Вступ до загальної психології

Самоконтроль є основною умовою реалізації четвертої функції самосвідомості людини — самовдосконалення. Це покращення своїх фізичних, психічних, духовних і моральних якостей. Воно передбачає наявність чіткої мети діяльності і реалізується шляхом формування ідеалів. Необхідними умовами цього процесу є усвідомлення факту відхилення від норми та формування відповідних звичок: людина викорінює небажані звички і формує вартісні. Самовдосконалення відкриває шлях для самореалізації людини.

Несвідома сфера

Одну з найвпливовіших теорій несвідомого на початку XX ст. створив видатний австрійський психіатр і невропатолог Зигмунд Фройд. Його теорія — психоаналіз — була спрямована на пізнання психічного через несвідоме. Вважалось, що в психіці людини існу­ють три сфери: свідоме, передсвідоме та несвідоме. Фундаментом психіки є несвідоме. Воно складається із сукупності неусвідомле-них потягів та інстинктів, найважливішими серед яких є інстинкти життя (Ерос) та смерті (Танатос), а також з певної інформації, яка через цензуру з боку свідомості витіснена зі свідомого в несвідоме. Ця інформація не втрачена, однак пригадати її неможливо. Сліди витіснених травмуючих переживань утворюють у сфері несвідомо­го таку ділянку, яка спричинює невротичні симптоми. Другою сфе­рою психіки людини, за 3. Фройдом, є передсвідоме, яке подібне на сховище пам'яті, до якого свідомість може звертатись, щоб викону­вати свої функції. Третьою сферою психіки є свідоме — незначна ча­стина нашої психіки, яка містить те, що ми відчуваємо та пережи­ваємо в певний момент часу.

Свідоме, передсвідоме та несвідоме в психіці людини перебува­ють у постійному взаємозв'язку. З одного боку, соціально неприйнятна інформація, яка не може реалізуватися у відкритій поведінці, витісняється зі сфери свідомого в несвідоме. З іншого боку, соціальні та моральні норми свідомості постійно накладають свої заборони на потяги та інстинкти несвідомого. Якщо взаємодія між свідомим та несвідомим набирає форми конфлікту, це спричи­нює неврози.

На думку сучасних учених, несвідоме — це сукупність психіч­них процесів, станів та дій, зумовлених явищами дійсності, які

не піддаються контролю з боку свідомості і вплив яких людина не здатна зафіксувати. До них належать, по-перше, неусвідомлені механізми свідомих дій; по-друге, неусвідомлені чинники свідо­мих дій; по-третє, надсвідомі процеси. Під неусвідомленими ме­ханізмами свідомих дій вбачають дії, які відбуваються механічно, наприклад, навички, установка, мимовільні рухи, міміка, пан­томіміка. Ці неусвідомлені механізми виконують різні функції: до­помагають реалізації свідомих дій, настроюють людину на їхнє ви­конання, супроводжують свідомі дії. Неусвідомлені чинники свідо­мих дій — це потяги та інстинкти, інформація, яка через цензуру свідомості витісняється в несвідоме, різноманітні комплекси людини. До надсвідомих належать процеси творчого мислення, осяяння, процеси переживання великого горя чи значних подій життя, криза почуттів, криза особистості тощо.

Несвідома сфера психіки має низку особливостей: нецілеспря-мованість, тобто людина не ставить перед собою певної мети діяльності; немотивованість — неусвідомлення спонукань до діяльності; неконтрольованість — людина не здатна проконтролю­вати хід самої дії та оцінити результат діяльності; нерегульо-ваність — несвідома діяльність є неупорядкованою; невербалізо-ваність — людина не може пояснити свій несвідомий учинок.

Поряд із поняттям «несвідоме» в психології є і поняття «підсвідоме». Вперше його використав 1776 p. E. Платнер як си­нонім несвідомого. Тенденція до ототожнення цих двох понять трапляється і в сучасній психології. Однак, із часом, під підсвідо­мим почали розуміти такі психічні процеси, стани та дії, які ми не усвідомлюємо лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно вплинути на зміст свідомості. Зі зміною умов вони доволі легко можуть перейти у сферу свідомого.

Несвідомі явища виконують важливі функції у психіці людини. Вони беруть участь в опрацюванні інформації, здебільшого такої, яка не може бути формалізованою. Кількість цієї інформації більша, ніж у свідомій сфері. Завдяки несвідомій сфері людина набуває здатності вловлювати нюанси та відтінки контексту, які можуть ви­никати, наприклад, під час читання чи перекладу художньої літера­тури. Крім того, несвідомі психічні процеси звільняють свідомість від непотрібного контролю над кожним психічним актом.

Розділ І

Вступ до загальної психології

* Хе * * *

Психічний розвиток людини відбувався за внутрішніх (суб'єктив­них) і зовнішніх (об'єктивних) умов. Внутрішні умови — це фізіо­логічні та психологічні особливості людини, а зовнішні — природне і соціально-історичне середовище. На цей розвиток людини можуть впливати і такі чинники, які були закладені в індивіда вже з моменту народження (біологічні), і такі, які з'явились у процесі його життєдіяльності (соціальні). Чинники психічного розвитку вплива­ють на людину комплексно і на різних етапах розвитку відіграють різну роль. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки пов'язані з нервовою та ендокринною системами.

Психіка — це така форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, яка виникає у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом. Властивостями психіки людини є єдність свідо­мого та несвідомого, ідеального та матеріального, суб'єктивного та об'єктивного, частини та цілого, стану та процесу, біологічного та соціального. Основними функціями психіки є відображення та регуляція.

Психіка людини містить два основні структурні компоненти: свідомий і несвідомий. Свідомість — це інтегруюча форма психічно­го відображення, результат впливу суспільно-історичних умов на формування психіки людини у процесі її творчої діяльності при постійному спілкуванні з іншими людьми за допомогою мовлення.

Одним із проявів свідомості є самосвідомість — усвідомлене ставлення людини до самої себе та свого місця в житті. Вона вико­нує чотири основні функції: самопізнання, самоприйняття, само­контролю та самовдосконалення. Спрямованість людини на пізнання своїх тілесних (фізичних) та духовних можливостей і якостей, свого місця серед інших людей складає сутність само­пізнання. Його здійснюють на основі самооцінки — цінності, якою людина наділяє себе в цілому і окремі властивості своєї особис­тості, діяльності, поведінки. Основними вимірами самооцінки є адекватність, рівень та стійкість. Самоприйняття — це безоцін-кове позитивне ставлення до себе, незважаючи на існуючі недоліки. Самоконтроль — це усвідомлена регуляція власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їхніх результатів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам та зразкам. Само-

вдосконалення — це покращення власних фізичних, моральних та інших якостей і властивостей.

Несвідоме — це сукупність психічних процесів, станів та дій, зу­
мовлених явищами дійсності, піддаються контролю з боку
свідомості і вплив яких людина не здатна зафіксувати. Підсвідо­
ме — це такі психічні процеси, стани та дії, які ми не усвідомлюємо
лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно вплинути
на зміст свідомості. Зі зміною умов вони доволі легко можуть пе­
рейти до сфери свідомого. Функції несвідомого: опрацювання інфор­
мації, здебільшого неформалізованої; зауваження нюансів та
відтінків контексту; вивільнення свідомості від непотрібного
контролю.

Список літератури

1. Аллахвердов В. Сознание как парадокс. — СПб., 1999. — С. 30-34.

2. Бороздина Л. В. Что такое самооценка? // Психологический жур-

нал. - 1992. - Т. 13. - № 4. - С. 99-100.

3. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. —

М.: ЧеРо, 1996. - С. 67-98,198-206, 223-243.

4. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики. 2-е изд. — М:

Политиздат, 1989. - С. 97-110, 274-310.

5. Дубровский Д. И. Психика и мозг: результаты и перспективы иссле-

дований // Мозг и сознание / Отв. ред. Д. И. Дубровский, Р. И. Кругликов. - М.: ФО СССР, 1990. - С. 3-31.

6. Кудрявцев В. Т. Творческая природа психики человека // Вопросы

психологии. - 1990. - № 3. - С. 113-120.

7. Матвеев В. О. Загадки и резервы психики. — Свердловск: Изд-во

Уральского ун., 1990. - С. 9-14.

8. Симонов П. Сознание, подсознание, сверхсознание // Популярная

психология. Хрестоматия / Сост. В. В. Мироненко. — М.: Просве­щение, 1990. - С. 45-55.

9. Фрейд 3. Психология бессознательного. — М.: Просвещение,

1990. - 448 с.

Персонологія

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: