Класифікація за характером об'єкта мисленнєвої діяльності

Класифікація мислення за характером об'єкта мисленнєвої діяльності (за формою) є найпоширенішою. На цій підставі виділяють:

S практично-дійове мислення;

S наочно-образне мислення;

S репродуктивно-образне мислення;

S понятійне мислення.

Практично-дійове мислення (наочно-дійове, конкретно-дійо­ве) здійснюється на основі практичних дій з реальними об'єктами або їхніми зображеннями. Цей вид мислення обмежений мож­ливістю оперувати об'єктами, їхніми моделями або зображеннями. Прикладом наочно-дійового мислення є підрахунки за допомогою пальців, виконання ремонтних робіт методом спроб та помилок тощо.

Цей вид мислення зустрічається в багатьох представників тваринного світу під назвою так званого «ручного інтелекту»; воно також характерне дітям віком до 3-4 років. Іноді до нього вдають­ся і дорослі. Тому було б помилково вважати, що його застосуван­ня є ознакою недостатності мисленнєвих можливостей людини.

Більше того, саме наочно-дійове мислення є основою для форму­вання складніших видів мислення.

У наочно-образному мисленні (образному) людина оперує образами сприймання. Отже, воно є результатом безпосередніх вражень людини. Наочно-образне мислення характерне для дея­ких вищих тварин, дітей віком від 4 до 7 років, а також часто зустрічається у дорослих. Наприклад, людина розв'язує завдання, яке представлене наочно у вигляді схеми чи креслення.

Репродуктивно-образне мислення спирається на образи пам'яті чи уяви. У період міркувань безпосереднього сприймання предметів чи явищ не відбувається. Цей вид мислення також ха­рактерний деяким вищим тваринам, дітям 4-7 років та дорослим.

Понятійне мислення (абстрактне, абстрактно-логічне, словес­но-логічне, логічне') спирається на операції з поняттями. В ре­зультаті людина пізнає суттєві закономірності та ті взаємозв'язки оточуючих предметів і явищ, які не надаються безпосередньому спостереженню. Так як поняття утворюються за допомогою абст­рактних знаків (слів та символів), для цього виду мислення особ­ливого значення набуває мовлення. Лише з виникненням мовлен­ня стало можливим відокремити від об'єкта пізнання ту чи іншу його властивість і закріпити поняття про неї у слові. Чим завер-шеніша думка, тим чіткіше і ясніше вона висловлюється в словах або числах, і навпаки, чим досконаліше словесне чи числове формулювання думки, тим чіткіша і зрозуміліша стає сама думка. У зазначеному зв'язку понятійного мислення з мовленням вияв­ляється одна з принципових відмінностей між людським і тва­ринним мисленням: тваринам понятійне мислення недоступне.

Розглянуті вище чотири види мислення — це етапи розвитку мислення як у філо-, так і онтогенезі. Проте їх не можна розгляда­ти як більш чи менш важливі його різновиди.

' Назва «логічне» не зовсім адекватна, бо логічно можна мислити і на наочко-дійовому, і на­очно-образному, і репродуктивному рівнях. Такий синонім за понятійним мисленням закріпився, мабуть, тому, що протягом тривалого часу мислення ототожнювали з логікою, і єдиним його видом визнавалось понятійне мислення.

Розділ IV

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: