Диспозиційна теорія особистості

Основним поняттям цієї теорії особистості є диспозиція. Дис­позиція (від лат. dispositio — розташування, розміщення) — це пси­хологічні чинники, які суб'єктивно визначають поведінку людини. Вони зумовлюють її потенційну діяльність, нахил до певної послідовності дій та вчинків.

В основі диспозиційної теорії особистості (Г. Олпорт, Г. Айзенк, Р. Кеттелл) лежать дві ідеї. Перша полягає у тому, що всі люди наділені певними стійкими рисами особистості, які визначають їхню схильність поводити себе певним чином у різних ситуаціях; друга — немає двох людей, подібних один до одного за своїми ри­сами.

Гордон Олпорт, американський психолог 20-60-х років XX ст.,
зауважував, що кожна особистість цілісна та унікальна і що ці
суттєві ознаки особистості можна зрозуміти через її риси. Саме
риси є найважливішим поняттям для розуміння особистості лю­
дини. Всі вони є тісно взаємопов'язані. ■>

Англійський психолог 40-70-х років XX ст. Ганс Айзенк і анг-ло-американський психолог 30-80-х років XX ст. Раймонд Кет­телл вважали, що структура особистості універсальна і формуєть­ся з комплексу основних рис, які можна виміряти. Ці комплекси характеризують певні типи людей. Для підтвердження вірності своєї теорії вони використали математико-статистичний метод аналізу рис особистості, зокрема факторний аналіз. За його допо­могою було показано, як базова структура рис особистості впливає на поведінку індивідуума.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: