Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Темперамент, його властивості.




Темперамент - це ті природжені якості людини, що обумовлюють динамічні характеристики інтенсивності й швидкості реагування, ступеня емоційної збуджуваності і врівноваженості, особливості пристосування до навколишнього середовища.

Під властивостями темпераменту розуміють такі стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, залишаються відносно незмінними при різному змісті, цілях діяльності та утворюють структуру, що характеризує тип темпераменту.

Властивості темпераменту найбільш залежні від фізіологічних особливостей нервової системи, ніж всі інші психічні явища.

25. Типи темпераментів.

Гуморальна теорія Гіппократа, він виділяє чотири типи темпер.

Холерик (від грец. Chole — жовч) — характеризується швидкістю дій, сильними, швидко виникаючими почуттями, яскраво відображених у мові, жестах, міміці. Люди активні і дуже енергійні, вони рухливі, сильні і наполегливі. Люди, які відносяться до холеричного типу відрізняються швидкою збудливістю, імпульсивною реакцією. Їх рухи і почуття відрізняються стрімкістю, мова — емоційністю, запалом, прекрасні працівники. Вони вміють ставити перед собою чітку мету і домагатися її виконання. Люди цього типу відрізняються працездатністю і ініціативністю, вони дуже люблять свою роботу і готові для досягнення професійних цілей піти на все, подолати будь-які труднощі. Вони відрізняються швидкою розумовою діяльністю і швидкою зміною почуттів та емоцій.

Сангвінік (від лат. Sanguis, — кров) — властиві жвавість, швидка збудливість і легка змінюваність емоцій. люди активні, сильні, рухливі. Люди сангвінічного типу відрізняються врівноваженістю, стриманістю. Завдяки рухливості нервових процесів, активно мислять і відчувають. відрізняє жива, емоційна мова, швидка реакція.У роботі сангвініки не терплять монотонності і одноманітності. Однак це не говорить про те,що вони погані працівники. Завдяки своїй врівноваженості, легко відновлюють свої сили після напруженої роботи.

Флегматик (від грец. Phlegma — слиз) — характеризується повільністю, спокоєм, слабким проявом почуттів зовні. люди сильні, врівноважені, при цьому пасивні та малорухомі, спокійні, працездатні, повільні, віддають перевагу спокійній, звичній обстановці. Нервові процеси протікають повільно, тому у них тривала, але глибока реакція.У флегматиків все повільно, але вірно; довго, але міцно. Може скластися враження, що вони не здатні на прояв почуттів, бурхливих емоцій. Однак, незважаючи на терплячий характер, вони здатні на емоційні вибухи, і тоді їх дуже важко заспокоїти. Тому завжди потрібно намагатися уникати конфліктних ситуацій з флегматиками.

меланхолік (від грец. Melaina chol — Чорна жовч) — характеризується підвищеною вразливістю і відносно незначним зовнішнім виразом почуттів. характерний слабкий тип нервової системи. Це люди емоційні, вони погано переносять нервові навантаження, тому їм необхідно надавати постійну психологічну підтримку, давати можливість регулярно відпочивати.На роботі їх активність і працездатність залежить від настрою: то висока, то низька. При низької працездатності меланхоліки швидко втомлюються, мають потребу в регулярному відпочинку. Меланхоліки дуже тонко відчувають, вони можуть помітити добре завуальовану брехню, лукавство співрозмовника, його характер і звички.

 

26.Визначення характеру.

 

27. Риси і акцентуації характеру

Риси характеру: 1. ставлення людини до інших людей, до колективу, до суспільства: індивідуалізм; колективізм (товариськість, чуйність, повага до інших, і «протилежні» риси — замкнутість, черствість, грубість, зневага до людей); 2. риси, що показують ставлення людини до праці, до своєї справи (працьовитість, схильність до творчості, сумлінність в роботі, відповідальне ставлення до справи, ініціативність, наполегливість і «протилежні» їм риси — лінощі, схильність до рутинної роботи, несумлінність у роботі, безвідповідальне ставлення до справи, пасивність);3. риси, що показують, як людина ставиться до самого себе (почуття власної гідності, гордість, що правильно розуміється особою, і пов'язана з нею самокритичність,скромність і «протилежні» їм риси: зарозумілість, що іноді переходить у нахабність, марнославство,егоцентризм, як схильність розглядати в центрі подій себе і свої переживання, егоїзм — схильність піклуватися переважно про своє особисте благо);4. риси, що характеризують ставлення людини до речей (акуратність або неохайність, дбайливе або недбале поводження з речами).

 

2. Визначення характеру.

Акцентуація характеру - це надзвичайне підсилення окремих рис характеру, за якого наявні відхилення в психології й поведінці людини, що не виходять за межі нормативної поведінки, але межують з патологієюАкцентуації рис характеру виявляються лише за певних умов.

Вони виробляються під впливом певних умов соціального середовища, але базовими чинниками акцентуації є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуацій за відповідних соціальних умов.

Існують різні типології акцентуацій характеру.

 інтровертивний тип – якому властиві замкненість, утруднення у спілкуванні;

 екстравертивний тип – якому притаманна жага спілкування та діяльності, балакучість, поверхневість;

 невротизований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий;

 неврастенічний тип – домінування хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

 тривожний тип – у всьому вбачає небезпеку, проявляє надмірну чутливість, боязливість, сором’язливість, розгубленість, вразливість;

 демонстративний тип – йому притаманний егоцентризм, амбіційність, хизування, зухвалість, лицемірство, прагнення до лідерства, влади і похвали;

 застряваючий тип – тривало перебуває в стані збудження чи впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень;

 педантичний тип – виявляється у крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні “букви”, хоча це і шкодить справі.

 

28. Задатки та здібності
Важливою характеристикою особистості є її здібності індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються в діяльності і є умовою її успішного виконання.

Здібності тісно пов’язані зі знаннями, уміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке надбання, закріплення й ефективне застосування на практиці.

Природною основою формування здібностей є задатки вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, органів почуттів і руху.

Задатки є необхідною, але не достатньою умовою розвитку здібностей. Якщо, наприклад, людина розумово неповноцінна, то, не зважаючи на найсприятливіші умови, вона, на жаль, навряд чи досягне висот думки. З іншого боку, наявність задатків ще не означає, що вони розів’ються в здібності.

Виділяють такі види здібностей:

- природні,що формуються на базі вроджених задатків при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних зв’язків;

- специфічні,що формуються й забезпечують розвиток у соціальному середовищі, серед них виділяють загальні і спеціальні здібності.

Загальні здібності визначають успіхи людини у будь-яких видах діяльності. Про наявність загальних здібностей судять, насамперед, за рівнем розвитку розумових якостей – гнучкості, критичності, самостійності, широти мислення і т.п.

Сукупність усіх розумових здібностей, що забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні задачі, звичайно називають інтелектом.

Крім загальних і спеціальних здібностей виділяють:

теоретичні ( визначають схильність людини до абстрактно-логічного мислення) і практичні ( зумовлюють успіх у конкретно-практичних діях);

репродуктивні, що забезпечують здатність засвоювати знання, уміння, навички, і механічно відтворювати їх, та творчі, що позв’язані з процесом створення нових оригінальних ідей, здобутків матеріальної і духовної культури;

спілкування, взаємодія з людьми, що забезпечують можливість входження в контакт із різними людьми, викликати їх позитивне ставлення до себе.

29. Талант - це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконувати певну складну трудову діяльність.Талант - це слово грецького походження, яке спочатку вживалося у значенні вага, міра, потім у переносному значенні - рівень здібностей. Талант може проявитися будь коли, у різному віці. Але розвиток його має пряму залежність від працьовитості, від волі, від цілеспрямованості людини, від рівня домагань. Характерною ознакою таланту є прояв пристрасті до обраної справи, до певного виду занять. Важливо виявити ознаки таланту ще в ранньому віці, щоб правильно зорієнтувати дитину (і з боку батьків, і з боку вчителів) у професійному виборі. Бо ніщо так не збагачує, не звеличує людину, не робить її щасливою, як заняття любимою справою. З іншого боку, - сумлінне і кваліфіковане виконання своєї справи приносить користь не тільки людині, але й іншим людям.

 

30. Геніальність (від лат. genius - дух) - вищий ступінь прояву творчості. Реалізується в створенні тих або інших добутків, що мають важливе значення для розвитку суспільства. Для особистості генія характерні такі риси, як творча продуктивність, володіння певною методологією, готовність до подолання стереотипів і конвенціональних установлень. Ген. — це найвищий рівень розвитку людських здібностей, як загальних, так і спеціальних. Геніальних людей дуже мало, тому їх знають всі. Визнання заслуг талановитої людини перед людством і роблять її відомою. Крім того, її діяльність, як правило, щось змінює в житті людей. Учених давно цікавила природа геніальності. Деякі, наприклад, італійський психіатр Ломброзо, уважали, що геніальність — це свого роду хвороба, відхилення в роботі мозку. Французький філософ Гельвецій стверджував, що геніальність від спадковості абсолютно не залежить і вся справа у вихованні й навчанні. Але, які б пояснення природи геніальності не пропонувалися, багато вчених сходяться в одному: без терплячої й завзятої праці не може бути справжньої геніальності. Праця ця насамперед повинна бути спрямована на самовиховання й тренування пам'яті, мислення, уваги. Юлій Цезар і Олександр Македонський по твердженнях істориків знали в обличчя й по імені до 30000 людей. Завдяки чудовій пам'яті глухий Бетховен писав геніальну музику, а скульптор Ліна По, будучи сліпою, створювала геніальні скульптури. Для талановитої людини відкриті всі шляхи, щоб стати геніальною.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных