Спеціальні здібності

Спеціальні здібності виявляються у дуже різноманітних видах діяльності людини: академічній, технічній, мистецькій, моторній, соціальній, практичній.

Академічні здібності переконують в успішності навчання різним предметам і є достатньо вибірковими. Академічно одаро­вані учні і студенти можуть демонструвати високі показники з легкості, глибини та швидкості просування з математики чи біології, мови чи фізики і в той самий час мають посередні успіхи й можливості з інших предметів. Така вибірковість щодо ака­демічних успіхів створює певні проблеми в навчальному закладі та сім'ї. Нерідко у таких випадках педагоги відмовляються визна­ти обдарованість своїх вихованців і не роблять спроб для їхньої підтримки та розвитку. Найхарактернішим проявом спеціальних академічних здібностей є математичні здібності.

Математичну обдарованість всебічно вивчав В. А. Крутецький. Він виділив такі її складові: отримання математичної інформації, її опрацювання, збереження і загальний синтез.

Отримання математичної інформації ґрунтується на здібності до формалізованого сприйняття математичного матеріалу, до

схоплювання формальної структури задачі. Опрацювання матема­тичної інформації охоплює здібність до логічного мислення у сфері кількісних та просторових відношень, використовуючи ма­тематичні символи; широкого та швидкого узагальнення матема­тичних об'єктів, відношень і дій; здібність згортати процес матема­тичних міркувань; гнучкість мислительних процесів; прагнення до ясності, простоти, економності та раціональності рішень; здібність до швидкого переключення мислительних процесів з прямого на зворотній хід думки. Зберегти математичну інформацію означає мати математичну пам'ять на схеми міркувань, доведення, методи розв'язку задач тощо. Загальний синтетичний компонент означає, що людина має математично спрямований розум.

Технічні здібності виявляються у сфері техніки. Згідно з кон­цепцією технічної обдарованості, розробленої В. О. Моляко, показ­никами технічної обдарованості є зацікавленість технікою, твор­чий конструкторський розум, технічна винахідливість, уміння ви­користовувати логічні принципи, схильність до накопичення технічних знань та уміння кодувати технічні образи і поняття. Вчений також запропонував вирізняти такі основні стратегії технічної обдарованості, як комбінування, аналогізування, рекон-структуювання, стратегію випадкових підстановок (за визначення О. В. Моляка — Ред.) та універсальну стратегію як поєднання пер­ших трьох.

Мистецькі здібності людини багатогранні. До них належать художні, літературні та музичні здібності. Основою мистецьких здібностей є особливе ставлення людини до світу. Під художніми здібностями розуміють здібності до малювання та живопису. Особливо велику роль у їхньому розвитку відіграє чутливість зо­рового аналізатора, яка дає змогу сформувати такі важливі якості, як відчуття лінії, пропорції, форми та об'єму, світотіні, ритму ліній та колориту. Не менш важливу роль відіграє і чутливість руки. Чутливість ока та руки, однак, ще не гарантує становлення видат­ного художника. Тому провідною якістю в художніх здібностях вважають художню уяву. Літературні здібності є даром до поезії та прози. їхньою основою є особлива чутливість до слова, до його відтінків, звукових та графічних властивостей. Значну роль має також чуття мови та багатий словниковий запас, проте вони є

Розділ II

Персонологія

обов'язковими, однак не специфічними для художньої творчості. Музичні здібності — це здібності до створення та виконання му­зичних творів. їхніми показниками є музичний слух, феноменаль­на слухова пам'ять, пластичний та скоординований руховий апа­рат. Розрізняють два типи музичних здібностей: «моцартівський», коли обдарованість до музики яскраво виявляється у ранньому та дошкільному дитинстві під впливом середовища та раннього навчання; «бахівський», коли обдарованість до музики яскраво виявляється у підлітковому та юнацькому віці часто без впливу середовища (або наперекір зовнішнім умовам) і без систематично­го спеціального навчання.

Моторні здібності пов'язані з діяльністю, яка вимагає тонкої та точної моторики, доброї координації рухів та високого рівня роз­витку рухових навичок. Вона потрібна танцюристам, спортсменам, піаністам, слюсарям та представникам багатьох інших професій.

Спроба визначити соціальні здібності (лідерські, організа­торські, соціальний інтелект) має майже столітню історію. Це є здібність встановлювати зрілі та конструктивні взаємовідносини з іншими людьми. Вважають, що вони формуються до 17-18 років і значною мірою залежать від сімейного виховання. Батьки тих дітей, які виявляють лідерські тенденції, будують свої відносини з дітьми особливим чином. Вони багато спілкуються з ними, вико­ристовуючи як вербальні, та і невербальні засоби комунікації, спілкування відбувається на рівні очей, тобто, спілкуючись, до­рослі так нахиляються до дитини, що їхні очі знаходяться на одно­му рівні. Вони запитують дітей, що вони хочуть робити, вислухо­вують те, що їм кажуть діти; не погрожують і не бувають агресив­ними по відношенню до них, у той самий час не схильні до гіпе-ропіки. Батьків також вирізняє послідовна стабільність поведінки.

Соціальні здібності передбачають здібність розуміти, любити, співпереживати іншим, налагоджувати стосунки, що є необхідною передумовою успіху у багатьох видах діяльності, а особливо у пе­дагогічній, психологічній, психотерапевтичній, а також усіх видах керівної роботи.

Ще одним видом здібностей, який ще не знайшов належного місця серед інших видів та його не завжди визнають спеціалісти, є практичні здібності. їх запропонував виділяти американський

ПО

психолог кінця XX ст. Р. Стернберг. Практичні здібності ґрунту­ються на практичному мисленні та практичній діяльності. Вони властиві людям, які з успіхом застосовують свій інтелект головно до практичної діяльності, а не до теоретичної. Це дає змогу їм до­сягти поставленої мети. Провідною особливістю цих здібностей є знання своїх слабких та сильних сторін і здатність використовува­ти ці знання.

7.3. Особливості особистості обдарованої людини

Обдарованість завжди унікальна. Тому універсальних якостей, які б об'єднували всіх обдарованих людей, знайти непросто, але можливо. Розглянемо найзагальніші спільні риси особистостей людей, які мають різні здібності.

Мабуть, найхарактернішою особливістю для інтелектуальної обдарованості є її ранній прискорений розвиток, який спричиняє невластивий вікові інтелект та компетентність дітей. Нерідко вже в 3-4 роки вони вміють читать та рахувать; можуть захоплювати­ся непритаманними вікові розумовими заняттями, наприклад, різного роду підрахунками, засвоєнням географічних карт тощо. Полюбляють малювати схеми, створювати класифікації. Можуть захоплюватись складанням таблиць історичних фактів, дат, випи­суванням різноманітних даних з астрономії, хімії тощо.

У дошкільному віці вони вже можуть безпомилково писати довгі фрази. Швидше та правильніше за ровесників схоплюють смисл принципів, понять, положень, швидше аналізують, узагаль­нюють, роблять висновки. Високий темп психічних процесів іноді породжує проблеми з письмом, бо швидкість мислення виперед­жає можливості моторики руки і через це з'являються помилки.

Інтелектуально обдаровану людину вирізняє також висока ро­зумова активність, яка, зокрема, полягає в їхньому постійному прагненні до розумового навантаження, до поповнення своїх знань, які зазвичай є дуже обширними. Інформацію отримують з найрізноманітніших джерел: наукової літератури, словників, ен­циклопедій, атласів, періодики, інтернету тощо. Ця інформація зберігається надовго, бо вони мають добру пам'ять. Розумова ак­тивність підтримується підвищеним інтересом до розумової діяль­ні

Розділ II

Персонологія

ності. Вони охоче беруть участь в різноманітних конкурсах, турнірах, олімпіадах і т. п. змаганнях. Підвищена розумова ак­тивність пов'язана з непритаманною для дитячого віку саморегу­ляцією. Такі діти не забувають про поставлену ними мету і намага­ються керувати своїми діями. Навіть найрухливіші з них можуть тривалий час зосереджувати свої розумові зусилля та увагу.

Інтелектуальна обдарованість, особливо у дитячі роки, пов'яза­на з підвищеною допитливістю. Вони задають багато запитань, чим досить часто викликають незадоволення педагогів. Характер­ним є зміст запитань. Вони стосуються головно причин виникнен­ня подій та явищ; не окремих фактів, а їхнього доведення. Тому такі діти і молодь надають перевагу заняттям, де використовують проблемний метод і не люблять занять, де матеріал повторюється.

Характерною особливістю особистості розумово обдарованих є їхня схильність до самостійного міркування. Вони незалежні у своїх судженнях, особливо стосовно змісту своїх знань, не підда­ються груповому тискові. Одночасно є надзвичайно терпимі до когнітивної невизначеності, припускають можливість існування багатьох поглядів на питання. Таким людям характерний також високий рівень самодостатності та автономії.

Для творчої обдарованості характерні свої особливості. Насамперед, такі люди вирізняються винахідливістю, зосеред­женістю на обраному напрямі, захопленістю і підпорядкованістю творчості духовній мотивації. Якщо роботу виконують з приму­су або за винагороду, елементи творчості можуть зникнути. Творчість можна реалізувати лише за умови, якщо людина почу­ває себе вільно, якщо вона не скута надмірним досвідом та знан­нями, заборонами.

Таким людям характерна висока працездатність і значний обсяг створеного. Вони дуже ретельні в оформленні продукта своєї праці, бо встановлюють для себе високі стандарти. Унаслідок цього людина рідко почуває себе успішною у своїй діяльності. Іноді через це в них формується негативне самосприйняття та низька самооцінка. Висока критичність по відношенню до себе змушує їх бути постійно незадоволеними результатами своєї робо­ти і постійно прагнути поліпшувати її. Тому продукт праці багато разів удосконалюється.

Відзначимо, що творчі особистості — це надзвичайно вразливі та чутливі люди. Схильність до досконалості приводить до нетер­пимості до зауважень і критики щодо себе, непоступливості у творчості, навіть впертості. Вони мають також загострене почуття справедливості, як стосовно себе, так і інших людей.

Згідно з теорією інвестування американських психологів кінця XX ст. Р. Стернберга і Д. Лаверта, креативною можна вважати та­ку людину, яка здатна «купувати» ідеї за низьку ціну, а «продава­ти» за високу. Купувати за низьку ціну означає займатися у цей час невідомими, невизначеними, малопопулярними ідеями, але потенційними щодо майбутнього попиту. Наперекір опору середо­вища творча людина наполягає на розробленні цих ідей, бо відчу­ває, що найближчим часом вони будуть являти собою великий інтерес, і тоді їх можна буде «продати» за високу ціну. Здатність вчасно «побачити» таку ідею, на думку авторів теорії, залежить від інтелекту, знань, стилю мислення, індивідуальних рис, мотивації і зовнішнього середовища. Людина може не реалізувати свій твор­чий потенціал у двох випадках: якщо ідеї висловлені надто перед­часно і якщо їх не виносять на обговорення надто довго, і тому ці ідеї стають очевидними.

Особистісними рисами соціально обдарованої людини є соціальна адаптованість, почуття відповідальності за справу і лю­дей, ентузіазм, наполегливість і терпіння у роботі з людьми. Важливо також планувати майбутню діяльність із урахуванням напрямку змін, бути впевненим у собі і знати свої сильні і слабкі сторони, вміти вчасно приймати рішення і ясно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі. Для цього необхідно мати інте­лект вище середнього, гнучкість мислення, здатність оперувати абстрактними поняттями.

Дослідження американських психологів дали змогу встановити низку особистісних рис та суспільних обставин, що дали поштовх для появи літературного обдаровання. Видатні письменники до­сить часто починали рано читати; з дитинства звикли читати й пи­сати багато, здебільшого, щоб утекти від реалій навколишнього світу; у дитинстві пережили тяжку травму й схильні до депресій. Мають великий словниковий запас, незалежні, непідвладні прави­лам, не люблять приєднуватися до групової діяльності, часто

Розділ II

Персонологія

віддаляються від суспільства. Пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; дуже часто мають велике почуття гумору. Літературна обдарованість виявляється ще у ранньому дитинстві, однак найсприятливіший період для її розвитку — це 16-18 років.

Американськими дослідниками також встановлені характерні риси математично обдарованих осіб та умови їхнього виховання. Було зауважено, що видатні математики здобули ґрунтовну освіту; виявляють значну схильність та любов до математики; батьки й учителі заохочували їх до праці; у них постійно була потреба в міцному зв'язку та підтримці з боку наставників; стосунки в їхніх родинах були кращі від тих, що мали обдаровані письменники та художники; вони часто є вихідцями із сільської місцевості та з кон­сервативних родин; рано починали робити успіхи; їхня особистість змінювалась від відлюдкуватості та відстороненості до настирли­вості та енергійності. Відзначається також, що найсприятливішим періодом для вияву математичної обдарованості є 14-15 років.

7.4. Організація навчання та виховання обдарованої молоді

Після виявлення обдарованості дітей та молоді відразу виникає питання, чому і як їх навчати, як сприяти її оптимальному розвит­кові. Для цього першогерговими завданнями є визначити принци­пи та стратегії навчання, концептуальні моделі та технології на­вчання, а також визначити, якими рисами має володіти педагог, який з ними працює.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: