Теорія ієрархії потреб Маслоу

В основу теорії Маслоу покладено такі засадничі ідеї:

люди постійно відчувають певні потреби;

явно виражені потреби, що їх відчувають люди, можна об’єднати в окремі групи;

потреби, якщо їх не задоволено, спонукають людину до дій. Задоволені потреби більше не справляють мотивувального впливу на людину;

якщо одну потребу задоволено, то на її місце стає інша — незадоволена;

як правило, людина має одночасно кілька різних потреб, що взаємодіють;

процес задоволення потреб відбувається знизу вгору. Потреби, які перебувають ближче до основи «піраміди», потребують першочергового задоволення;

39. характеристика самоактуалізованих людей

Самоактуалізація – діючий процес, коли здібності людини застосовуються повноцінно, творчо, радісно. Говорячи про самоактуалізацію, Маслоу зауважував, що люди повинні бути тими, ким вони можуть бути. Але більшість людей часто не бачить свого потенціалу, вони не знають про його існування, не розуміють необхідності самовдосконалення. Вони схильні сумніватися, боятися своїх здібностей, тим самим зменшуючи шанси для самоактуалізації – комплекс Іони.

Сутність трансперсональної психології полягає в тому, що кожен індивід, окрім звичайного, має більш глибоке та істинне „Я”, яке відчуває при трансперсональних станах свідомості.

Комплексом Іони Маслоу називає небажання індивіда реалізувати свої природні здібності. Подібно до того, як Іона намагався уникнути відповідальності пророка, багато людей теж намагаються уникнути відповідальності, боячись використати свої можливості. Вони ставлять перед собою незначні цілі, не прагнуть досягти великого успіху й проявити себе.

Маслоу стверджував, що самоактуалізуючі люди, яких він вивчав, не були досконалими і вільними від більшості недоліків. Сильне захоплення кар’єрою або своїми власними цінностями могло зробити таких людей жорстокими в досягненні своїх цілей; їх діяльність могла зачепити почуття і потреби інших. Самоактуалізуючі люди могли довести свої незалежність до крайнощів. Але їм також притаманні проблеми звичайних людей: почуття провини, тривожність, конфліктність тощо.

Самоактуалізація (від лат. actualis — дійсний, справжній), самореалізація — прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. У деяких напрямках сучасної західної психології самоактуалізація висувається на роль головного мотиваційного фактора, на противагу біхевіоризму і фрейдизму, за якими поведінкою особистості рухають біологічні сили.

Самоактуалізація припускає наявність сприятливих соціально-історичних умов. Це безперервна реалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, як звершення своєї місії, або покликання, долі тощо, як повніше пізнання і, отже, прийняття своєї власної початкової природи, як невпинне прагнення до єдності, інтеграції, чи внутрішньої синергії особистості.

Проблематику самоактуалізації активно розробляв А. Маслоу. Він вважав, що самоактуалізація є найвищою потребою людини, відповідно до «піраміди потреб». Відповідно до його теоретичних положень, людина здатна до задоволення більш високих (з піраміди) потреб тільки після того, як задоволені нижчі. Отже, щоб людина змогла самоактуалізуватися, їй спочатку необхідно задовольнити всі інші потреби відповідно до піраміди.

Дослідження самореалізації можна знайти в роботах таких вчених як Адлер, який пише про прагнення до влади, Карл Юнг — до індивідуації, Еріх Фромм — про продуктивний характер, Карл Роджерс — увага до клієнта.

Дослідження самореалізації часто проводяться в контексті питання про почуття власної гідності, сенсу життя, усвідомлення, розуміння цілей і цінностей в житті. Ці дослідження інтегрують в собі такі напрямки психології, як психологія особистості, психологія мотивації, соціальна психологія розвитку, андрагогіка.

40.самосвідомість та «я-концепція»

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: