2 %. Важливо зазначити, що ризик розвитку захворювання у прямих родичів знижується з віком. Депресивний розлад може формуватися не тільки як результат дії генетичного механізму. Останні 20-30 років бурхливо розвивається вивчення імунних механізмів афективних розладів.

Чільне місце серед пояснень причин виникнення депресивних розладів посідає біохімічна теорія. Деякі біологічні зміни під час старіння подібні до тих, що мають місце за депресії. Так, і нормальне старіння, і стан пригноблення пов’язані зі зниженням у мозку концентрації так званих нейромедіаторів, а саме серотоніну, допаміну, норадреналіну та їхніх метаболітів.

Розвитку депресивного розладу можуть сприяти деякі хронічні хвороби. Вони ускладнюють людині життя, потребують змін життєвого стилю, вимагають перебування у стаціонарі для лікування, заважають повноцінному встановленню контактів з людьми, нерідко завдають фізичного болю. До переліку таких захворювань відносять СНІД, онкологічні захворювання, синдром хронічної втоми, бронхіальну астму, захворювання серця, цукровий діабет, вірусний гепатит, системний червоний вовчак, розсіяний склероз, хворобу Паркінсона, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), виразкову хворобу.

Що стійкіший характер особистості, то нижче вірогідність розвитку депресивного розладу. Водночас переважання невротичних рис у структурі особистості часто призводить до депресивного реагування.

Призводити до депресивних виявів може так зване депресивне мислення, яке, за твердженням О. Бека, складається з трьох основних компонентів:

1) негативне ставлення до себе («усе дуже погано, бо я така невдаха, не заслуговую на інше»);

2) негативний життєвий досвід («усе завжди було погано»);

3) песимістичний погляд на майбутнє («усе буде погано», «я не чекаю на щастя»).

Психологічні проблеми, що виникли у дитинстві, можуть стати серйозною причиною виникнення депресивного розладу, а надто у похилому віці. Відіграють роль і стосунки з оточуючими, особливо з близькими. Наприклад, жінки дуже чутливі до ступеня близьких взаємин із чоловіком, з сім'єю.

Провокуючим чинником депресивного розладу, особливо у похилому віці, можуть також стати травмуючі події життя. Звичайно, не всі люди однаково реагують на втрату близької людини, але симптоми переживання скорботи, схожі з виявами депресії, ще не є депресією, яку практично завжди супроводжують занижена самооцінка та/або надзвичайне почуття провини аж до втрати самоповаги. Вважається, що для процесів зцілення при переживанні скорботи треба пережити гострий період горя.

До травмуючих подій можна віднести також втрату здоров’я або небезпечні для життя хвороби близьких, фінансові проблеми, складнощі у соціальній сфері (розлучення, проблеми на роботі тощо). Саме за таких ситуацій емоціональними відповідями можуть стати смуток, пригніченість, відчай і туга. Але депресія - це дещо більше, ніж природна реакція на невдачі та втрати, вона глибоко руйнує організм, зачіпає усі сфери життя людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: