Позитивні і негативні психічні стани

З усього широкого простору психічних станів людини прийнято особливо виділяти три великі групи: типово позитивні (стенические) стану, типово негативні (астенічні) стану та специфічні стани.

Типові позитивні психічні стани людини можна розділити на стани пов'язані з повсякденного життя, і стани, пов'язані з провідному типу діяльності людини (у дорослої людини це навчання або професійна діяльність).Типово позитивними станами повсякденному житті є радість, щастя, любов і багато інших станів, що мають яскраву позитивне забарвлення.

До типово негативним психічним станам ставляться як стану, полярні типово позитивним (горе, ненависть, нерішучість), так і особливі форми станів. До останніх відносяться стрес, фрустрація, стан напруженості.

Під стресом розуміється реакція на будь-екстремальне негативний вплив. Строго кажучи, стреси бувають не тільки негативними, але й позитивними - стан, викликаний потужним позитивним впливом, схоже по своїх проявах з негативним стресом.

Психічна напруженість - ще одне типово негативно стан. Воно виникає як реакція на особистісно складну ситуацію. Такі ситуації можуть викликатися кожним окремо або сукупністю наступних факторів.
Афект - це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для нього є характерною надзвичайна сила прояву, він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила таяскравість афекту поєднується з короткочасністю його прояву.
Настрій - це більш або менш тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші переживання та діяльність людини. Настрої вирізняються тривалості, виявленості, усвідомлення, тому кажуть про перехідний і стійкій настрій.
Настрій завжди має причину.

Стрес - це емоційний стан викликаний несподіваною та напруженою ситуацією.
Стресовими станами будуть дії в разі необхідності самому винести рішення, миттєва реакція в разі безпеки, поведінка в ситуації, що несподівано змінилася.
У стресовому стані важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення та розподілення уваги, виникає загроза загального гальмування чи повної дезорганізації діяльності.
Фрустрація виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самобичування. Вона може слабнути, щезати або посилюватися. Вона відбивається на випадкових людях, друзях, членах сім'ї.

Ейфорія — психічний стан, що виявляється в підвищеному, радісному, веселому настрої, цей стан добросердя, безтурботності, що не відповідає об’єктивним обставинам. Під час ейфорії спостерігаєтьсямімічне і пантомімічне пожвавлення, психомоторне збудження.

24. Понняття про властивості особистості

Психічні властивості – сталі, стійкі душевні якості суб’єкта, яким притаманні закріпленість і повторюваність в структурі особистості: темперамент, характер, здібності.

Темперамент (від лат. temperare – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – їх темп, швидкість, ритм та інтенсивність. Існує основні 4 типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляються в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, а про інших – лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені. Ці й подібні риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер – сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишнього світу та самої себе.

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов’язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в діяльності, у праці вони виявляються. Люди, які мали розвинені здібності, в усі часи відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Здібності – це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху/

25.задатки і Здібності

Задатки - це передумови для розвитку здібностей. Багато хто вважає задатками лише вроджені властивості і якості, проте, якщо розглядати процес розвитку здібностей поетапно, то можливе виділення і набутих задатків.

Для того щоб здатність досягла високого рівня, важливо, щоб вона була добре сформована на попередньому етапі.

Здібності, так само як і характер, є певним поєднанням різних особистісних якостей. Але, на відміну від характеру, здібності виявляються в якомусь одному виді діяльності (як правило, творчої), а характер обумовлює все поводження людини і всі види його діяльності. Існують різні класифікації здібностей. Їх прийнято ділити на елементарні і складні, а також на загальні та приватні.

До елементарних приватним здібностям можна віднести, наприклад, музичний слух, моторну пам'ять (це здатність розвинена у танцюристів, гімнастів, фігуристів), здатність до емпатії(cпівпереживання). Їх називають приватними, оскільки вони не можуть бути в рівній мірі притаманні різним людям. Елементарними ж вони називаються, оскільки визначають успішність якого-небудь одного, певного виду діяльності.

Складні приватні здібності - це здібності професійного характеру. Вони також забезпечують успішність в якомусь одному виді діяльності, але є комплексними. Наприклад, художник повинен володіти художнім смаком.

На відміну від цього, складні загальні здібності припускають ймовірність успіху не в якомусь конкретному виді діяльності, а скоріше в цілій сфері або напрямку (наприклад, здатність до лідерства, здатність до гри, здатність до творчості, до естетичної діяльності і т. п.).

Ну а загальні елементарні здібності - базис всіх трьох вищеописаних видів. Вони включають в себе особливості сприйняття, мислення, інтелекту, пам'яті, моторики.

Фізіологічною основою здібностей є задатки - вроджені морфологічні і функціональні особливості мозку.

Згідно з іншою поширеною класифікацією виділяють такі види здібностей.

1. Природні здібності (що базуються на вроджених якостях індивіда - задатках).

2. Специфічні людські здібності (засновані на освоєнні культурно-історичного досвіду і спрямовані на адаптацію та розвиток людини в соціумі). Вони, в свою чергу, поділяються на такі види:

1) теоретичні і практичні (в залежності від роду діяльності, в якому вони застосовуються);

2) навчальні (необхідні для процесу засвоєння знань);

3) творчі (застосовувані в процесі створення предметів матеріальної і духовної культури, відкриттів, винаходів);

4) комунікативні (що дозволяють активно взаємодіяти з оточуючими людьми);

5) предметно-діяльні (що дозволяють людині здійснювати предметну діяльність у сфері науки, техніки, оволодіння інформацією та взаємодії з природою).

Вищу ступінь здібностей особистості до певної діяльності називають талантом. Вищу ступінь творчих проявів особистості називають геніальністю. Людини, здатної до багатьох видів діяльності, називають обдарованим.

26.талант,обдарованість,геніальність

Вищу ступінь здібностей особистості до певної діяльності називають талантом. Вищу ступінь творчих проявів особистості називають геніальністю. Людини, здатної до багатьох видів діяльності, називають обдарованим.

Найчастіше талантом називають обдарованістю у специфічній діяльності, тобто високий ступінь обдарованості. Талант часто включає в себе досконалість у певній діяльності, захопленість і значимість, а також працездатність великого значення.

Що стосується геніальності, то вона вважається якісно найвищим ступенем розвитку та вираження своєї обдарованості або таланту. Але геніальність відрізняється від таланту — вона включається в себе творчість вищого рівня, унікальність і неповторність.

Обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує, щось спадково зумовлене. Обдарованість є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості. Вона нерозривно пов'язана з усім життям особистості й тому виявляється на різних етапах її розвитку. Природні задатки організму самі собою не детермінують однозначно обдарованості людини. Вони лише є невід'ємним компонентом тієї системи умов, які визначають розвиток особистості, її обдарованість. Обдарованість виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Однак якщо обдарованість виражає внутрішні особливості особистості, то до неї повною мірою можна віднести концептуальне положення: внутрішнє завжди опосередковане зовнішнім і невіддільне від нього.

27. творчі здібності особистості

У психології найчастіше зустрічається наступна класифікація рівнів розвитку здібностей: здатність, обдарованість, талант, геніальність.

Всякі здібності в процесі свого розвитку проходять ряд етапів, і для того, щоб деяка здатність піднялася у своєму розвитку на більш високий рівень, необхідно, щоб вона була вже досить оформлена на попередньому рівні. Але для розвитку здібностей спочатку має бути певне підгрунтя, яке складають задатки.

Таким чином, розвиток задатків - це соціально обумовлений процес, який пов'язаний з умовами виховання та особливостями розвитку суспільства. Задатки розвиваються і трансформуються в здатності за умови, якщо в суспільстві виникла потреба в тих чи інших професіях, зокрема, де потрібен саме тонкий музичний слух.Другим істотним чинником розвитку задатків є особливості виховання.

Задатки неспецифічні. Наявність у людини задатків певного виду не означає, що на їх базі в сприятливих умовах обов'язково повинна розвинутися якась конкретна здатність. На основі одних і тих самих задатків можуть розвиватися різні здібності в залежності від характеру вимог, що висуваються діяльністю. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що здібності в значній мірі соціальні і формуються в процесі конкретної діяльності людини. У залежності від того, існують або відсутні умови для розвитку здібностей, вони можуть бути потенційними й актуальними.

Під потенційними здібностями розуміються ті, які не реалізуються в конкретному виді діяльності, але здатні актуалізуватися у разі зміни відповідних соціальних умов. До актуальних здібностям, як правило, відносять ті, які необхідні саме в даний момент і реалізуються в конкретному виді діяльності. Потенційні і актуальні здібності виступають непрямим показником характеру соціальних умов, в яких розвиваються здібності людини.

До спеціальних здібностей необхідно віднести також музичні, літературні, сценічні і т. п.

Наступним рівнем розвитку здібностейє обдарованість. Обдарованість називається своєрідне поєднання здібностей, яке забезпечує людині можливість успішного виконання будь-якої діяльності.

Слід зазначити, що відсутність здібностей ще не означає непридатності людини до виконання тієї чи іншої діяльності, оскільки існують психологічні механізми компенсації відсутніх здібностей.

Характеризуючи здібності людини, часто виділяють такий рівень їх розвитку, як майстерність, т. е. досконалість у конкретному виді діяльності

Наступний рівень розвитку здібностей людини - талант. Так само як і здібності, талант проявляється і розвивається в діяльності. Діяльність талановитої людини відрізняється принциповою новизною, оригінальністю підходу.

Пробудження таланту, так само як і здібностей взагалі, суспільно обумовлено. Те, які дарування одержать найбільш сприятливі умови для повноцінного розвитку, залежить від потреб епохи та особливостей конкретних завдань, які стоять перед даним суспільством.

Вищий рівень розвитку здібностей називають геніальністю. Про геніальність говорять, коли творчі досягнення людини становлять цілу епоху в житті суспільства, у розвитку культури. Геніальних людей дуже мало.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: