Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Особистість у соціальному оточенні. вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, ко­ли немає можливості застосувати якійсь інший спосіб опанування незнайомою дією.





 


вання зустрічається дуже часто, у дорослому — у тих випадках, ко­ли немає можливості застосувати якійсь інший спосіб опанування незнайомою дією.

9.6. Управління групою. Лідерство та керівництво

Управління групою — це свідомий і цілеспрямований процес впливу лідера або керівника на свідомість і поведінку членів гру­пи з метою підвищення організованості та ефективності їхньої спільної діяльності. На управління групою впливають три головні чинники:

S особистість лідера (керівника): його організаційний талант, компетентність, відповідальність, активність тощо;

S характер групи: чисельність, згуртованість, цілі, наміри тощо;

•S зовнішні обставини: умови, у яких відбувається лідерство (керівництво) тощо.

Управління групою здійснює лідер або керівник. Лідер (від англ. leader — ведучий, керівник) — це член групи, за яким вона визнає право приймати рішення у значимих для групи ситуаціях, який відіграє головну роль в організації сумісної діяльності і регуляції взаємовідносин у групі. Наприклад, студент, який організовує вечірку; науковець, який гуртує однодумців для виконання дослідження. Керівник — це особа, яка офіційно призначена для управління групою і організації її діяльності. Наприклад, старо­ста академгрупи, начальник навчальної частини тощо. Зазначимо характерні ознаки лідера та керівника (див. табл. 1).

Лідер і керівник виконують у групі різні функції. Іноді лідер од­ночасно є і керівником групи; якщо лідер і керівник — це різні осо­би, ефективність діяльності групи залежить від того, які взаємовідносини склались між ним і керівником групи.

Існують три основні теоретичні підходи до розуміння поход­ження лідерства: теорія рис, синтетична і ситуаційна. Прихильни­ки теорії рис лідера (Е. Богардус та ін., 40-ві роки XX ст.) зосеред­жують увагу на вроджених якостях лідера. Стверджується, що лідери мають бути наділені певними рисами характеру та індивідуальними особливостями. Найчастіше називають наступні якості: відповідальність, ініціативність, комунікабельність,


ентузіазм, впевненість, дружелюбність, уважність, почуття гумору. Лідери є соціально адаптовані, наполегливі, їхній інтелект вище середнього, вони вміють приймати рішення у складній ситуації і зрозуміло висловлювати свої думки, вміють планувати майбутнє, відчувають напрямок змін. Однак, подальші дослідження довели, що не завжди лідерами стають люди, наділені такими особливими ознаками.

Таблиця 1






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных